"Я давно пішла б від нього, якби не тонна речей. Дочекалася, що Владик першим покинув мене! — схлипує Наталка. Два солоні потічки з її очей скапують у чашку з кавою.

Серед співчутливих я і Марина, в обох напоготові носовички. На порядку денному — горе у нашої шкільної подруги.

Вона тепер картає себе за жіночий скарб: шафу одягу, ноутбук, клітку з кроликом, десяток коробок із дрібничками. Ще й за алое у вазоні, у неї ж хронічний нежить! Тепер він посилився.

Щоби втішити подругу, обіцяю забрати кролика на перетримку. Марина погоджується узяти міксер і йогуртницю. Але 11 сумочок і 18 пар взуття, фен та портативний набір для манікюру можуть зруйнувати нашу 20-літню дружбу просто зараз.

Добре Владику, він чоловік. Кинув труси-шкарпетки у валізу, старого светра натяг на себе, зверху костюм, у якому гуляв випускний. В одну руку — телефон, записник і десяток дисків, у другу — зарядку і ноутбук. І побіг вити нове гніздечко.

Чому лише троє трусів на місяць?

Пригадуємо, як на шкільних канікулах сміялися над "пам"яткою для батьків", які відправляли нас, 12-річних, до піонерського табору на Арабатську стрілку. На відпочинок доньці треба було спакувати майку — 2 шт., труси — 3 шт., шкарпетки — 2 пари, білі гольфи — 1 пара. Тоді ми не розуміли — чому лише троє трусів на місяць, коли у модній тоді пачці з "нєдєльками" їх сім? А треба було вчитися обходитися малим.

Бо ж варто натякнути чоловікові, що ти не проти перевезти до нього увесь свій скарб, як він може самоусунутися. Для тебе це — найкраще освідчення у коханні. Для нього — замах на його свободу. Його не злякає твоє хропіння в ліжку, але зайва зубна щітка у склянці насторожить.

— Речі треба наживати спільно, — робить висновок Марина. Колись вона перемогла у шкільній вікторині "Найрозумніший". — Чоловікові буде шкода розлучатися із жінкою, на яку постійно витрачався. А тобі не жаль буде залишити те, що він придбав для тебе. Процідиш крізь зуби: "Залишаю для наступниці!" — й на прощання ефектно брязнеш дверима.

Хай знає.

×