Ексклюзиви
Пʼятниця, 05 грудня 2014 13:10

Український День подяки

Вернувся з Америки. Моя поїздка збіглася з американським Thanksgiving. Місцеві українці запросили в гості. За столом зібралася вся Україна у мініатюрі – Львів, Київ, Петербурґ, Нью-Йорк, Анн Арбор. Серед нас була навіть одна справжня зірка – Антон Святослав Грін, хлопчик із "Поводиря". Як на зірку він вів себе дуже скромно, і коли тільки випала нагода, пішов із приятелем гратися на ґаджетах.

Перший тост підніс киянин. За те, щоб українці мали таку ж підставу подякувати Богові за свою долю, як і американці у свій День подяки.

Американська й українська історії подібні. Америка має дикий захід, Україна має свій дикий схід. Центральним символом обох культур є "людина прикордоння": ковбой чи пілігрим – в американському випадку, і козак – в українському. США в середині ХІХ століття були такі ж розколоті та, як вважає перуанський економіст Ернандо де Сотто, такі ж корумповані, як і сучасна Україна. Американський Техас нагадує український Донбас: він постачає у Вашингтон таких же отруйних політиків – взяти хоча би Буша молодшого! – як і Донбас у Київ.

Приклад Америки може надихати. В'ячеслав Липинський закликав конструювати нову політичну українську ідентичність за американським зразком – "з процесу співжиття різних націй і різних класів на території Сполучених Штатів".

Тоді цей заклик був утопією. Українці були селянською нацією. А селянські нації надають перевагу не політичним, а етнічним маркерам – мові, фольклору, релігії. Проте впродовж ХХ століття Україна пережила велику трансформацію: із суспільства сільського вона стала суспільством міським. Відповідно, змінилися маркери: сучасний українець є переважно міщанином, переважно двомовним, переважно секулярним. Але багато українців поводяться так, ніби досі живуть у селі.

В історії України був, однак, один момент, коли реальність і утопія зустрілися. Маю на увазі референдум 1 грудня 1991 року. Провести його запропонував академік Ігор Юхновський. Його тоді звинувачували, що змарнував шанс, який випадає раз на сто років: а раптом українці вирішать лишитися в Союзі – так, як вони зробили на референдумі дев'ять місяців тому, у березні 1991-го?

Найбільше його допікала одна колишня дисидентка. Та як тільки стало відомо, що 90 відсотків проголосували за незалежність, вона прийшла до Юхновського в кабінет зі словами: "А чи не я говорила Вам, що треба було проводити цей референдум?!"

Українці дістали свої "15 хвилин" світової слави. Своїм рішенням жити незалежним життям вони забили останній цвях у домовину СРСР, колишньої світової потуги.

Краса результату полягала ще і в тому, що за незалежність проголосували всі області без винятку. Референдум 1 грудня засвідчив народження нової політичної нації. Горбачов дивувався: "Що, навіть Донбас проголосував "за"?

Про ці речі варто нагадувати. Бо виросло вже ціле покоління, яке занадто молоде, щоб їх пам'ятати. Багатьом із тих, хто таки пам'ятає 1 грудня 1991 року, спогади про нього відтіснили інші події, у тому числі два Майдани. Іншим, особливо російськомовним зі сходу, просто незручно про це згадувати. Вони голосували за гідне життя для себе і своїх дітей – а тепер почуваються обманутими у своїх надіях.

Насправді ж ті, хто виступив за незалежність, голосували правильно. Бо питання свободи і заможності є питаннями модернізації. Окрім Британської, жодній імперії не вдалося успішно модернізувати свої народи. Навіть американці воліли модернізуватися поза нею. Тому, якщо хочеш жити вільно і заможно, перше правило: розвали імперію. Особливо якщо це імперія Російська чи Радянська.

Другою умовою є воля еліт модернізувати свою країну. Досі Україні з цим не надто щастило. Після Євромайдану вона отримала новий шанс. Якщо ж і теперішня еліта не захоче чи не зможе міняти країну – що ж, доведеться міняти і її.

Нова Україна потребує нових символів. Не лише мобілізуючих, а й об'єднавчих: тяжко і майже неможливо модернізувати розколоту країну. 1 грудня таким символом є. 2011 року ним назвали свій рух за оновлення країни моральні авторитети України. Варто наслідувати їхній приклад і зробити цей день українським Днем вдячності.

Зараз ви читаєте новину «Український День подяки». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода