— Паморочиться в голові так, наче зовні утворюється вир і затягує мене. Відчуття триває кілька секунд, як устаю з ліжка, — каже 52-річна Галина Ляшко із Запоріжжя. — Не можу дивитися телевізор через шум у вухах, перед очима туман. Говорити по телефону важко, голос у трубці ріже слух. Не буваю на площі, де влаштовують масові гуляння. Від гучної музики починає різко боліти голова. На тихій вулиці чи на роботі почуваюся нормально. Самопочуття погрішується вдома.
П'ять років тому мала подібний стан. Коли повертала голову і нахилялася, відчувала запаморочення. Проте могла дивитися телевізор, слухати гучну музику і говорити по телефону. Тоді недуга пройшла без лікування.
— Цього разу невропатолог подивився і нічого не знайшов. Направив до лора, щоб перевірити вуха. Запропонував зробити рентген шийного відділу хребта. Призначив пігулки для вестибулярного апарату і вітаміни. Уже за тиждень усе минуло.
До столичного невропатолога 41-річного Максима Бурби часто звертаються зі скаргами на запаморочення.
— У літніх жінок така проблема виникає через порушення мозкового кровообігу. Здебільшого — від остеохондрозу шийних хребців, проблем із судинами, — каже. — Запаморочення при зміні пози найчастіше буває від порушення в роботі вестибулярного апарату у внутрішньому вусі. Завдяки йому людина тримає рівновагу. Часто стан виникає після грипу, травми голови чи від нестачі гемоглобіну.
Запаморочення буває також при хворобах крові, серця, очей і легень. Інколи — від сіркової пробки у вусі чи після отиту. Одночасно людина може потіти, бліднути, відчуває нудоту.
— Треба перевіритися в лора. Він капає у вухо по краплі теплої та холодної води. Крутить на стільці — дивиться, чи є проблема із вестибулярним апаратом. Тоді призначає лікування. Бо якщо запаморочення пройшло само, це не значить, що наступило одужання. Нелікована недуга згодом зробить людину інвалідом. Ходитиме по стіні чи з поводирем.
3 
1
Коментарі