Коли є план, панічні атаки відступають

Під час небезпеки треба виконувати роботу, що вдається найкраще

Говорити з дітьми про війну треба. І їх слухати. Запитувати: чи боїшся? що відчуваєш? наскільки страшно? Не треба казати, що все нормально. Розповідайте й учіть, як поводитися в разі небезпеки. Дозволяйте поплакати, покричати, але в жодному разі не говоріть: "Не плач! Заспокойся, нічого страшного не сталося". Це точно не працює.

Обнімайте своїх дітей, проявляйте любов і опіку. Якщо не хочуть обіймів, то мають на це право. Піклуйтеся про них, давайте їжу, воду. Вдягайте так, як вони хочуть. Ні в якому разі не нав'язуйте свого стану. Найгірше, що може бути для дітей, – перелякані батьки. Формула така: щоб заспокоїти, треба самим заспокоїтися.

Можна повеселити, але не віджартовуватися, не знецінювати ситуації. Ми часто кепкуємо, щоб приховати справжню проблему. Гумор має становити до 20 відсот­ків розмови. Якщо хочете поговорити про серйозні речі, то жартам там не місце. Проте не варто розповідати дітям щемливі історії й надавати їм мегавідповідальності. Для них відповідальність повинна бути обмежена.

 

Із людьми похилого віку й тими, хто має інвалідність, передусім потрібно спілкуватися. В них можуть бути капризи, якісь забаганки, тому проявляйте терпіння. Головне, в жодному разі не жаліти, не конфліктувати, не звинувачувати. Якщо маєте ресурс, підтримуйте тих, кому важко. Це також допоможе сублімувати енергію в русло дій. Кажіть близьким, що любите їх.

Якщо гортаєте стрічку новин і не можете зупинитися, то, швидше за все, маєте інформаційну залежність. Слід зосередитися на потрібній інформації. Під час перегляду стрічки новин спитайте себе: що корисного я з цього отримав? Якщо користі немає, а новини сіють лише паніку, то ви опинилися під впливом інформаційного натиску ЗМІ з боку пропаганди нашого ворога. Важливо, щоб на інформаційне поле був виділений конкретний час.

Багатьом людям у стресовій ситуації не хочеться їсти. Тоді треба більше пити. Якщо це триває довго, просто готуйте їжу, дивіться на неї. Щоб мозок усвідомив, що ви піклуєтеся про себе. Бо якщо такого відчуття немає, то потім можна буде довго "тормозити". Їжте те, що любите, а не те, що потрібно. В цій ситуації можна себе побалувати.

Зараз люди масово купують продукти й ліки. Не тому, що їм це необхідно, а тому що не вистачає безпеки. Щоб почуватися спокійнішими, їм треба переїхати чи перейти в безпечне місце або виконувати роботу, яку вони добре вміють, де вони самоактуалізовані. Слід зосередитися на тому, що вдається найкраще.

Відчуття безпеки не має нічого спільного із власне безпекою. Грубо кажучи, під час артилерійського обстрілу військовослужбовець заходить в окоп і почувається в безпеці, бо сам його рив. Питання в тому, як людина уявляє безпеку, який її рівень у голові. Це треба відновлювати.

Панічна атака – це страх смерті без реальної загрози. Тоді людина не володіє собою. Щоб цьому зарадити, слід зосередитися на місці, де перебуваєте, й описати п'ять предметів, що вас оточують. Наприклад – волохатий собака, помаранчевий апельсин, прямокутний стіл тощо. Відновіть дихання – воно повинно бути глибоке й рівне. Проговоріть, що сталося. Варто перейти від думок до дій. Має бути елементарний план. Ви собі кажете: я подихаю, вмиюся, зроблю бутерброд, помию посуд. Коли є план, панічні атаки відступають.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу".

×