Після знищення Музею Марії Примаченко її персонажів уже ніхто не вважатиме кумедними

У столичному "Мистецькому арсеналі" до 21 серпня триває "Виставка про наші відчуття". Про концепцію та ключові роботи експозиції розповідає співкураторка мистецтвознавиця проєкту Ольга МЕЛЬНИК, 55 років

– Після 24 лютого твори з архівів музею отримали свіже прочитання.

Експозиція фокусується на питанні, як змінюється наше сприйняття мистецтва крізь призму війни. Шукаємо метафори, щоб описати свій досвід. Відображують страх і біль, але й надію, впертість, відданість, любов, майбутнє.

Проєкт концептуально незвичний, відмінний від наших традиційних виставок. Підготовлений за місяць і розміщений у двох із дев'яти залів "Арсенала". Але не менш важливий та емоційно сильний.

 

Андрій САГАЙДАКОВСЬКИЙ – "Танцюрист", 2003 рік

– У кожному живе незмінне в наших реаліях відчуття страху, який намагаємося ховати. Оголюємо його через мистецькі твори. Один із найкращих художників сучасної України, львів'янин Андрій Сагайдаковський, у картині "Танцюрист" передає крихкість людського тіла. Зображує оголеного чоловіка, який рухається. Сагайдаковський іронічний, із саркастичним ставленням до дійсності. У його роботах завжди є щось зловісне і трагічне. Ця постать теж гротескна і трохи страшна. Олія на тонкому килимку замість полотна – фірмовий стиль художника. Брудні, запилені, облізлі килими чи скатерки завжди несуть відбиток свого власника, родини, пам'яті та сімейних історій. Накладає на них власне життя та емоції через сюжети.

Юрій СОЛОВІЙ, "Родження" – 1960-ті

– Крихкість людської психіки постає в роботах Юрія Соловія – галицького емігранта у США. Очолював модерністське крило наших художників діаспори. Працював як абстракціоніст та неоекспресіоніст. Моторошний досвід вигнанця, який після Другої світової пройшов табори для переміщених осіб у Західній Німеччині під постійною загрозою репатріації до СРСР, резонує із жахіттями фільтрацій і депортацій на окупованих росіянами українських територіях.

Твори художника розкривають життя людини переважно в головних моментах – народженні та смерті. Картина "Родження" відбиває драматичний погляд на світ. Показує пологи як не надто привабливий процес. Кубістична породілля намальована брунатним кольором і з гострими кутами тіла. Попри дарування надії на життя, робота просякнута острахом. Це передбачення чогось недоброго в майбутньому матері та її дитини.

Юрій КОВАЛЕНКО – "Венера", "Скіфський мотив", 1989 рік

– Поруч із зоною страху і тривоги – експресивний наїв Юрія Коваленка. Строкаті ярмаркові сюжети й барвисті пейзажі якнайкраще передають настрої його рідної Одеси. "Венера" зображує пару закоханих, які відпочивають на узбережжі. Так зручно примостилися й міцно обійнялися, що ніби злилися. Це про характер міста та його жителів, їхній неповторний гумор і власне філософське ставлення до дійсності. Безтурботна сценка наводить на асоціації з нинішньою одеською дійсністю, де відчайдухи засмагають на замінованих пляжах, демонструючи впертість і стійкість, бо біль і шок не вичерпують нашого життя.

"Скіфський мотив" Коваленка також співзвучний із сьогоденням. Не планувала показувати картину, а колега побачила в ній актуальність. Тепер здається, що створено просто на злобу дня. На задньому плані – бойові дії. А на передньому – навколо столу зібралася сім'я. Там воюють – зона небезпеки. А тут рідні зберігають свої цінності, ніби не зважаючи на загрози. Людина тримається у своєму найближчому колі – родина завжди рятує.

