31-річний Раймонд Дарт – викладач анатомії в університеті Йоганнесбурґа, нинішньої столиці Південно-Африканської Республіки – захоплювався антропологією. Якось на семінарі студентка розповіла про свого знайомого власника каменоломні, що збирав скам'янілі черепи доісторичних мавп і складав на полицю каміна. Учений сконтактував із підприємцем, і той пообіцяв надіслати знахідки для експертизи.
28 листопада 1924 року в будинку Раймонда Дарта мало відбутися весілля його приятеля. І саме того дня поштар привіз йому два ящики. У гаражі Дарт почав роздивлятися їх вміст. Зачепився оком за одну скаменілість: вона була вкрита вапняковою кіркою, однак обриси звивин мозку чітко вирізнялися. розмір свідчив: це зліпок голови вже не мавпи, але ще не людини. "Я стояв у тіні навісу гаража і ніяк не міг випустити його з рук, – згадував пізніше Дарт. – Чи не в Африці жив найдавніший представник людського роду? Я отямився, відчувши, що хтось смикає мене за рукав". Перед ним стояв наречений:
– Рею, чорт забирай, негайно приведи себе до ладу або мені доведеться шукати іншого дружбу! – учений був увесь у вапняковій пилюці.
Весілля для Раймонда Дарта минало наче в тумані. Під вигаданим приводом він вийшов із-за святкового столу, потай узяв у шафці дружини в'язальні спиці й зник у гаражі. Там він усамітнився на 73 дні – делікатно зчищав кірку зі скаменілого черепа (на знімку). Потім сів занотовувати висновки. Перший: череп належав 6-річній людиноподібній мавпі – корінні зуби, що в людини з'являються в цьому віці, щойно почали прорізатися. Другий: ця істота протягом свого короткого життя ходила прямо, на двох ногах – про це свідчив великий потиличний отвір внизу черепа. У павіанів і шимпанзе, які найближче стоять до людей, але пересуваються на чотирьох, цей отвір розташований вище. Третій: знайдено представника "перехідної ланки" від мавпи до людини. Дарт назвав його австралопітеком, тобто південною мавпою. Вік цього "пращура сучасної людини", на думку вченого, – мільйон років. Австралопітек, припускав він, був хижаком-м'ясоїдом, який полював за допомогою палиці.
Статтю зі своїми висновками Раймонд Дарт надіслав до англійського журналу Nature – там друкували найважливіші результати наукових досліджень. Публікація мала ефект вибуху бомби. Звістка про "дитя з Таунґа" облетіла передовиці газет у різних кінцях світу. До університету, де працював Раймонд, посипалися листи – і захоплені, й з осудом. "Чи не соромно вам, отримавши талант генія від Бога, а не від мавпи, зрадити Творця і стати поплічником диявола, та ще й перетворитися на його слухняне знаряддя?" – обурювався один священик.
26 листопада 1942 року в Нью-Йорку в День подяки відбулася прем'єра фільму "Касабланка" кіностудії Warner Brothers. Режисер закінчив монтаж у поспіху, щоб випустити картину на два місяці раніше, ніж було заплановано. Стався щасливий збіг: назва марокканського порту Касабланка, де розгортаються події фільму, потрапила на перші шпальти газет – американські війська саме звільнили місто від французьких частин, підпорядкованих колабораційному урядові Віші. Прохідний фільм про цинічного господаря нічного клубу, який допомагає рухові опору, припав глядачам до душі. Стрічка здобула три "Оскари". Головних героїв зіграли Гамфрі Боґарт та Інґрід Берґман. У сценах, де вони мусили бути поруч, Боґарт стояв на ящику або сидів на подушці – щоб не було видно, що він нижчий за Берґман
1 грудня 1812 року в Лондоні у друкарні на вулиці Чіпсайд видавець Томас Теґ надрукував карикатуру на французького імператора Наполеона "Генерал Мороз голить маленького Боні". Армія Наполеона, після місячного відступу з Москви, припинила існування: із 570 тисяч солдатів, які п'ять з половиною місяців тому вступили до Росії, врятувалися близько 30 тисяч "На кожному кроці можна було побачити обморожених людей, які зупинялися й падали. Дорогу вкривали трупи цих бідолах", – писав ад'ютант Наполеона Арман де Коленкур. Того дня, коли вийшла ця карикатура, французький імператор зі своїм штабом відігрівався в селянській хаті в білоруському селі Стійки. "Холод був такий, що всі шукали порятунку в переповненій кімнаті. Ми ледь не задихалися. Лежали на боці. Було так тісно, що підкинута вгору голка не впала б на підлогу", – занотував де Коленкур. 18 грудня Наполеон покинув залишки армії й рушив у кареті до Парижа
1 грудня 1822-го в Ріо-де-Жанейро 24-річний принц Педру I – старший син португальського короля Жуана VI – коронувався імператором Бразилії. За три роки його батько визнав незалежність цієї колонії. Педру I прийняв титул "конституційний імператор і вічний захисник Бразильської імперії". Третину її жителів становили чорношкірі раби. Економіка країни трималася на експорті кави – він становив 50% світового. Бразильська імперія проіснувала до 1889-го – восени того року вибухнула революція. Педру II – син попереднього імператора – зрікся престолу, Бразилія стала республікою.
Портрет Педру I художник Енріке Жузе да Сілва створив невдовзі після його коронації. Імператор мав хист до складання музики
30 листопада 1867 року в Одесі розпочав роботу перший електричний маяк у Російської імперії і четвертий – у світі. Висота чавунної башти, яку побудували 1863-го, сягала 9 м. На її вершині встановили по два локомобілі й магнітоелектричних генератори змінного струму. Маяк цілодобово обслуговували службовці пароплавного товариства. Корній Чуковський описав їхнє житло: "Це була злиденна конура з вузьким ліжком і перевернутим ящиком замість стола". 1941-го, під час відступу радянських військ, маяк підірвали.
19-річний поет Володимир Маяковський 30 листопада 1912-го вперше виступив із читанням своїх віршів – в артистичному кабаре "Бродячая собака" в Санкт-Петербурзі. У цьому клубі, розташованому в підвалі будинку на Михайлівській площі, збиралася богема столиці Російської імперії. "Слухачі одразу відчули велике та щире поетичне обдарування. Вони зустріли оплесками вірші пана Маяковського", – написала газета "Обозрение театров". На знімку – поет 1914 року.
30 листопада 1956 року Львівський обком партії інформував ЦК КПУ, що через незадовільне заглушування передач ворожих радіостанцій у місті після опівночі можна вільно слухати передачі "Голосу Америки", "Бі-Бі-Сі", "Вільної Європи". У Львові, йшлося далі, щоденно продають близько тисячі екземплярів польських газет – ті, окрім позитивної інформації, містять матеріали, які "дезорієнтують читачів".
5 
1
Коментарі