Кожного дня заходжу в інтернет подивитися, чи в Україні не почалася революція. Арабська весна почалася зі самоспалення 28-річного дрібного торговця. Що має статися в Україні? Кого ще тут треба посадити у тюрму? У скількох власників забрати майно, скількох дівчат зґвалтувати, скільки Гостинних дворів ще треба підпалити, щоб це народонаселення України чи Києва вийшло на вулиці і сказало цій владі: "досить"?
Наберіть у Google українською "революційна ситуація" і дістанете майже півмільйона посилань. Кожен другий прогнозує революцію якщо не з дня на день, то на найближчу весну чи осінь. А вона все не настає і не настає.
Я теж не без гріха. Рік тому дав інтерв'ю одній газеті про те, що нова революція в Україні висить у повітрі. Мені заперечують: не досить, щоб революційний плід висів, – треба, щоб хтось зумів його зірвати. В Україні є революційна ситуація, коли "низи" не хочуть жити, а "верхи" не можуть. Нема, однак, революційної партії, що могла б ці "низи" зорганізувати й повести за собою.
Цей аргумент вартий уваги, якщо йти вслід за ленінським визначенням революційної ситуації з початку ХХ століття. Початок цього століття це визначення уневажнив: арабська весна обійшлася без революційних партій. Хто не вірить, хай прочитає книжку Тахара бен Джеллуна "Спалах", що вийшла українською торік у видавництві "Грані-Т".
Своє визначення революційної ситуації Ленін базував на Французькій революції 1789-го. Російські більшовики 1917 року свідомо моделювали свої дії за цим зразком. Обидві революції заслужили епітет "великі". Вони стали тим мірилом, що застосовували до інших революцій. Нині воно поламалося. Роберт Дарнтон, дослідник Французької революції, недавно написав: усе, що ми знали досі про революції, після арабської весни можна викинути на смітник.
У скількох власників забрати майно, скількох дівчат зґвалтувати, скільки Гостинних дворів ще треба підпалити, щоб це народонаселення України чи Києва вийшло на вулиці і сказало цій владі "досить"?
Ми живемо у світі, де все велике маліє. Наша уява про "великість" революцій будована на героїчній версії історії, коли символом Французької є штурм Бастилії, Російської – взяття Зимового палацу, революції 1989 року – падіння Берлінського муру тощо. Усі ці образи складаються в красиву картинку героїчного здвигу мас, які виходять на вулицю і перемагають стару владу.
Хто займається реальною, а не героїчною історією, знає, як мало у цих картинках правди. Візьмімо, до прикладу, 1989 – 1991 роки. За винятком Польщі та Балтії, "героїчного здвигу" тоді не було ніде. Російські, східнонімецькі, чеські чи угорські дисиденти не мали масової підтримки. Їхні співвітчизники "мужньо" відсиджувалися з дулею в кишені перед екранами телевізорів чи на кухнях. Це вже потім, коли система почала рушити, вони вийшли на вулицю – де й їх зафіксували як революціонерів об'єктиви фото- і відеокамер світових агенцій.
Ірина Фаріон каже, що Україна має вибір: бандитизація чи бандеризація. Це ще одна героїчна версія. Бандера був переконаний, що нова Україна постане з масової національно-визвольної революції, на зразок Хмельниччини, Коліївщини чи селянських повстань 1917 – 1920-х. Не було такої ціни, яку би він не був готовий за цю революцію заплатити, – включно з власним життям, не говорячи про життя інших. Його противники з табору поміркованих націоналістів закликали рахуватися з реальністю. Нова Україна, казали вони, постане з розвалу радянської системи, з усіма неминучими позитивними й негативними наслідками. Не важко зрозуміти, хто мав рацію.
Історія незалежної України вміщається у просту схему: спочатку настає глибока криза попереднього режиму – з корабля, що тоне, втікає група "дисидентів зверху" – як план "Б" вони будують свій власний запасний човен, який виносить їх до влади під оплески тріумфального натовпу, – а потім ця схема повторюється знову і знову. Вставте в цю схему всіх колишніх президентів і переконаєтеся у її правоті.
Найпевнішою ознакою нової революції в Україні стане поява "дисидентів" у таборі Януковича, в міру колапсу самого режиму. В усій цій історії мене менше хвилює, за яких обставин це станеться. Більше цікавить, чи той, хто прийде йому на зміну, матиме план "А": політичну волю й уміння міняти до кращого саму Україну
2 
1
Коментарі
25