В американському Лас-Вегасі бездомним заборонили спати на вулиці. Місто стане першим у США, де прийняли такий закон. Раніше таке рішення ухвалювали в Айдахо, Сан-Франциско і Сіетлі. Його визнали неконституційним.

З початку листопада поліції дозволили арештовувати людей, які сплять, сидять чи лежать на вулицях. З 1 січня за це можна буде штрафувати на тисячу доларів чи арештовувати на півроку

 

Фіфі МАКСТЕР, 42 роки, бухгалтерка, Лас-Вегас:

– Я чиста чотири роки і сім місяців. Була залежною три. На наркотики підсадив чоловік. Казав, що нічого страшного не буде.

На роботі спочатку не помічали. Потім кілька разів прийшла "під кайфом". Звільнили. Чоловік теж залишився без роботи. Почав красти у хлопців на фірмі. Так ми втратили житло. Не пам'ятаю дня, коли забрали доньку. Я не зразу це усвідомила.

Якийсь час рятувалася підробітками. Вела бухгалтерію кількох сімей. Так ми мали на дозу й дешеві мотелі. Є заклади, де мешкають наркомани. Потім не стало й цього. Почали жити в машині. Заробляла проституцією.

У березні 2015-го мене побили і зґвалтували. Викинули на вулиці. Я на парковці пропонувала себе якомусь чоловікові, а далі – не пам'ятаю. У лікарні почалася ломка. Викликали поліцію і соціальну службу.

Поліцейська говорила зі мною 4 години. Тоді мене найбільше вразило, що дочку хотіли віддати на всиновлення. Доти я цього не розуміла.

Мала два варіанти. Соціальна служба пропонувала безкоштовну замісну терапію. Але контролювати себе я мала самостійно. Лікарка запропонувала варіант у церкві. Там можна було жити, але священик категоричний. Другого шансу мені не дали б. Казав, що втрачу дитину. Я втрималася. Четверо наркоманок зірвалися. Зараз живуть на вулиці. Раз на тиждень можуть прийти до церкви помитися, обробити речі від вошей і поїсти.

Мені допомогли отримати роботу в кафе, потім – у магазині сувенірів. Забрала доньку. Її тимчасові батьки нас підтримували. Пам'ятаю, як було приємно, коли вони купили подарунки для неї на Різдво. У мене не було ні цента. Священик і сестри дозволили телефонувати їм будь-коли. Пам'ятаю, якось дзвонила отцеві 18 разів. Мала дозу і не могла з собою нічого зробити. Він приїхав.

Мій колишній чоловік живе на вулиці. Має проблеми з психікою. Я намагалася його лікувати, але марно. Допомагала ще двом дівчатам, з якими разом уживали. Одну знайшли зарізаною, друга – померла від передозу.

Отець ПАБЛО, 61 рік, священик, Лас-Вегас:

– При церкві маємо 30 ліжок для бездомних. Спочатку думали, що люди мінятимуться. Можна буде прийти, відпочити, привести себе до ладу. Потім від цієї політики відмовилися. Постійно перебувають ті, хто хоче вирватися з такого життя. Як правило, це займає чотири-шість місяців. Зараз усі ліжка зайняті.

Дозволили спати на подвір'ї. Взяли в мерії на це дозвіл. Маємо 20 великих матраців. Сплять понад 60 людей. Мають чай, розетки й обігрівачі. Два ресторани віддають трохи їжі. Але ми розраховували на 20.

Вікторія МЕЙСОН, 34 роки, соціальна працівниця, Лас-Вегас:

– Два тижні працюють поліцейські маршали. Забирають у відділок. Ловлять тих, хто сидить чи спить на тротуарі. Якщо поряд є речі – це бездомний. Заборонено спати на вулиці, якщо є місце у притулку чи дешевому готелі. Там завжди кажуть, що вільні ліжка є, хоч це неправда.

Безпритульні переїхали на околиці. Там немає ні обігрівачів, ні води. У нас була можливість влаштовувати нічліг в одній із квартир. Її зняла на 50 років мати колишнього наркомана. Зараз це заборонили. Сусіди викликають поліцію.

Працюю з бездомними вісім років. Небагатьом вдається змінити життя. Лас-Вегас на сьомому місці у США за кількістю безхатьків. Семеро з десятка мають психіатричні захворювання. Майже половина – нарко- й алкозалежні. І зараз їм кажуть, що треба забратися з міста.

Моя сестра безпритульна. З дитинства страждає на синдром бродяжництва. Ми її повертали додому сім разів. Тоді відпустили ситуацію.

Маргарет КЕВІНС, 53 роки, юристка, Лас-Вегас:

– На нашому подвір'ї три місяці спав мужчина. Уночі приїжджав із двома візками і розкладався. Удосвіта йшов геть. Поліція не реагувала.

Виносили йому поїсти. Він не робив шкоди, але було неприємно. Одного разу сказав, що вже вісім років живе на вулиці. Був музикантом, але став наркоманом. Мій чоловік влаштував його на роботу до брата на ферму. Там ним задоволені.

За кілька тижнів почала приходити бездомна. Була агресивна. Сусіди скаржилися, що маємо найняти охорону. Довелося виселити її силоміць.

Мені шкода цих людей. Але більшість самі винні. Я готова жертвувати комусь на обід чи теплі речі. Але влаштовувати нічліг у себе в саду не хочу.

14 000 бездомних живуть в американському Лас-Вегасі. У міському притулку є місця для 300

×