Олег ХАРЧЕНКО – "Ремонт – стан душі", 2012 рік

– В іншій частині експозиції намагаємося передбачити наше майбутнє, в якому буде багато сродної праці та ремонту – ментального й фізичного. "Ремонт – стан душі" сумського художника Олега Харченка змальовує втомлених напівоголених жінку й чоловіка, які відпочивають на підлозі в перерві між нескінченними ремонтними роботами. Картина олією на мішковині – з довоєнної серії "Такі вони заробітки", присвяченої українським заробітчанам. Цей спосіб життя – якоюсь мірою вже частина національної унікальності. Також це особливий світогляд і психологія. Не зовсім вільної людини, яка перебуває в перманентній залежності від роботи за кордоном і не бачить своєї сім'ї. Назва відображує відчуття тимчасовості заробітчанства, яке перетворюється на стиль життя і стан душі. Але також у ній – гарне мотто для нашого майбуття. Адже сюжет пророчо відображає реалії, які на нас очікують після перемоги, тільки вже вдома.

Анатолій СУМАР – "Вулиця", 1962 рік

– Архітектор за освітою Анатолій Сумар спирався на європейський авангард початку ХХ століття. У картині "Вулиця" змалював Золотоворітський сквер у Шевченківському районі Києва. Митець жив у будинку на Володимирській і на неґрунтованому полотні світло-брунатного кольору передав своє захоплення міським середовищем. Твори Сумара часто називають абстрактними, однак у них чітко вирізняється реальність. Тут, наприклад, чудово помітні вулиця і три машини, зображені внизу праворуч. Сьогодні це зображення особливо збігається з нашим душевним станом. Бо сприймається як рефлексія не просто на любов до рідного міста, а й на мирний час. Нагадує, як хочемо вийти з дому і пройтися. Як під час прогулянки розчулює все, що нас оточує. Бачиш цей простір по-новому – не так, як дивився на нього раніше. Уже не помічаєш заторів або якихось іще недоліків, уже нічого не бракує. Розумієш, наскільки любиш свою вулицю й місто. Те, що здавалося тривіальним, у ці дні набуває автентичного, глибокого звучання. Як і стосунки в часи війни, коли прості речі виявляються важливими.

Марія ПРИМАЧЕНКО – "Мавпи та крокодил", 1961 рік

– Титульною роботою проєкту є "Мавпи та крокодил" Марії Примаченко. Дратує, коли звірів художниці сприймають як мультяшних. На цій картині крокодил уже виринув зі свого болота й майже схопив гострими зубами мавпочку, яка намагається дотягнутися до іншої, що залізла на якусь квітучу рослину. Ми не знаємо, чи встигне тварина втекти від хижака, чи він таки завдасть їй болю. Цей сюжет зчитується як алюзія до нашого сучасного моменту. Також твір має символічне значення – перегукується з воєнною трагедією. Здається, після погрому музею в селі Іванків на Київщині персонажів Примаченко вже ніхто не вважатиме кумедними. Сьогодні творчість авторки стала символом початку повномасштабної війни – російського варварства та українського страждання й сили людського характеру й мистецтва.

Розписані снарядні ящики з аукціону "Мистецтво, що рятує", 2015 рік

– Маємо три ящики з-під снарядів, що стали мистецькими об'єктами. Із початком війни на Донбасі ми волонтерили – збирали гроші для допомоги постраждалим дітям та відправляли одяг і амуніцію нашим бійцям. 2015-го запропонували митцям розписати ящики, привезені із зони АТО. Лоти продали на благодійному художньому аукціоні. Потім власники подарували ці роботи Арсеналу. Ми їх зберігали, але не виставляли. Тепер здалося, що настав час.

Наприклад, концептуаліст Арсен Савадов перетворив на пенал ящик для некерованого реактивного снаряда М-21ОФ для системи "Град", з якої ворог обстрілює наші міста. Замість боєприпаса поклав усередину величезний олівець із назвою марки снаряда. А на внутрішній поверхні коробки намалював спокійне блакитне небо з білими хмарками.

Галина НЕЛЕДВА – "Вихід", 1991 рік

– Галина Неледва у творі "Вихід" олією на полотні намалювала, як Мойсей веде єврейський народ пустелею з єгипетського поневолення. Біблійний сюжет накладається на відчуття українців, які пережили евакуацію. Нагадує дороги, поїзди й вокзали під обстрілами російських загарбників. Це буквальна асоціація історії з давнини з подіями сьогодення.

До 21 серпня

Проєкт "Виставка про наші відчуття"

11:00–18:00, Київ, Мистецький арсенал, вул. Лаврська, 12

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×