Письменниця і викладачка Оксана Лозинська, яка 13 років живе і працює в Нідерландах, кілька років тому пройшла через емоційне вигорання і зуміла з нього вийти і відновитися. В інтерв'ю Gazeta.ua розповіла про подробиці пережитого.
Поки я знайшла себе в Нідерландах, мені довелося пройти через емоційне вигорання. Ти переїжджаєш в нову країну, навколо всі зайняті собою, люди живуть своїм життям, до тебе у них справи немає, бо по суті тебе ніхто не знає. Спілкуєшся іноземними мовами і до того ж маєш велике навантаження з роботою. І звичайно що понаднормова праця і відсутність балансу між особистим і робочим зумовили емоційне вигорання.
По чому ви розпізнали, що це саме емоційне вигорання?
Зрозуміла, що в мене емоційне вигорання, дуже пізно – коли я просто вже впала. Перевтома від інтелектуальної праці відрізняється від перевтоми фізичної тим, що її не видно. Це ж не зламана нога чи рука, що було б дуже добре видно. А тут надломлене щось в голові і в серці. І ти зовсім не можеш пояснити людям. Мої батьки не могли цього розуміти, тому що по мені не було видно зовсім. Єдине що я не була просто здатна ні приймати рішень, ні працювати. Тобто це була тривала перевтома.
В західному суспільстві вигорання вважається серйозним діагнозом. Воно не схоже ні на що
В західному суспільстві вигорання вважається серйозним діагнозом. Воно не схоже ні на що. Частково щось має від депресії, частково – від перевтоми. Воно невидиме, але людина не в стані толком ні жити, ні працювати. Я не могла, наприклад ні рахувати, ні думати, в мене пропадала пам'ять. Людина часто не може собі пояснити, що з нею відбувається. Вигорання не видиме, але може мати наслідок для фізичного стану. Через це люди можуть жити так тривалий час.
Я зрозуміла, що не можу більше працювати, концентруватися. Не можу в принципі взагалі дивитися на людей. І я взагалі не потребую контакту з людьми, а лише контакту з природою, тиші і усамітнення. Бути вдома на самоті – це те, що мене і сьогодні дуже добре підзаряджає. А найкраще звернутися до спеціаліста. В Україні на сьогоднішній день цими питаннями займаються психологи. В Нідерландах цим займаються дуже багато різних спеціалістів. Психолог – тільки один з них. Є навіть посада - коуч із боротьби з вигоранням.
Мною займалися 8 спеціалістів – від сімейного лікаря до коучів і спеціалістів з працевлаштування. Я боялася випасти з суспільства і з роботи, бо я була одна в Нідерландах і просто не знала, як правильно.
Ви розповідаєте про вигорання у своїй книзі "Шлях до себе". Вами клопоталися з 8 спеціалізованих фахівців-психологів. Дивує, з огляду на медичну практику в Нідерландах, де непросто потрапити на прийом до спеціалізованого лікаря.
Це країна, в якій є поняття високої спеціалізації. Навіть приготування їжі чи прибирання здійснюють спеціалізовані організації. Також і проблему вигорання якогось працівника вони намагаються віддати в руки спеціалістів. Оскільки феномен вигорання не такий давній, у нас широкий спектр спеціалістів з цього і насичений ринок коучів, які допомагають виходити з вигорання.
Я дуже сильно перепрацьовувала – по 16-18 годин і толком не розслаблялася. Хотіла спробувати все, боялася втратити круті проекти. І я не втратила жодного шансу. Але не можна тільки працювати, відпочивати треба. Повинен бути баланс між часом, проведеним за роботою, і проведеним за відпочинком.
Один лікар мені сказав: "Ти використала енергію з майбутнього, а потім те майбутнє настало"
Один лікар мені сказав: "Ти використала енергію з майбутнього, а потім те майбутнє настало". Тому треба бути дуже обережними з власними ресурсами, їх треба берегти.
Завдяки вигоранню зрозуміла, що я інтроверт, а прожила 31 рік життя екстраверта. Я просто перевикористовувала себе все своє життя. Тож я до вигорання ішла не тільки 8 років в Нідерландах.
