"Весь Київ маніфестував без ніякого примусу, добровільно, своє українство, свою відданість ідеї самостійности й соборности. Це була справді всенародня маніфестація об'єднання двох частин віками розділеного народу. В ній взяла участь стотисячна маса, що з небувалим ентузіязмом, зі слізми в очах, приняла злуку УНР та ЗУНР", – згадував науковець Іван Німчук, який у січні 1919 року прибув до Києва у складі галицької делегації учасників Трудового конгресу України.
Переговори між представниками Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки щодо об'єднання в одну державу розпочалися у Фастові під Києвом наприкінці листопада 1918-го. На початку грудня сторони підписали передвступний договір про об'єднання.
22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві відбулося урочисте проголошення об'єднання УНР та ЗУНР. Перед цим навколо площі розвішали герби українських земель. На балконах урядових будинків розмістили портрети й бюсти Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. При вході на Софійську площу звели символічну тріумфальну арку з гербами Наддніпрянщини й Галичини. Ліхтарні й телефонні стовпи прикрасили вінками та прапорами.
Першими на місце події прибули військові, які вишикувалися вздовж однієї сторони площі. За ними почали сходитися інші учасники дійства. Опівдні забили дзвони Софійського собору й духівництво з хоругвами вийшло на площу. Потім прийшли члени Директорії. Тисячі людей вигукнули "Слава!" Військовий оркестр зіграв "Ще не вмерла Україна".
Розпочав мітинг керівник делегації ЗУНР Лонгин Цегельський, який зачитав рішення щодо об'єднання двох республік. Із промовами виступали члени Директорії й інші високопосадовці. Потім секретар Директорії УНР Федір Швець оприлюднив текст Універсалу Директорії, який іще називали Актом Злуки:
"Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народня Республіка (Галичина, Буковина; Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду".
На святі були присутні іноземні дипломати. Тому обидва документи правник Яків Олесницький озвучив їм французькою мовою. Згодом він писав: "На наших очах здійснилося те, про що недавно ще хіба тільки можна було мріяти в найсміливіших думках".
За тим духовенство на чолі з архієпископом Агапітом Вишневецьким провело молебень. Потім заграло шість духових оркестрів і розпочався урочистий парад українських військ. Його приймав полковник армії УНР Євген Коновалець.
Наступного дня в Києві почав роботу Конгрес трудового народу України. Конгрес одноголосно ратифікував рішення про об'єднання УНР та ЗУНР. Уся вища влада в Україні перейшла до Директорії УНР. До неї увійшов також представник від Львова – Євген Петрушевич.
ЗУНР ставала Західною областю УНР (ЗО УНР). Вирішили, що Декларацію про Злуку ще мають затвердити Установчі збори, які передбачалося скликати найближчим часом із представників від усієї України.
До того часу ЗО УНР залишалася при власних законодавчих і адміністративно-виконавчих органах влади – УНРаді й Державному секретаріаті. Погодили військове командування на фронтах, запровадили спільну валюту, створили окреме міністерство для справ ЗО УНР, а також обрали спільну делегацію на Паризьку мирну конференцію.
26 січня 1531 року у столиці Королівства Португалія Лісабоні стався землетрус із цунамі. До нього призвів геологічний розлом у нижній частині річки Тежу, що біля Лісабона впадає в Атлантичний океан. Внаслідок цього в місті й на околицях загинуло майже 30 тис. людей. Третину будівель столиці було зруйновано. Більшість кораблів, які стояли у гавані, затонула чи була викинута на скелі.
27 січня 1880-го американський винахідник Томас Едісон запатентував лампу розжарювання. Перед тим він провів десятки тисяч дослідів. Зупинився на волокнах бамбука, які в колбі з вакуумом під дією електрики випромінювали світло. Такі пристрої могли служити до 40 год. З 1910 року лампи почали випускати з вольфрамовими нитками, які були довговічніші.
28 січня 2010 року президент України Віктор Ющенко підписав указ про визнання учасниками боротьби за незалежність України діячів революції 1917–1921 років, членів ОУН та бійців УПА. Уряд мав розробити та внести на розгляд парламенту проєкт закону, який визначив би їхній правовий статус. Цю роботу завершили в грудні 2018-го ухваленням закону, що надав статус учасника бойових дій бійцям УПА. На той час їх було 1,2 тис.
43 тонни золота було на борту британського трансатлантичного лайнера Laurentic, який 25 січня 1917 року підірвався на двох мінах і затонув біля північного узбережжя Ірландії. Тоді тривала Перша світова війна. Золото перевозили з англійського Ліверпуля до Квебека в Канаді, щоб оплатити поставки зброї. Міни встановив німецький підводний човен SM U-80. Загинуло 354 пасажири та члени екіпажу, частина з них замерзла в рятувальних човнах. Врятувалася 121 людина. Після війни з лайнера підняли на поверхню 3186 зливків. Іще три водолази знайшли в 1930 роках. 22 зливки вважають зниклими
"Наказую докладати зусиль, для того щоб малоросіян від шлюбів із поляками й іншими зарубіжними жителями відводити. Натомість слід спонукати їх майстерним чином сходитися більше з нашими великоросійськими підданими", –
йшлося в таємному указі російської імператриці Анни І Кривавої, який вона підписала 31 січня 1734-го й відправила своїм представникам в Україну. Ідею нав'язувати себе українцям за допомогою сімейних зв'язків вона обґрунтувала загарбницьким баченням її дядька Петра І
3 
1
Коментарі