У списках партії Віталія Кличка "Удар" опинилося дуже багато колишніх членів "Нашої України. Це дуже цікавий феномен, така собі "нашеукраїнізація" "Удару". Це закономірно, бо ще раніше в "Ударі" та навколо "Удару" було декілька людей, пов'язаних з Ющенком, а далі ці люди просто втягнули до себе близьких людей.

Але насправді, це величезний ризик для Кличка. Ця "нашеукраїнізація", або "націоналдемократизація" його проекту може його загубити.

Тут є ще такий цікавий феномен: нинішній Віталій Кличко чимось нагадає раннього Віктора Ющенка: нічого особливого не робить, а рейтинг його зростає. Так було і у Ющенка на початку його політичної кар'єри. А з іншого боку, Кличко не особливо переймається власною політичною силою. До нього іде багато людей, він майже всім щось обіцяє, але він не контролює у повній мірі власну політичну силу. Там є, як свого часу як у Нашої України", внутрішні конфлікти, різні позиції, різні погляди, різні люди. Його певно теж веде якась "сила" і вдача. Свого часу про Ющенка казали, що він щасливчик, але потім почала зовсім інша чорна смуга. Таке може бути і з Кличком.

Специфіка ситуації Кличка у тому, що у нього дуже строкатий, різноманітний електорат. І якщо приблизно третина апарату — це опозиційно налаштовані люди; то інша третина — це люди, які підтримували Партію регіонів, чи, принаймні, не були прихильниками "помаранчевих" та націонал-демократичної ідеології. Це проявляється навіть у тому ж "мовному": серед прихильників Кличка, є багато людей, які хочуть державний статус для російської мови. Друге місце Матіос — це теж помилка. На Західну Україну це спрацює, можливо це додасть там декілька відсотків, але одночасно може призвести до втрат електорату у російськомовних регіонах, або серед нинішніх прихильників Кличка.

Кличка зараз штовхають у цю нішу націонал-демократії, але для нього вона не зовсім органічна. У нього була цікава ситуація — він мав зростання популярності на заході і на сході. Важливо зберігати цей баланс. Це для країни було б важливо. А він зараз іде на захід і це може в решті-решт звузити його електоральну базу і посилить його конфлікт з опозицією.

Найближчим часом почнуться політичні інформаційні війни між Кличком і Об'єднаною опозицією. А далі, після парламентських виборів, чим ближче до президентських виборів, будуть зіштовхувати політично, ідеологічно, особистісно Яценюка і Кличка як потенційних опонентів Януковича, як претендентів на президентську посаду. І це буде стратегія влади-  зіштовхувати їх, щоб вони боролися між собою, а не з Януковичем. І от цей похід на захід якраз може призвести до таких наслідків.

Кличко потенційно ближчий до опозиції. І більша частина його прихильників вважає, що йому треба співпрацювати саме з опозицією, домовлятися з опозицією. Але влада якраз і буде зіштовхувати Кличка з опозицією. Вони будуть будь-яку тему, або будь-які проблеми використовувати як предмет протиріч, аби не було стійкого союзу між "Ударом" і Об'єднаною опозицією. Дійсно вони близькі, багато людей у партії Кличка ідеологічно близькі до Яценюка, до опозиціонерів з "Батьківщини", проте конкурентні політичні чинники будуть заважати формальній співпраці. І чим ближче до президентських виборів, тим більше буде конкуренції і ворожнечі. Це та сама ситуація, яка була між Ющенком і Тимошенко. Вони можуть епізодично співпрацювати, але потім знову заварюватимуть війну між собою.

Кличко може привести до парламенту "тушок", але це вже буде видно у парламенті. Зараз важко сказати, хто може стати "тушканчиком". Досвід свідчить, що іноді серед тушок може опонитися люди, про яких важко було думати, що вони так зроблять. Якщо подивитися, тушки були у Ющенка, тушки були у "Батьківщини". Потенційно найбільші ризики пов'язані з бізнесменами, які прийшли до політики з бізнесу, які є інвесторами того чи іншого опозиційного проекту.

Але заздалегідь спрогнозувати, що ця людина буде тушкою, не можна. І поки я не бачив повного списку Кличка, але як правило, люди інвесторів або самі інвестори ховаються починаючи з третього десятка.

×