Ексклюзиви
Понеділок, 08 квітня 2013 14:39
Ольга Гембік
Ольга Гембік
Ольга Гембік

Не згодилося

— Дєвочки, як собі хочете, але ліжко біля вікна — моє, — копилить губи червонощоке дівчисько з пластмасовими метеликами в ріденьких кісках. З майбутніми сусідками по гуртожитській кімнаті знайомитися не поспішає.

Пухкеньким пальчиком вказує мамі поличку в шафці, аби та склала доньчин одяг. Батько, крекчучи, кантує мішок картоплі ближче до продуктової шафки. Дівчатка, що поселилися в гуртожитську кімнатку напередодні, тихенько забирають із полиць свої речі. Одна з них звільняє підвіконня від книжок. Зачіпатися з Оксаною нікому не хочеться.

Дві повні картаті сумки із запахом часникових ковбас її батьки несуть на вахту — дякуватимуть за поселення комендантові й паспортистці. Ті щодня перепитуватимуть: "Оксана, як діла?".

Оксана малювала очі й ходила на танці

Спочатку "діла" були добре: Оксана малювала очі й ходила на танці. А потім їй набридло.

— Мамо, як собі хочете, а вчитися я не буду, — за місяць верещала в трубку. — Нам стільки задають, стільки задають! Фонетика якась, орфографія... Воно мені пригодиться?

Зранку стривожені батьки були в доньки. Втирали її сльози, похапцем збирали речі. Батько кректів, зносив по сходах початий мішок картоплі.

Позавчора дорогою додому я полінувалася заскочити у супермаркет. Довелося стояти в черзі до хлібної ятки на куті.

— Як собі хочете, а в мене обід! — оголосив знайомий голос, щойно я простягла гроші на батон. Червонясте обличчя з насупленими бровами здалося мені знайомим. "Оксана Васілєвна" — читаю на бейджику.

Оксана мала рацію. Орфографія їй не згодилася.

Зараз ви читаєте новину «Не згодилося». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

48

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода