Чому ідеальних батьків не існує: правда про крик і емоції

Чи означає підвищений тон автоматично, що ви поганий батько чи мати?

Клінічна психологиня Емілі Едлінн спробувала розвіяти цей міф у матеріалі для Psychology Today.

Часто можна зустріти заголовки на кшталт "Як перестати кричати на дітей" чи "Чому крик шкодить дитячому мозку". Ці твердження базуються на наукових даних про негативний вплив словесного насильства, принижень і залякувань на психіку дітей. І це дійсно руйнівні практики.

Але що робити, коли батьки просто не витримують через втому, стрес чи перевантаження? Іноді крик стає своєрідною емоційною розрядкою, сигналом, що потрібно перепочити.

Що таке "крик"?

Важливо розрізняти емоційний крик від образливого або агресивного. Іноді це просто гучне повторення прохання, яке дитина ігнорує не вперше. А іноді - це захисна реакція, наприклад, коли дитина біжить на дорогу. Такий крик - не зловживання владою, а спонтанний механізм захисту.

Головне - зміст і намір. Якщо у ваших словах немає принижень, образ чи погроз - це не емоційне насильство. Психологи чітко відокремлюють вербальне насильство від крику, викликаного ситуацією або втомою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Не існує чарівної пігулки" - Володимир Жогло розповів про виховання сина з аутизмом

Чому ми кричимо?

Крик - це зазвичай не обрана стратегія, а реакція на втому, стрес і перевантаження. У світі, де на батьків лягає величезна відповідальність, а підтримки часто бракує, внутрішніх ресурсів не вистачає.

Батьки - не роботи, а живі люди. Якщо втомлена мама одного разу підвищила голос - це не привід мучити себе провиною.

Коли крик стає шкідливим і які не варто переступати:

- Важливий зміст, а не лише гучність. Не ображайте, не принижуйте і не лякайте дитину.

- Частота. Якщо крик став основним способом спілкування - це тривожний сигнал.

- Реакція дитини. Якщо вона боїться вас - це дуже небезпечно. Постійний страх активує в її мозку механізм бий або тікай, що шкодить емоційному розвитку.

Постійний негативний емоційний клімат у сім'ї підвищує ризик тривожних розладів у дітей.

Що робити, якщо крик іноді трапляється?

Поодинокі випадки крику не дорівнюють емоційному насильству. У родинах, де є любов і підтримка, такі моменти не залишають глибоких травм. Навпаки, вони можуть навчити взаєморозумінню.

Якщо після сварки ви поговорите з дитиною, поясните свої почуття і вибачитесь - це зміцнює стосунки. Дитина бачить приклад емпатії, відповідальності та щирості.

Прагнення бути ідеальними - ілюзія. Діти мають бачити справжні емоції батьків, а не постійний спокій. Важливо навчити їх, що всі почуття - нормальні, але за них треба відповідати.

Крик - не мета, а сигнал, що щось іде не так. Усвідомлення цього - перший крок до кращого батьківства.

Як допомогти собі менше кричати

1.Зменште навантаження - попросіть про допомогу, якщо виснажені.

2. Встановіть реалістичні очікування - ви не зобов'язані бути спокійними 24/7.

3. Дихайте - техніка "стоп - дихай - говори" дійсно працює.

Спілкуйтесь з дитиною після конфлікту - вибачення, пояснення і обійми лікують більше, ніж ідеальна стриманість.

Дитинство батьків - не повторити травму

Багато сучасних батьків виросли в сім'ях, де крик був контролем чи залякуванням. Тож будь-який підвищений тон може нагадувати їм про травматичний досвід. Якщо це про вас - варто звернутися за підтримкою до психолога чи груп допомоги, щоб розірвати цей ланцюг.

Ми не живемо в ідеальному світі без напруження, але можемо створити сім'ї, де після крику настає теплий діалог, де батьки визнають свої емоції, а стосунки стають міцнішими.

І пам'ятайте: іноді крик - це лише миттєвий спалах, але любов, турбота і щирість - набагато важливіші. Ідеальних батьків не існує, але є справжні, які ростуть разом зі своїми дітьми. І це - найбільша цінність.

×