21-річна Ліззі Веласкес із американського міста Остин важить важить 25 кг, хоча й не хворіє на анорексію. Її зріст 157 см. У неї рідкісна недуга, яка заважає набирати вагу, — неонатальний прогероїдний синдром. Він спричинює прискорене старіння, втрату жиру з обличчя й тіла, відмирання тканин, деформацію частин тулуба.
Люди з цим синдромом часто мають трикутну форму лиця, загострений, наче пташиний дзьоб, ніс і дуже рідке волосся.
— Я їм кожні 15 хвилин. Споживаю 5–8 тисяч кілокалорій на день, але ніколи не важила більше 27 кілограмів. Регулярно зважуюся і, якщо набираю хоча би фунт, дуже радію, — розповідає Ліззі.— Весь день їм малими порціями чипси, солодощі, шоколад, піцу, курятину, пироги, пончики, морозиво, локшину та тістечка. Дуже засмучуюся, коли люди звинувачують мене в тому, що маю анорексію. Коли знайомлюся з кимось, мушу казати: "Привіт, я Ліззі і я не анорексик".
Веласкес народилася недоношеною, важила трохи більше 1 кг. Одяг їй батьки купували у ляльковій крамниці, бо дитячий був завеликий. Лікарі довго не могли поставити Ліззі діагноз й готували родину до найгіршого. Казали, дитина ніколи не зможе ходити, говорити і взагалі нормально жити.
Усупереч невтішним прогнозам, мозок, кістки та внутрішні органи Ліззі розвивалися нормально. У 2 роки вона мала лише 6,8 кг — це середня вага кількамісячної дитини.
У 4 роки американка осліпла на одне око, а у 16 — ледь не померла від анемії. Її врятувало переливання крові.
— Лікарі дивувалися, як я вижила. У моєму тілі тече мало крові, вдвічі менше, ніж у нормальних людей. Після переливання я почувалася новонародженою, це було чудово.
Випадок Ліззі вивчають лікарі по всьому світі. Професор Абджиман"ю Гарг із Техаського університету говорить, що важко передбачити подальшу долю Веласкес:
— Ліззі пощастило, що вона має здорові зуби, кістки та органи. Гадаю, з нею все буде гаразд. Ми продовжимо досліджувати її та вчитися в неї.
Про свою історію Ліззі Веласкес написала книжку. Вийде вона у вересні.
4 
1
Коментарі