Є така місцевість. Називається Донбас. Коли туди приїжджають на Різдво колядувати вертепи з Галичини, їм кажуть: "Дуже гарно співаєте, але приїжджайте весною, коли потепліє, – тоді і слухати буде кому, бо зараз усі на новорічних канікулах".
Є такий народ. Називається він совки. Коли приходять новорічні свята, вони накуповують шампанського й горілки, роблять салат олів'є, дивляться "Голубой огонек" і роблять багато ще чого за святковим столом чи поза ним.
Чого вони не роблять – вони не колядують. Попросіть кого-небудь із них заколядувати, наткнешся на незрозумілий погляд: про що мова? Або ж почуєш: "Коляда-коляда! Подавай пирога!" чи "Коляд-коляд-коляда: дайте дядьку п'ятака". Це так вони розуміють коляду. Колядка – це коли випрошуєш або вимагаєш чогось реального.
Совки – це єдино відомий мені народ, який навпроти колядки Silent night пише "колыбельная". Більшість із них не знають колядок, бо Різдво довго в них було заборонене. Інші не знають із власної волі, щоб не забивати собі голови всякими дурницями. Натомість їхні голови повні гороскопами, китайськими календарями тощо. Їм дуже важливо знати, хто і в якому місяці народився, чи що і як у новорічну ніч вдягати. Вони вірять: як зустрінеш Новий рік, таким він і буде.
Віра в їхньому розумінні – це щось, що приносить користь. Віра не може бути безкорисливою. Коли нині тисячі мерзнуть на Майдані, то значить – за гроші. Якщо Брюссель пропонує підписати Україні договір, то тому, що хоче робити з українських дівчат консерви.
Вони вірять, що добро перемагає лише в казках. А в реальному світі треба змиритися зі злом – бодай меншим, але злом. Через це нашій "жидобандерівській чумі" вони протиставлять "свого бандита": так, він є зло – але він є менше зло.
Віра в їхньому розумінні – це щось, що приносить користь. Віра не може бути безкорисливою. Коли нині тисячі мерзнуть на Майдані, то значить – за гроші. Якщо Брюссель пропонує підписати Україні договір, то тому, що хоче робити з українських дівчат консерви
Моя знайома соціолог із Донецька пише: донедавна вважала, що там усі вже порозумнішали, коли відчули на собі руку своєї влади. Її надії зникли, коли побачила дані нового соціологічного дослідження: "Людина, яка відповідає, що їй грошей ледь вистачає на їжу, і при цьому пише, що ситуація в країні стабільна – без коментарів".
Таких, хто плутає покращення зі стабільністю, в Україні багато. Може, навіть більшість. Як правило, вони ставляться з погордою до тих, хто думає інакше, – всяких там "вуйків із полонини". Коли у своїй улюбленій ФСБешній газеті "2000" вони читають про створення Ради Майдану, то вже смакують майбутню перемогу (цитую): "Список одобряю. СБУ легче потом работать будет".
Але вони не переможуть. Бо для перемоги важливо не те, скільки їх. А те, як й у що вони вірять.
Вони вірять, що все має ціну. Ті, що мерзнуть на Майдані, вірять у цінності.
Щоб першим перемогти, треба не лише забути колядки чи заборонити Різдво. Треба заборонити Гаррі Поттера, "Володаря Кілець", "Нарнію" – усі ті фільми, на які вони водять своїх дітей під час новорічних канікул. Бо всі ті казки у різний спосіб повторюють історію з різдвяних колядок: десь там, у далекій місцині, вже росте чи виросла дитина, яка врятує світ безкорисливо, лише з великої любові до нього.
Я не знаю, що станеться з теперішнім Майданом. Однак точно знаю, чого з ним не станеться. Це перед ним усі опозиціонери були на списку, і СБУ було з цим списком легко працювати. Зараз замість декількох сотень чи тисячі опозиціонерів маємо десятки та сотні тисяч. Майже кожен другий чи третій із них – потенційний лідер. До того ж, лідер із цінностями. Тому подібно до Ірода з колядок, який пробував намарно вирізати всіх немовлят, Янукович мало чого доб'ється, навіть коли арештує всю Раду Майдану.
Модернізація веде до культурних змін. Ті ж створюють умови, за яких авторитаризм має все менше шансів на майбутнє. Середній елемент цієї формули – культура й цінності – мають велике значення. Бо одні культури є більш сприятливими і відкритими для змін за інші.
