Вітчизняний споживач залишиться з газом лише під час запровадження європейської практики стимулюючого тарифоутворення.
Переважна більшість українців оцінюють якість послуг ЖКХ "відмінно" або "добре", але не готова платити більше навіть за кращу якість. За даними опитування компанії "ГФК Юкрейн", проведеного за підтримки Американської агенції з розвитку (USAID), 70% споживачів оцінюють послуги ЖКГ на "добре" або "відмінно". Найкращими вони вважають послуги з газопостачання (84% задоволених), найгіршими – централізованого гарячого водопостачання (56,2%).
Головний критерій якості – безперервність надання послуги. Більше 90% споживачів газу ніколи не мали аварійних відключень. Такі високі показники відповідають рівню роботи європейських розподільних компаній.
"Послуги як послуги, - говорить Марія Петрівна, пенсіонер із Сум. – Найчастіше у нас відключають воду. Добре хоч газ є завжди. Вже не пам'ятаю, коли його відключали в останнє. Буде вода чи ні, головне, що зможу приготувати борщ".
Дещо гірші справи у водоканалів і ТКЕ. Їхні мережі найчастіше потерпають від аварій. При цьому ціна централізованого опалення й води за останні роки збільшилась у рази.
"Тепла вода в Києві – завжди проблема, - жаліється киянин Сергій. – Скільки б вона не коштувала – влітку завжди відключення. Поки були самі, якось терпіли. Але поставили бойлер, коли народилася дитина".
Що думає споживач?
Під час опитування з'ясувалося, що 97% споживачів не готові платити більше за послуги ХКГ. Головне - щоб не росла ціна, навіть якщо якість цих послуг погіршиться.
"Про яке підвищення може йти мова, якщо ми досі сплачуємо за опалення, хоча його вимкнули ще в березні", - каже Надія Михайлівна з Чернігова. Вона мешкає в старій "хрущівці" з маленьким сином. Зарплатні вчительки ледве вистачає на життя.
Люди побоюються здорожчання послуг ЖКГ через свої низькі доходи. За даними Держкомстату, середня платіжка за комунальні послуги в опалювальний період складала 1117 грн/міс., у місяці без опалення - 497 грн. Між тим у багатьох європейських країнах за комунальні послуги сплачують щомісяця рівними частинами.
Ще одна причина – психологічна. Українці не готові платити багато, адже впродовж десятиліть вода та інші комунальні послуги коштували копійки - їх ніколи не економили.
Однак вже невдовзі люди можуть зіштовхнутись із перебоями у газопостачанні. Річ у тім, що газові мережі давно потребують ремонту. Для безперебійної роботи впродовж наступних п'яти років у них слід інвестувати майже 20 млрд грн. Якщо залишити все, як є, то через три-п'ять років кожні 50 м газопроводів будуть аварійними, а перебої із газопостачанням стануть буденністю для 20-30% споживачів.
У 2015-му, коли було підвищено вартість газу, стався певний перекіс. Сам газ як товар став коштувати стільки ж, скільки у Європі. Однак вартість його доставки до споживача (транспортування й розподіл) залишилися на рівні, що дозволяє мінімально покрити найнеобхідніші витрати. Однак не дає можливості проводити оновлення і модернізацію.
З майже 7,0 грн вартості кубометра газу понад 6,0 грн отримують НАК Нафтогаз України і держбюджет. Тільки 0,73 коп. залишається на транспортування і розподіл газу від великих проводів до споживача. У результаті газорозподільчі мережі продовжують зношуватись, а газорозподільні компанії (облгази) накопичують борги і втрачають кваліфіковані кадри.
Яким може бути вихід?
Ситуація схожа на шпагат. З одного боку, газорозподільні мережі потребують інвестицій. З іншого боку, споживачі не готові до збільшення вартості житлово-комунальних послуг.
Як діють у Європі? Вирішують питання мереж за найменшою ціною для споживача. У більшості з європейських країн використовують стимулююче тарифоутворення. За даними аудиторської компанії Ernst & Young, цим шляхом пішли Німеччина, Франція, Нідерланди. Польща, Румунія, Словаччина, Туреччина регулюють ціни і прибуток газорозподільних компаній. В інших країнах - використовують змішані моделі: регулювання цін і стимулювання інвестицій.
При стимулюючому тарифоутворенні газорозподільні компанії отримують певний, визначений державою рівень прибутковості. Це дає можливість залучити кредитні кошти для початку модернізації мереж. А вже потім отримувати ресурси для розвитку за рахунок більш ефективної роботи – простіше кажучи, зменшення дірок, через які "тікає" газ у повітря.
Такий підхід може бути компромісним виходом для України. І впровадження своєї моделі стимулюючого регулювання дозволило б і подбати про інтереси споживача, і отримати кошти для розвитку газорозподільних мереж.
4 
8642
Коментарі