Українці відгукнулися на російську агресію в соціальних мережах
Павло КЛІМКІН, 54 роки, дипломат:
У День хрещення Русі нарешті всім має бути зрозуміло, що немає ніякої "слов'янської єдності", про яку марять у Москві. Є Україна – спадкоємиця Київської Русі та Литовсько-Руської Держави. В якій були Козацька воля, Магдебурзьке право та проєкт першої європейської конституції Пилипа Орлика. І є Росія – спадкоємиця Орди, Івана Грозного, Петра I та сталінсько-комуністичного терору. Для одних завжди була важлива людина. Для інших – імперія, що ніколи не здатна завоювати людей, які не хочуть жити, як піддані, навіть якщо палять їхні будинки і школи. Остання імперія має померти, а українці й далі будуватимуть свою Державу. Держава рабів програє Державі Людей.
Дмитро КОСТЮК, 38 років, журналіст:
10 речей, які ви дізнаєтесь в армії:
1. Армія не така, як ви собі уявляли.
2. Війна – це не про автомати й тактичний одяг, а більше про лопати й три накати дерева на бліндаж.
3. Багато ваших знайомих і друзів теж служить. Хтось із них загине.
4. Рівень сюрреалізму в армії зашкалює. Одного разу ви втомитесь охрінівати й просто змиритеся з тим, що живете в якомусь скаженому мультику.
5. В армії постійно треба вступати з кимось у взаємодію, хоча як така взаємодія відбувається рідко.
6. У вас з'являться нові друзі. Хтось із них загине.
7. Можливо, ви так і не побачите жодного м*скаля за всю війну, проте побачите безліч "прильотів" від цих паскуд.
8. В армії ведеться неймовірна кількість журналів, їх кількість постійно збільшується, і з цим нічого не вдієш.
9. Ви часто будете відчувати провину за те, що робите недостатньо.
10. Ви будете пишатися тим, що носите форму, і жодного разу не пожалкуєте, що вдягли її.
Немає ніякої "слов'янської єдності", про яку марять у Москві
Сергій МАРЧЕНКО, експерт ринку праці:
Коли полоненому відрізають на камеру статеві органи, це говорить про первісну природу російського суспільства. Це відео має бути у VOGUE після фото Зеленських. Щоб західний обиватель розумів, чому в президентського подружжя такі тривожні обличчя. Це відео має жахати європейців і спонукати в три зміни клепати нам "Панцергаубітце". У людей вільного світу має стигнути в жилах кров від цього жахіття і немотивованої жорстокості.
Але не в нас. Бо ми нащадки козаків. Наші предки дерли шкури й варили таких варварів у казанах, як гіпстери мюслі. У нас тільки лють, жага помсти, прагнення відплати. Недоумки прорахувалися. Вони йшли сюди вбивати смішних малоросів зі своїх дебільних серіалів. Вони так довго намагалися нав'язати нам міф про нашу вторинність, що самі в нього повірили. На парад їхали, убогі.
Але ми ні разу не смішні. Ми – нація вправних убивць, які вбивають не для розваги, а за потреби. Зараз є велика потреба знищити московію, щоб припинити терор нашого народу. Ми над цим працюємо.
Сергій ГРОМЕНКО, 36 років, історик:
Росія програла війну тоді, коли відступила від Києва і звірства в Бучі стали відомими. Бо якщо перемога – це післявоєнний світ, кращий за довоєнний, то з тих пір про такий Москві нічого було й мріяти. Кремль розраховував звести все внічию на "другому етапі" – захопивши Донбас і весь наш південь до Придністров'я. Але і цю битву він програв.
Так, вермахт і після Сталінграда залишався боєздатним, Харків ще тричі переходив із рук у руки. Але глобально Райх уже ніщо не могло врятувати. Те саме чекає і на Росію. Так, параду на Красній площі ми, скоріше за все, не дочекаємося. Але якщо нам вдасться перевести їхню імперіалістичну війну у їхню ж громадянську, я буду задоволений. Хай самі покуштують завареної каші.
Поразка Росії не означає автоматичної перемоги України. Війна – це гра з ненульовою сумою. А значить, доведеться постаратися нам усім.
Тетяна КОМЛИК, 42 роки, письменниця:
Моєму синові 3 роки. Здається, він іще не знає, що таке росіяни, хіба що з наших розмов. Певно, уявляє, що це якась казкова х*йня, яка робить лихо. Ну, в його віці воно десь так і повинно уявлятися.
Він любить роздивлятися і рятувати жучків. Знає всі планети включно з карликовими. Коли чує слово "ракета", то цікавиться, хто полетів у космос. Мріє вирости і стати астронавтом.
Сьогодні бабуся віддала йому свою скарбничку. Із тих грошей він купив собі маленький м'ячик, а решту… "Треба віддати вовонтерам".
Росія програла війну тоді, коли відступила від Києва і звірства в Бучі стали відомими
Віктор ТРЕГУБОВ, 37 років, політик:
Колаборанти були всюди й завжди. На будь-якій війні. Від Ефіальта до героїчного маршала Петена, ікони французького патріотизму. На нашій війні стукачі були на окупованій Київщині. Включно з тими, на кого ніхто б не подумав. На попередніх наших визвольних змаганнях левову частку криївок УПА здали свої ж односельчани та перебіжчики. Деякі з них досі живуть серед нас. Усі зовнішні ознаки суперпатріотичного патріота з дуже порядної родини мав Богдан Сташинський. На Перших визвольних на бік більшовиків переходили цілими підрозділами.
Скільки у вашому рідному місті чи місцині колаборантів, ви дізнаєтеся у випадку, якщо воно буде окуповане. Левову частку з них становитимуть зовсім неочікувані люди. А з цієї множини буде багато тих, хто рядився під патріотів.
Звідси: усі порівняння, що десь-от сплошні колаборанти, а десь виключно суперпатріотичні люди, можна проводити лише між окремими одночасно окупованими районами.
Соломія ЧУБАЙ, 42 роки, музикантка:
Війна нашу родину трішки розкидала по світу. Зруйнувала і спалила життя, яке ми створювали багато років. Але вона не знищила того, що ми можемо бути разом, хоча б час від часу згадувати бабцю і дідуся, сидіти за одним столом у хаті, яку вони збудували після Другої світової. І це дає надію, що війна закінчиться і ми відбудуємо нове життя у вільній країні. Де будемо збиратися родинами і співати українських пісень, реготати так, щоб чули всі сусіди довкола, тішитися дітям та внукам і знати, що ми є разом і ми незламні.
Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі