— Нашій криниці майже 100 років. До нас тут колись жили дід Соловей і баба Ольга, — розповідає 61-річна Тетяна Кравченко з Самгородка Смілянського району на Черкащині.
— Цього літа погнила цябрина, де ставиться відро, — продовжує. — Вирішили її замінити на бетонну. Заодно і верхнє кільце, бо вже потріскалося. Найняли бригаду. А вони питають: "А ви не хочете заодно і почистить колодязь?" Ми погодилися. Викачали всю воду. Зняли верхнє кільце, встановили обладнання. Четверо стояли на верху, а їхній керівник спустився вниз. Натягали 16 відер мулу. В ньому були биті чашки, стакани, іграшки. Встановили кільце, прикрутили бетонну цябрину і верх із корбою. Справилися за 2 години. За все ми заплатили 2,5 тисячі гривень. Вода в колодязі стала добріша і набралося майже до 6 метрів.
— Криниці почав копати й чистити 1991-го, — говорить 57-річний Віктор Бражан із села Костянтинівка Новомиргородського району на Кіровоградщині. — Найстаршу робили 1890 року в селі Мартаноша нашого району. А найглибшу — 42 метри, в Сунках Смілянського району на Черкащині. Чистили й копанку завглибшки 1,5 метра. На дні однієї криниці знайшли зуби невідомої тварини. Господар казав, віддасть комусь на дослідження. В іншій на глибині 3 метрів був ніж від гвинтівки трьохлінійки. Бувало, за сезон набиралися до 30 криниць. Замовлень поменшало, бо народ став бідніший.
Якщо в колодязі дно піщане, радить чистити раз на сім років, бо замулюється плавунами. Коли дно із глини, можна робити не так часто.
— Останні роки рівень води у криницях почав знижуватися. Змінився її смак. Мені допомагають четверо друзів. Двоє крутять корбу, двоє — в підсобниках. А я опускаюся в колодязь. Складніше чистити кільця на дні, що замулило глиною. Буває, по кілька днів треба працювати. У тих криницях, де по кільцю зверху і знизу, боки не чіпаємо. Чистимо лише дно. За бажання, доставляємо кільця на всій протяжності. Кількість визначаємо за допомогою мотузки з вантажем. Так вимірюємо глибину колодязя, — додає Віктор Бражан.
Для роботи використовують два розкоси з корбою, до якої прикріплений трос із бадією. На кільцях колодязя мітлою із берези чи граба змітають бруд, мох, траву. Лопатою чи металевою щіткою очищають кільце, яке було у воді. Оновлену воду дезинфікують спеціальними таблетками. Їх використовують згідно з інструкцією.
Черкащанин 68-річний Михайло ШЕВЧЕНКО копав криниці впродовж 40 років.
— Під час роботи з колодязем треба дотримуватися правил безпеки. Обов'язково працювати з напарниками і тросом для страховки. Аби в разі обвалу ґрунту чи плавуна, можна було швидко "висмикнути" того, хто внизу. Перед чисткою колодязя слід переконатися, чи немає внизу шкідливих газів. Я завжди це робив за допомогою запаленої свічки. Якщо вона там горіла, значить кисню достатньо. Категорично не можна працювати в колодязі тим, хто має проблеми з серцем і тиском.
— Був випадок, коли людям у криницю хтось налив солярки. Відкачав воду. Засипав у шість відер чистої води дві пачки прального порошку та рідину для миття посуду. Залив у колодязь. Коли вода трохи набралася, до троса прив'язав "груз" і почав колотити по дну. А потім знову викачав. Спустився чистити дно і стіни найнижчого кільця. Тепер для чистки можна використовувати дренажний насос для каналізаційних ям. Він збирає мул, від якого йде неприємний запах і змінюється смак води.
Метр викопаного колодязя коштує в середньому 650 грн. Кільце — 600 грн, цябрина — 400 грн. Відстань до населеного пункту оплачує замовник. За кілометр платять у середньому 20 грн.
5 
35413
Коментарі