Малозабезпеченим потрібно давати талони на харчування - економіст

Гадаю, що ні. Регулювання цін призводило до зловживань. Бо якщо ціни регулюють, то хтось має давати на це згоду, визначати розмір компенсацій виробникам тощо. А якщо хтось хоче обійти обмеження, то він знайде для цього лазівки. Наприклад, коли регулювалася ціна молока жирністю 2,5, то робили меншу жирність. Тобто, така схема не приводить до очікуваних результатів. Треба враховувати, що ринок харчування у нас не монополізований. І реально гравці на ньому намагаються конкурувати, знижуючи ціни на продукти. Крім того, якщо фірма виробляла соціально значимі товари, то вона отримувала компенсацію з бюджету. А значить перебувала у більш вигідних конкурентних умовах. Це не приносило користь країні, адже ці продукти купували і бідні, і багаті. Якщо держава хоче допомогти малозабезпеченим, то є для цього інші способи.

Субсидії теж не виконують тих завдань, які на них покладені. Бо часто їх отримують забезпечені люди. Наприклад, якщо громадянин купив автомобіль вартістю понад 50 тисяч гривень, він втрачає право на субсидію. А при цьому хтось може привезти без сплати податків нерозмитнений автомобіль преміум-класу і субсидію отримає. Бо формально у нього машини нема, адже вона не зареєстрована в Україні. Держава має допомагати найбіднішим, а не всім підряд. Потрібен чіткий контроль, чи справді ця людина потребує допомоги.

- Фіскальна служба, управління соцзахисту тощо. Треба, щоб працювали реєстри власності. Крім того, якщо людина обманює, то потрібні великі штрафи. Ви бачили, щоб когось покарали, якщо громадянин незаконно отримував субсидію? Потрібно, щоб у таких випадках правоохоронні органи відкривали кримінальне провадження, адже це по суті злочин — крадіжка держаних коштів. Якщо цього не робити, то ми лише поглиблюватимемо корупцію і зловживання.

У США, наприклад, видають талони малозабезпеченим громадянам. З ним можна певну кількість продуктів на місяць (молока, м'яса, хліба) купити за меншу ціну. Держава потім відшкодовує продавцю різницю. В усякому разі система допомоги бідним має бути персоніфікована.

Це трохи інша історія. Торік ціни практично не росли. Але в цьому році вони піднялися. На внутрішні ринки впливає ситуація на зовнішніх. Враховуючи те, що ми переважно сировинна країна, експортери — металурги, аграрії тощо — орієнтуються на зовнішні ринки. Тобто, чому підприємець має продавати в Україні дешевше, ніж може продати за кордоном? Тому, коли в Європі зріс попит на молоко, зерно, м'ясо і відповідно піднялися ціни, у нас теж подорожчали ці групи товарів. Адже виробники змушені купувати у аграріїв продукцію за ту вартість, яку вони виставляють. Бо агрохолдинги можуть продати свій товар за кордон.

Держава має виходити з того, що у країні чимало людей, які потребують підтримки. Тож вона повинна надавати їм грошову допомогу або талони на певну знижку при купівлі соціально значимих продуктів і товарів. Але ця система не буде працювати, якщо допомоги потребує половина населення України.

По-перше, у нас деякі люди не такі бідні, як прибідняються. По-друге, у країні мають проводитися реформи, які підніматимуть економіку, збільшуватимуть додану вартість продукції. Бо якщо ми продовжуватимемо бути сировинною державою, то з бідності не вирвемося. Треба зменшувати експорт сировини і збільшувати готової продукції. Бо чим складніша продукція, тим більша заробітна плата працівників. Це веде до збільшення доходів населення і надходжень до бюджету. Наша солідарна пенсійна система призвела до того, що розмір пенсій залежить від рівня зарплат працівників. Тож поки у нас малі зарплати, то й будуть мізерні пенсії.