— Полежати в труні — це не у кріслі посидіти. Це такий предмет, який змушує подумати про своє життя та принципи, що ми не вічні. Люди встають з іншим світоглядом. Може допомогло б людям в депресії чи тим, що не хочуть жити, — каже 51-річний Степан Піряник, власник ритуальної фірми "Вічність" у Трускавці на Львівщині.
Вигадав послугу полежати у труні. За бажання накриває кришкою. Грошей не бере, вивчає попит. Запропонував санаторіям відкрити у себе кабінети з трунотерапії. Тоді сеанс коштуватиме 200 грн.
— Є аромотерапія, то чого не може бути трунотерапії,— каже. — Трускавець — курорт, на якому лікують, то чому б наші труни не застосувати для лікування. Поки що жоден із санаторіїв не погодився зробити кабінет трунотерапії. Головні лікарі бояться, що коли люди почують, що в них лежать у гробах, не поїдуть на лікування. Але практика показує інше.
Щодня до ритуальної фірми звертаються до десятка людей, які хочуть розслабитися в домовині. Переважно це курортники із великих міст та Сходу.
— Якось прийшли дві жінки зі столиці. Після сеансу запросив на чай. Одна розповіла, що не хотіла дітей, бо робила кар'єру, вважала себе сучасною. Зізналася, що за 10 хвилин у труні переосмислила своє життя, ставлення до роботи, чоловіка і вирішила народити.
— Більше 10-15 хвилин ніхто не лежить. Буває, за 5 устають. Пару чоловік просили, щоб їх накрили кришкою. Тоді відчуття повніші, більший ефект від релаксу, бо темно, як у реальному гробі.
Сеанс трунотерапії проводять в окремій кімнаті фірми. Вмикають спокійну музику: шум лісу, водоспаду та спів птахів. Домовина з темного лакованого дерева зсередини оббита білим атласом, оздоблена мереживом. Лежить м'яка подушка.
— Спеціально труни не підбирали — взяли першу, яка попалась, із полиці в торговому залі.
У кабінеті Степана Піряника стоїть диван у вигляді труни. Також зроблений зі звичайної домовини. Її купила жінка з Трускавця.
— Прийшла, каже: "Живу в квартирі, горища нема, щоб поставити, а труну хочеться. Щоб купити й знати, що мене в ній поховають". От і тримає в моєму кабінеті. Відкрили віко й накрили споруду дошкою з м'якою частиною, як на дивані. Ми західняки, у нас збереглася християнська мораль, то ставлення до смерті спокійне. Трускавець — це не Київ чи Донецьк. У нас споконвіку старі люди готували собі труну наперед. Моя бабуся любила в гроб лягати і кликала мене, щоб глянув, як вона виглядає.
Степан Піряник у домовину не лягав, лише сідав. Каже, що місцеві не лягають, а приходять подивитися.
Самогубцеві треба виговоритися
— Такий метод лікування є,— каже столичний психіатр 39-річний Стас Костюченко про трунотерапію. — Але простіше поговорити із людиною, яка в депресії чи намагалася покінчити з собою. Розмова може бути ефективніша за мовчазне лежання в труні. Важливо, щоб людина не тільки відчувала й бачила, а й говорила вголос про свій стан, тривоги.
Під час розмови самогубець розповідає про причини, через які не хоче жити, що його може спинити і як він хоче вмерти. Доки це проговорює вголос,ситуації переоцінює в голові. Так само людина, яка в депресії, після розмови починає раціонально дивитися на своє становище й бачить із нього вихід.
— Присутність іншої людини — це важливий чинник. Дослідження підтверджують, що після розмови "по душах" мозок стає активніший. Людина виходить із замкнутості, яка її гнітить.
5 
35413
Коментарі