"Інвестор питає, скільки зарплата? Кажу, 80 євро, й уточнюю: на місяць" - Матис

6

До кризи 2008 року українці купували житло, іномарки. Люди не соромилися витрачати. У той час, починаючи з 2004-го, багато іноземних компаній зайшли в Україну. Це помітно по нарощуванню виробничих потужностей. Вони тут розвивали напрямки, пов'язані з торгівлею, зі споживанням. Однак саме виробництво не розвивалося. Тому пік інвестицій - явно ще чекає нас, - каже Роман Матис, керівник управління інвестиційної політики у Львівській обласній державній адміністрації.

За 2016 рік за участі нашого управління створено 54 підприємства та понад 12 тисяч робочих місць. Торік - це 84 підприємства і понад 8 тисяч робочих місць. Це великі, найпомітніші компанії. Є ще купа малого та середнього бізнесу. Адже кожне робоче місце у виробництві створює одне-два у суміжних галузях. А робоче місце у кваліфікованих послугах — удвічі більше.

Позитивна має бути в цілому. Деякі компанії схід країни розглядають з острахом через близькість до зони конфлікту. Але не для всіх це стримуючий фактор. І в тих областях є ресурси, яких не мають західні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна посіла останнє місце за рівнем економічної свободи

Україна залучає капітал трьома чинниками. Доступна сировина, доступна робоча сила, доступний енергетичний ресурс. Львівщина має ще четвертий — близькість до ЄС. Я у Польщі іноді жартома пропоную "відкрити підприємство не в іншій країні, а за 200 кілометрів від місця, де ми розмовляємо". Так, паркан стоїть, але товари ходять, і якщо вам треба відвідати підприємство, то для вас це, як клацнути пальцями.

І по центр, і далі на схід — у всіх добрі умови. Невдовзі решта України це побачить. Відчуваю, що Львівщина вже перегріває ринок пропозицій для інвестора. В нас непогана конкуренція за працівника. Хороші зарплати з'явилися за минулі два роки. Компанії рухатимуться на схід.

З великих. Перший проект - Fujikura (японський виробник автокомпонентів і телекомунікаційних систем. - gazeta.ua). Будівництво їхнього першого в Україні заводу - такий великий і швидкий проект, що японці привезли директорів зі своїх 20 світових заводів показати це. Від ідеї до запуску 5,5 місяці.

Суть моєї короткострокової стратегії - йти до компаній, які 10-20-25 років тому прийшли на схід Європи. В Польщу, Румунію, Чехію, Словаччину. Вони більше не спішать нарощувати там виробництво, бо за два десятиліття усе суттєво піднялося в ціні. Сировина подорожчала. Зарплата виросла. Але працівники пороз'їжджалися по Європі, бо там ще вища. Навіть при дешевих кредитах на розширення, повернення вкладень розтягнуте в часі. А ми кажемо: хлопці, дивіться, що можна зробити за парканом, через 200 чи 400 кілометрів. Все, як у Румунії 20 років тому.

Так. Бо не вигадуємо нових теорій, а йдемо по чужих слідах. У нас нема часу. По максимуму мусимо вирішити питання безробіття серед низько- та некваліфікованих працівників за два-три роки. Наступним етапом будуть напівавтоматизовані підприємства. Вже не тисячі працівників, а сотні. Де були сотні — десятки.

Чому? Починаючи з 2021 року, мають бути високоавтоматизовані підприємства. 40 осіб може працювати там, де при напівавтоматизованому виробництві було 500, а в неавтоматизованому - три тисячі.

Створюючи 12 тисяч робочих місць, ми забезпечили працею некваліфікованих. Частина кваліфікується. В частини з'являється вікно можливості всередині компанії. Просуваються по посадах. Інші теж ростуть.

Впродовж десятиліття можемо глобально закрити виробничу сферу в плані росту кадрового ресурсу. А поки займаємося вибудовуванням пірамідки, має розвиватись освіта. Професійно-технічна плюс вища.

Це час, який треба пройти. Воно, як сходами підійматися. Можна перестрибнути, але не завжди здорово це закінчується.

Другий момент, який не бачать критикани та й експерти зашорені: що 10 тисяч створених робочих місць — це 10 тисяч чистих зарплат, із яких платять податки. Це стільки ж споживачів із грошима. Витрачаючи їх, вони живлять навколо себе малий і середній бізнес. Нові компанії споживають додаткові послуги. Мало хто з виробників прибирає своїми силами приміщення. Наймають компанію. Платять фірмі, яка годує робітників. Додається медичне страхування. Розростаються додаткові повноцінні бізнеси.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "2018 стане роком великих інвестицій" - Порошенко

Так і відбувається. Але в меншій мірі, бо потребує видатків, пов'язаних із комунікацією. У великих компаніях рішення ухвалює рада директорів або акціонерів, яке заплановане, наприклад, на наступний рік. А ми не знаємо планів компаній і можемо тратити багато часу, тикаючи навмання.

Мене не покидає бажання зробити роад-шоу (серія зустрічей у різних містах. - gazeta.ua), де ми за участю ділових видань обговорили б можливості регіону. Показати бізнес-середовищу можливість, і зацікавлені самі приблизяться.

Зараз ми це робимо найдешевшим способом. Мої працівники склали перелік тисяч компаній, і пишемо їм англійською мовою листи: "Шановний директоре. Представляємо адміністрацію української області на кордоні з ЄС. У нас все чудово, за два роки відкрилися такі-то заводи. Оцініть можливість розміщення ваших потужностей у нас". Це з гармати по горобцях, але вже розіслали чотири тисячі листів.

