Від 22.30 до другої години ночі – улюблений час Романа Григорчука, тренера одеського "Чорноморця"
Минуло 16 турів чемпіонату України. "Чорноморець" іде третій. Маєте відчуття, що цей сезон буде найвдаліший для команди?
– Щось говорити наперед важко. Ще велика дистанція попереду. Але, аналізуючи цей відрізок чемпіонату, констатую: ми показали поточний видатний результат.
За якістю гри чи місцем у таблиці?
– Результат, зважаючи на відставання від лідера (три очки. – "Країна"), дуже добрий. Гру хотілося б бачити кращу. Але ми вийшли на серйозний рівень. Від початку чемпіонату, разом із кубковими та єврокубковими, провели 27 матчів. Із них 25 – без провалів, рівно, стабільно. Нещодавно була дуже невдала гра у Львові. Не за результатом, бо досягли нічиєї, а за якістю дій.
Однак я більше люблю критично аналізувати виграні матчі. Бо інколи трапляється, що отримали три очки не зовсім заслужено. Десь пощастило. Для мене головне – зрозуміти: за рахунок чого виграли?
Поразки спонукають до пошуків, перемоги – до ейфорії. А так не має бути. Треба постійно вдосконалюватися. І після перемог, і після поразок.
Ви дуже ретельно вивчаєте суперника.
– Бо це важлива складова успіху. Є багато варіантів ведення гри. Тренерська майстерність полягає в тому, аби обрати найвдаліший, донести до футболістів і застосувати на полі.
Як минає ваш робочий день?
– Приїжджаю на базу о дев'ятій. Потім – тренування. Обід, відпочинок. Згодом – теоретичне заняття й вечірнє тренування. На теорії намагаюся донести до футболістів елементи гри провідних клубів світу. Десь о 22.30 рідні лягають спати. Люблю цей час. Можу просидіти перед екраном до другої години ночі.
Спортивний директор "Металіста" Євген Красніков уночі в прямих трансляціях переглядає матчі південноамериканських клубів, щоб примітити того чи іншого футболіста. Чи є така людина в "Чорноморці"?
– Звичайно, є. Його прізвище Коротя. Він знає мої вимоги й шукає відповідних виконавців. Але в нас дещо інші пріоритети. Ми віддаємо перевагу нашим, українським гравцям. Тут менший ризик помилитися.
Якось Віталій Кварцяний розповідав, що побачив, як потенційний новачок Редван Мемешев усміхаючись пробіг крос, і одразу вирішив підписувати контракт із ним. Цього йому було достатньо. На що у футболіста насамперед звертаєте увагу ви?
– На вибухову швидкість. Без неї в сучасному футболі робити нічого. Потім – виконавська майстерність. Сюди включаю й інтелект гравця.
Валерієві Лобановському вдавалося переконати футболістів у тому, що вони – не гірші від колег із "Баварії" чи "Барселони". Недооцінювання власних можливостей характерне для українських гравців?
– Так. Особливо для молодих. Занадто поважають суперників із футбольних країн. Буває, приїде з молодіжної збірної і захопливо розповідає проти кого йому довелося грати.
Олександр Рикун був надзвичайно талановитий, але ледачкував на тренуваннях. Ви б узяли такого в команду?
– Якщо в кожному матчі викладатиметься на полі й показуватиме високий рівень, то чому б ні? Але для цього й під час тренувань та навчальної роботи треба виконувати певний обсяг роботи. Футбол – це важка праця.
Який матч можете переглядати безкінечно?
– Таких немає. Інколи можу передивитися наші попередні ігри. Проаналізувати. Порівняти з найкращими світовими зразками. Милувався минулорічною "Баварією". Вражав їхній перехід від атаки до оборони. Аналізував відбір м'яча, пресинг. Мріяв повторити це зі своєю командою. Сьогоднішня "Баварія" теж це робить, бо там дуже кваліфікований тренер – Ґвардіола. Але минулорічна для мене залишається зразком.
Вам властиво копирсатися в собі й вишукувати власні помилки? Навіть уночі.
– Зараз не сплю рідко. Раніше – часто. Навчився відсікати зайві переживання і " не їсти" себе. Нічого, крім втрати здоров'я, це не дає. Я шукаю втіху в праці. Тільки вона може заспокоїти. Ось узяти три наші останні матчі в Лізі Європи. Мали здобути якщо не дев'ять то сім очок – точно. А отримали одне. Значить – у чомусь не заслужили на перемогу. У чому? Намагаюся зрозуміти.
Німець Фелікс Магат якось вимагав від своїх підопічних спускатися на байдарках гірськими річками. Казав: маєте заслужити успіх щоденною каторжною працею. Тоді на полі пощастить. А без праці щастя не буде.
– Це – правда. Працювати треба – багато, наполегливо, щодня.
Ви з дитинства були такий працелюбний?
– Мабуть, ні. Хоча захоплювався одночасно ручним м'ячем та футболом, і з третього по сьомий клас не пропустив жодного тренування. Хвороби не брали.
Кого з колишніх і нинішніх вихованців вважаєте найталановитішими?
– Тараса Степаненка і Максима Коваля. Вони грали в Запоріжжі, коли я тренував тамтешній "Металург".
На якій хвилині можете провести ранню заміну?
– У роздягальні ще перед матчем. Гравці це знають. Дивлюся за поведінкою, упевненістю напередодні зустрічі. Колись не був такий категоричний. Думав, поміняю під час поєдинку. Зрозумів, що такий підхід тільки шкодить. Тепер міняю негайно, якщо бачу: людина не готова.
Микола Павлов розповідав історію з Богданом Бутком. Гравець збірної пережив нещасливе кохання і став невпевнений у грі. З вашими підопічними траплялося подібне?
– Бувало навпаки. Футболісти, які одружилися, мужніли й показували якіснішу гру.
Батько чемпіона світу Богдана Бондаренка каже: сину не обов'язково на тренуваннях стрибати до близьких і до рекордних висот, щоб зрозуміти, в якій формі перебуває. Достатньо торкнутися рукою якомога вищої точки. Як ви визначаєте форму своїх футболістів?
– Погоджуюся з цим. Маю чимало непрямих ознак, що допомагають визначити форму гравця.
Президент "Динамо" Ігор Суркіс сказав, що в разі невдачі Олега Блохіна черговим тренером стане іноземець. Що в них є, чого немає в наших тренерів?
– Не поділяю фахівців на наших та іноземців. Є добрі спеціалісти й не дуже. Виокремлюю лише одну людину – сера Алекса Ферґюсона. 30 років на вершині! Мінялися покоління гравців, а він не опускався нижче свого дуже високого рівня. І завжди давав результат. Ідеальний тренер.
Що важливіше у футболі – добір якісних виконавців чи талановитий тренер?
– Є прислів'я, що талановитим гравцям тренер не потрібен. Але воно хибне. "Зірки" самі по собі, без належної організації, не заграють. Якщо їх не треба навчати, то потрібно допомогти максимально розкритися сильним сторонам. Бажано, щоб вони доповнювали один одного на полі. Інша річ, якщо в команді нема топ-гравців. Тоді треба підключати й навчальний процес.
Траплялися поєдинки, коли було страшно за результат?
– Звісно. Вирішальний матч за чемпіонство, коли керував латвійським "Вентспілсом". Із "Чорноморцем" – дебютні поєдинки після повернення з першої ліги. Думав, що молодь додасть і пристойно виглядатиме у вищій лізі. Потім побачив: ми перетворилися на боксерські груші для побиття. Нас просто "возили". Зрозумів свою помилку й виправив.
Робота зі збірною для вас цікава?
– Безумовно. Хоча вважаю, що тренерська вершина – фінал Ліги чемпіонів. Однак робота зі збірною майже відповідає цьому рівню.
Що таке тренери-мотиватори?
– Не знаю. Не розумію гравців, які кажуть, що ось той тренер їх мотивував і налаштував. Як таке може бути? Ти сам маєш битися за своє ім'я у футболі. На тебе дивляться рідні, близькі, уболівальники. Зрештою, вся країна. Що тобі ще треба? Звісно, тренер може допомогти з тактичним завданням, з організацією гри. Але налаштовуватися на матч футболісти мають без сторонньої допомоги.
Футбольний експерт Віктор Грачов сказав, що Григорчук може стати для Одеси тим, ким Маркевич став для Харкова. Ви погоджуєтеся на таку роль?
– Мені подобається моя робота. Отримую задоволення від того, що працюю в Одесі. Якщо покличуть у клуб такого ж рівня з більшою зарплатою – не піду. Вже пропонували. Інша річ, якщо запросять у гранд, клуб з ім'ям, де будуть нові виклики.
3 
1
Коментарі