Найгірше, що часу на те, щоб вилікуватися від вигорання, потрібно в вдвічі більше, ніж того, коли ти в нього входив. Я одужала, але тепер працюю на відсотків 60 менше, ніж колись.
Які ознаки вигорання можете назвати?
Коли ви говорите про свою роботу без вогника і маєте дивні змішані відчуття до неї. Якщо людина втомлюється так, що іноді не може встати з дивану, то вона однозначно перевикористовує свої ресурси. Я дуже любила свою роботу. Але все-одно перепрацьовувала. У мене на особисте життя часу не було дуже довго, бо я по 18 годин працювала.
На найважливіші речі – сім'ю, хобі - часу повинно вистачати завжди. Просто мені треба було замислитися, а що для мне насправді важливо, і пробувати це встигати.
Суспільство, соціальні тренди і гонитва за успіхом часто приглушують наше вміння чути себе. У голландській культурі є поняття "залишатися близько до себе". Нас буде пробувати розбалансовувати і вриватися в наше життя дуже багато всього – оці всі тренди в бізнесі, у відносинах. Сьогоднішній час надзвичайно динамічний, але треба бути близько до себе: що подобається, а що ні. Що б з цього хотілося б внести в своє життя? І більше не треба, достатньо. Треба ставити рамки, розставляти пріоритети: що для мене важливо? Щось хоч і подобається, і хотілося б ввести у своє життя, але це треба відставити вбік на певний час. Тобто не давати себе дисбалансувати.
Як навчитися берегти сили?
Ми всі отримуємо від Бога певну кількість енергії в день. Важливо для себе знати, як багато енергії я можу витратити на роботу так, щоб прийти додому і ще бути живою. Я намагаюся чергувати свій час на роботі і з дитиною. Зміна діяльності дає мені відпочити і збалансуватися.
Коуч мені радила: у стані вигорання категорично не можна приймати ніяких радикальних рішень типу звільнення і так далі. Коли людина вигоріла, вона все-таки не може повністю бути адекватною. Не робіть у такому стані великих кроків. Краще зробити кілька кроків назад, побути в тиші. Я з часом вчилася свій організм слухати.
Я навчилася медитувати будь-де – коли ходила в ліс, коли їхала в авто, коли готувала їсти – я насолоджувалась процесом. І я зараз дуже багато чого роблю медитативно. Це розслабляє
У мене була дуже велика потреба в лісі. Я мінімум двічі на тиждень туди їздила гуляти. Я навчилася медитувати будь-де – коли ходила в ліс, коли їхала в авто, коли готувала їсти – я насолоджувалась процесом. І я зараз дуже багато чого роблю медитативно. Це розслабляє.
Треба бути готовим до того, що у стані вигорання навіть улюблене хобі іде важко. Це нормально. Просто треба трошечки збавити темп.
Відноситися до себе м'яко треба завжди. А не лише тоді, коли ти вигоріла.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нідерландці скромніші за українців. Однакову цінність має директор і прибиральник
Синдром вигорання – це синдром, який з'являється на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційних та особистісних ресурсів людини.
Характерними рисами професійного вигорання є: швидка та виснажлива стомлюваність, яка не проходить навіть після відпустки.
Перша стадія синдрому характеризується забуванням деталей і дрібниць. Це може проявлятися так: ви постійно забуваєте, чи внесли потрібний запис в документ чи ні, вирішили заплановані питання та інше.
Другий етап синдрому професійного вигорання характеризується значною втратою інтересу до роботи і до спілкування, як з колегами, так і з членами сім'ї. У людини може виникати відчуття в дусі "тиждень триває нестерпно довго", "четвер здається п'ятницею". До кінця робочого тижня у такої людини настає апатія і проявляються соматичні симптоми, такі як відсутність сил, брак енергії, головний біль і "мертвий" сон без сновидінь, схильність до підвищеної дратівливості.
Третій етап характеризується цілковитим особистісним вигоранням, що супроводжується втратою будь-якого інтересу до роботи і життя. Людині властива емоційна байдужість, відчуття безперервного спаду сил і втрата гостроти мислення. Такі люди прагнуть до усамітнення.
3 
1
Коментарі