— Ты крестьянка?

— Нет, я журналист.

Так відбулося моє знайомство з єгиптянином Самуїлом. Слова "християнка" та "крестьянка" для нього звучать однаково. Російську він вивчив на слух, кілька років поспіль спілкуючись із туристами в батьковому магазині сувенірів у місті Таба.

Питає, де мій хрестик. А я його не ношу.

— Окей, головне, щоб Бог був у серці, — пояснює швидше для себе.

Єгипетські християни носять масивні золоті хрести, магазини прикрашають іконами. Їх легко вирізнити, бо часто із запалом повторюють "Слава Богу!" і зводять руки до неба. Так само ревно мусульмани прославляють Аллаха.

Питає, де мій хрестик

В єгипетських християн біблійні імена. Махмудами та Мухамедами називати синів — великий гріх.

Через імовірні заворушення в Каїрі деякі туристичні фірми відмовляють від поїздок до Єгипту. Кожен автобус, що прямує на Синай, кожні 10 кілометрів проглядають із люстерками. Військові готові до провокацій, та ще й поряд кордон. Туристів небагато.

— Слава Богу, що ви приїхали! — Самуїл звертає погляд до неба.

Він дарує сувенірних жуків-скарабеїв просто так — за те, що його відвідали християни.

— Людей нашої віри в Єгипті 30 мільйонів. Одначе керівництво країни це заперечує. Їм вигідно применшувати цифри, — каже він. — Що до парламенту потраплять багато християн, сподіватися марно. Але слава Богу й за це!

Поряд торгує Алдо. Він навчається на факультеті журналістики в Александрії. У сезон продає книжки для туристів, бо знає кілька мов. Пише до єгипетських газет і на сайт із новинами.

Питаю, чи не утискають у країні християн.

— Ні, що ти! — запевняє. — Часом лише можна устряти в якусь бюрократичну тяганину, але то дрібниці.

Неохоче пригадує, як у 12 років місцеві дітлахи зірвали з нього хрестик і побили. Він витатуював хрест на зап'ястку правиці. Каже: "Тепер не зірвуть".

×