Хіба що особисті. У бізнесі такого нема. Є в нас азійські компанії. Ментально ми різнимось, і шукати співпрацю набагато складніше. З азіатами легше працювати через державні інституції. Їхні чиновники — з нашими. Ієрархію визнають. Домовляння напряму можуть потлумачити як нетактовність. А потрапити до чиновника, який за статусом як наш голова облдержадміністрації, це треба мати круті домовленості.

Мене як львів'янина дратують натовпи туристів. У центрі вже не відпочинеш. Але така друга сторона туризму. Всюди.

Маємо розвинутий ІТ-сектор. Але треба пам'ятати, що вічно жити за рахунок підряду не вийде. Виживуть ті, хто придумуватиме свій продукт, а не виконуватиме чийсь.

Львів схожий на Краків. Кількістю населення, територією, ментальністю, архітектурою. Можна багато перейняти, не вигадуючи ровера. Туристичний Краків розвинутий і в інших напрямках. Наша міська влада решту упустила.

 

Коли розглядав продукцію "Електрон" (концерн випускає промислову та побутову електроніку, полімери, пасажирський і спецтранспорт. - gazeta.ua), то керівник Юрій Бубес розповідав, що продукція на 70 відсотків виготовлена з українських складових, і це була не межа.

Також активно працюємо над розвитком центрів надання віддалених послуг у Львові. Це галузь, яка створює у три-чотири рази більше робочих місць ніж ІТ, потребує фахівців з різних напрямків.

ВЕЗ скасували, бо фірми уникали податків без справжньої присутності на тих територіях. Шкода. Але є цікавіші рішення. Можна звільняти від оподаткування не величезні території, а цільові — індустріальні парки. Можливо, такий законопроект пройде друге читання.

Не можу казати за всі підприємства з російськими акціонерами. У випадку ЛАЗа — точно злий умисел. Повернувши свою потужність, таке системоутворююче підприємство підіймало б регіон. У мене кинуть не одну сокиру за такі слова, але ЛАЗ мусимо відпустити. Він умер.

Може, але маємо від теоретизування перейти до досліджень, розвивати розробки. Fujikura наймає людей і з нуля за два місяці робить із них працівників. Але з іншого боку вона співпрацює з університетом "Львівська Політехніка". Їй там готують інженерів. Фінансує лабораторію, дарує електромобіль, який студенти розбирають і на практиці бачать, як і що з ним робити. Ті навики зможуть розширювати. Почнуть думати, що спростити, як розвинути.

Триває накопичення досвідчених кадрів. Компанія переносить штаб-квартиру з Європи на Львівщину. Бо в нас усе більше зосереджений бізнес. Переміщують сюди технічних керівників. Компанія Bader, яка шиє сидіння для Audi та BMW, недавно возила українських працівників на кілька місяців запускати завод у Мексиці. Наші навчали там людей.

Такі банальні і заїжджені, що вже набридли. Бізнес-середовище самоорганізовується. Йому треба не заважати. Від держави йому потрібні зрозумілі і прозорі правила гри. На одній вазі з ними - зменшення бар'єрів. Сьогоднішні перешкоди мають зменшитись або зникнути. Системи надання дозволів, погоджень і довідок повинні бути виписані у вигляді єдиного алгоритму, з єдиними бланками, підготованими так, щоб там неможливо було помилитися. Обмін такими документами має відбуватися електронно.

Третє - здоровий підхід до оподаткування. Бізнес готовий платити податки. Тим паче закордонний інвестор. На знижки у магазинах ідуть не тільки бідні люди. Тут — той самий принцип. Якщо для привернення уваги треба щось послабити на рік-два-три — зробіть це, заохотьте стартувати.

Я собі на перший рік роботи поставив орієнтуватися не на суму залучених інвестицій. Ставлю на кількість робочих місць і рівень оплати праці.

 

На одній зустрічі потенційний інвестор каже: "Розповідаєте класно, але я спілкувався з місцевою компанією, яка не може 100 вакансій закрити". Я гукнув керівника підрозділу і він пояснює, що зарплата в них маленька. 2250 гривень. Ці питають, скільки це в нормальних грошах? Я кажу, 80 євро, й уточнюю: на місяць. Припускаю, що їм, з одного боку, сподобалася цифра. Може, навіть запустився калькулятор, і прикинули: "Заплатимо 120 — і порвемо ринок!". Але це смішно. Ми усіма правдами й неправдами виводимо підприємства на боротьбу за працівника. На перший рік поставили планку 200 євро на руки. У кінці 2016-го досягнули цю суму на більшості підприємств. На 2017 рік була ціль — 300 євро. Зараз у середньому десь так і виходить. Далі ставимо за мету - 400 і 500 євро. Тоді працівники не їхатимуть за кордон.

Змушені тягнутися. Більш соціально зорієнтовані компанії пропонують до зарплати харчування, довезення до роботи, автомати із напоями і їжею, турнік. Інша, щоб конкурувати, дає все це плюс медичну страховку. За нею тягнуться конкуренти — додають пару тисяч на стоматологію.

У Польщі на заводі вантажівок MAN є свій фітнес-центр. Кадрові спеціалісти постановили, що число лікарняних не має перевищувати чотири відсотки. А було шість. Друге — щоб через 15-20 років навчені працівники ще працювали, а не хворіли. Мене вразило, коли менеджер сказав про плани на 20 років. Потроху цінувати працівника починають і в нас. Перекуповують кадри на хороших зарплатах. Таких, де вже грає роль колір службового авто.