Я міг би переповісти цю історію за допомогою цифр і прикладів. Але оскільки пишу в переддень Різдва, то зроблю це інакше: народи, де колядують, мають кращі шанси на добробут і гідність за народи, які не вміють колядувати.
Тож колядуймо. І вчімо цього тих, хто не знає чи забув колядки. Це малі гімни нашої віри та перемоги.
Не зважаймо на тих, хто з нас сміятиметься. Бідаки, вони не знають, що втратили. І чого вони ніколи не матимуть
2 
1
Коментарі
9А Донбас - це лише частина регіону Схід-Центр-Північ, тому перегляньте, будь ласка, свої думки щодо цієї частини України. Ба більше, хто, я кне Ви - історик та інтилігентна людина повинен усвідомлювати, що вже досить ділити Україну на частини, на часі - об`єднання Сходу і Заходу, Півночі та Півдня. І наостанок, пане, Ярославе, саме Наддніпряншина, Слобожанщина та Центр є колискою всього українства. Пам`ятайте по це.
погоджуюсь щодо того, що треба обєднуватись. А ще час щось почати реально робити та перестати мислити політичними шаблонами, бо саме вони роблять з нас ляльок яких смикають за нитки.
Пане Ярославе, закруто взяли! Звісно, переважно Ви праві щодо реалій на Донбасі, але не варто ставити всіх, хто мешкає на Сході, під знамена схизматиків та запроданців. Я - українець з Наддніпрянщини, з цілковито української родини, що поважає свої культурні традиції та має чіто виражену національну ідентичність. Мешкаю на даний час на Харківщині. Але і тут, і, тим більше, там на берегах Орілі, колядують, щедрують, і навіть (Ви не повірите!) ходять вертепи. Українська є мовою спілкування наддніпрянців і в переважній більшості мешканців Слобожанщини. Власне кажучи, наша солов`їна (і літературна, і розмовна) бере початок з тих країв.
Как это великодушно назвать нас совком.
Спасибо, что по другому не назвали.
Вы себя к ариям относите, это вам доктор Геббельс рассказал?
.
Какова единица измерения описанной здесь местности: в попугаях или удавах, в схронах или крыйивках или может в майданах?
Историку не мешало бы изучить географию, мотет потом в географических единицах будете ориентироваться.
.
На родине историка к праздникам водку и шампанское не покупают?
Покупают бурячиху и бормотуху?))))
Или самогон из мухоморов гонят?
Поэтому так и вставляет?
У Луганську колядують. Дітки у центрі ходили квартирами і співали: "Будьте здорові", "Ой там на горі церкву будують", "Добрий вечір". "В місті Віфлеємі", Не тре' вважати лише себе святенником.
Тож колядуймо. І вчімо цього тих, хто не знає чи забув колядки. Це малі гімни нашої віри та перемоги.
Не зважаймо на тих, хто з нас сміятиметься. Бідаки, вони не знають, що втратили. І чого вони ніколи не матимуть @ ... Золоті слова !!! Але ж треба їх ще донести до вуха нерозбірливого слухача. Треба втовкмачити в дурну голову! Апе як це зробити коли в кожній оселі встановлені зомбоящики сусідньої держави. І до тих пір поки дурисвіти різних мастей цього не зрозуміють буде " Усьо Донбасс!" Будуть нові нікчемні кандидати, депутати - пройдисвіти, нові президенти, слухняні олігархам - розкрадачам державної власності.
Донбас це не місцевість, а донецький вугільний басейн. Донбас це - "папа", як співає наш президент. Або Донбас - це індустріальний рай в який звезли і перемішали людей з усіх усюд. Їм колядки забороняти не потрібно було, бо в їхніх предків в Росії, на Кавказі, в середній Азії не колядували - колядки були їм чужі, якщо й колядували - то ще до поширення християнства та мусульманської віри, і українці змішуючись з ними переймали все від них.
Навколо цих райських поселень переселенців і досі є українські села і місцевість там українська. Це і Слобожанщина, і Донеччина, і частково Дін (землі війська донського).
Все б нічого, однак забули нагадати про знищення українців голодомором у 1932-1933 році.
Вони не знають, як пахне сонячна пшенична кутя в горшку на сiнi, бiля житнього снопа.