— Доріжку в садку зробив сам. Склав її з плиток, але щоб зекономити виготовив їх сам. У пластикову форму заливаю розчин, як тісто для хліба. Хай і приходиться погратися, зате доріжка вийшла вполовину дешевша, — розповідає Євген Мисливий, 48 років, із Кам'янець-Подільського Хмельницької області. — Форми не можна класти прямо поверх дерну, а то після першого снігу повипирають із землі й порепаються. Щоб не ходили ходором, пісок треба щільно утрамбувати.
Спочатку розмічає мотузкою на всій довжині з обох боків майбутню доріжку. Викопує траншею під бордюрні камені. Вибирає їх завширшки 7–8 см і завдовжки 50 см. Знімає 5–7 см верхнього шару ґрунту. Насипає шар піску і встановлює бордюри. Пристукує їх дерев'яним молотком. Для плитки змішує в бетономішалці одну частину цементу з трьома частинами річкового піску. Коли колір стане рівномірним, доливає водою до консистенції, як густа сметана. Готовий розчин відром переливає у форму. Її мастить зсередини олією, щоб розчин не прилипав і легко знімався. Спочатку форму заповнює розчином на 1/3. Кладе шматок арматури для міцності. Простукує бортик молотком або палицею. Так всередині не буде пустот. Доливає розчин і розрівнює шпателем. Перевіряє рівнем, чи плитки лягають рівно. За півгодини знімає форму і робить наступну плитку. Ступати на неї можна не раніше, ніж через добу. А то й дві для надійності.
— Щоб управитися швидше, купив три форми. Поки одна плитка застигає, кладу іншу. Стараюся не працювати в сильну спеку, бо плитки стануть крихкими і доведеться скоро їх переробляти. Якщо немає як чекати, зверху можна засипати вологою тирсою на два дні. За цей час набереться максимальної міцності.
Форму можна зробити з тонкого листа металу. Розрізає його болгаркою і загинає краї молотком. Смуги згинає у довільній формі, щоб був схожий на справжній камінь. Закріплює край саморізами, розташувавши капелюшки всередині форми.
2 
1
Коментарі