"У червні загинув мій друг із Києва. У пам'ять про нього хочу робити регулярні перекази"

Євросоюз подовжив ще на пів року санкції проти Росії — до 31 січня 2023-го. Рішення ухвалили 26 липня. Газового ембарго досі не ухвалили. Погодили надзвичайний план про скорочення споживання газу

Дженіфер СІТТОН, 48 років, неонатолог, Лондон, Велика Британія:

— Двічі їздила волонтерити в Камерун. Із лікарні дзвонять, що вагітних нема чим годувати. Туди лягали ті, хто має хоч якісь гроші. Бідні народжували вдома в селах. Що там робиться — боюся навіть уявити. Ми залучали фонди й меценатів. Але із заблокованим постачанням з України це склянка води на палаючий хмарочос.

Моя мати не могла поділити із сестрою бабин будинок. Дійшло до того, що не підпускала тітку до нього. Одного разу тітка прийшла вмовляти її помиритися. Умовила, щоб доглядала дім, поки мати зі мною поїде у відпустку. Коли повернулися, побачили, що тітка понищила всі меблі. Відкрила крани й напустила води, щоб зіпсувати підлогу та стіни. Після того кілька разів намагалася зв'язатися з нами, але мати й чути нічого не хотіла. До смерті не спілкувалися. Росія — моя тітка. Яка пообіцяла не робити шкоди, але обстріляла порт із зерном.

 

Артур МЕРС, 34 роки, економіст, Мюнхен, Німеччина:

— Колега звернув увагу на те, скільки в німецьких соцмережах проросійських коментарів. Спочатку думав, що це проплачені боти. Потім упевнився, що кремлівська пропаганда добре засіла в мізках.

Шукали недавно помічника головного економіста. Кандидатів питав про точку зору на війну в Україні. Якщо людина починала верзти маячню, що треба дослухатися до сильнішого, що ситуація складна, одразу прощалися. Один чоловік сказав, що нападати на сусідів погано, але Росія для нас важлива як партнер, тому не треба в це влазити. Взяли дівчину, яка чітко проговорила, що такі речі не можна допускати у XXI столітті.

Дружина волонтерить у школі. Для двох дітей з України зібрали комплекти форми. Одна жінка залишила собі дві, а решту повернула. Друга зайві спробувала продати через інтернет. Вони шиті на замовлення, тому ми одразу впізнали. Питав дружину, чи не засмутилася через таке ставлення. Каже: ні. По-перше, люди втратили все. По-друге, важливо, що друга жінка не вчинила так само.

Мали можливість передати продуктові набори в Україну. Долучилися мій брат, колеги, сусіди. Зібрали 75 пакетів. Коли побачив, як нашу коробку тримає жінка без ноги до коліна, пообіцяв собі щомісяця передавати такий набір або переказувати гроші. Дружина знайшла спонсорів на найнеобхіднішу косметику. Ми підтримуватимемо.

Геворг КАРАПЕТЯН, 51 рік, власник ресторану, Тбілісі, Грузія:

— Українці можуть ображатися через поведінку влади, але більшість грузинів усім серцем молиться, щоб Росія була знищена. Я народився у Вір­менії. Там багато людей оглядаються на рашистів через війну з Азербайджаном у Нагірному Карабаху. Але й багато людей допомагає спільнотам вірмен в Україні. Знаю, що вдалося придбати кілька автомобілів для ЗСУ.

Ми виготовляємо солодощі й соуси. Минулого тижня хтось опублікував фото з моїм товаром в українському магазині й підписом, що українці продають гуманітарку. Довелося пояснювати, що ще до війни кілька коробок соусів взяли знайомі, які відпочивали тут. Ми домовилися, що з часом розширимо співпрацю. Це не була гуманітарна допомога. Я не ідіот, щоб не розуміти, що під час війни про соуси не дуже йдеться. Двічі переказував гроші на вашу армію. У червні загинув мій друг із Києва. У пам'ять про нього хочу робити регулярні перекази.

Селіна ЛУР'Ї, 28 років, учителька, Марсель, Франція:

— Мама сердилася, коли я чи брат перепощували новини про обстріли України. Мовляв, це далеко, не треба співпереживати аж так. Нас це жодним чином не стосується. А я не могла спати через обстріл Вінниці. Там загинула вчителька. Минулого тижня мама зателефонувала в істериці. Ціна на паливо для котла зросла у 2,5 разу. Уперше не робитимемо ароматної олії. Усі види здорожчали. Ще й у магазинах дефіцит.

У м'ясному магазині повісили наліпку, що будуть раді пригостити чимось українців. Власник зняв відео, як неадекватна росіянка намагалася здерти її і плювала на двері. Наступного дня там з'явилася ще одна: "Тут не раді росіянам".

Задумалася, чим можу допомогти. Малюю мандали з крапочок. Роботи в мене красиві й акуратні. Думала, яку можу продати, щоб допомогти. Обрала ту, в яку вклала найбільше часу.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×