Ексклюзиви
Субота, 11 лютого 2017 09:05
Сергій Дзех
Сергій Дзех
Журналіст, редактор

Перша зміна

– Соромно, що маю такого родича. Скотина рідкісна, – каже Ірина два місяці тому.

Торік її двоюрідний брат Володимир закінчив технічний університет. Роботу не шукає. Віджартовується, що не хоче працювати за копійки і чекає вигідної пропозиції. Живе з матір'ю.

– Сів тітці на шию капітально. Знає, що вона сильно переживає війну в Україні. Так братик зразу після інституту почав спекулювати: не взяли на строкову службу, то піду контрактником в АТО. Єдине місце, де зарплати зараз гарні. Мати – в шоці. Все-таки єдиний син. Плаче: не смій! Доки роботи не найдеш – даватиму тобі гроші. На тому й зійшлися. Тітка тягне три роботи. А Володя щомісяця бере в неї по три-чотири тисячі. Витрачає на гулянки з друзями. Вдома нічого не робить. Навіть прибрати раз у тиждень лінується.

1 лютого в Києві прощалися з сімома українськими воїнами, які загинули у боях під Авдіївкою. Ірина гостювала в тітки. Попросила увімкнути новини. Натрапили на сюжет про одного із загиблих, капітана 23-річного Андрія Кизила.

– Тітку наче струмом вдарило: "Боже, як він на мого Володю схожий!" До вечора по комп'ютеру перечитала про героя все, – телефонує Ірина. – А потім знову з'явився братик і завів пісню, що треба гроші. Тітка розвернулася: а знаєш, синку, іди й воюй! ­Молитимуся, щоб живим вернувся. Зате чоловіком справжнім станеш, як оцей хлопець.

– І що Володимир? – запитую.

– Весь побілів. А наступного дня подався влаштовуватися охоронцем у супермаркет. За два дні виходить на першу зміну.

Зараз ви читаєте новину «Перша зміна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода