Ексклюзиви
Пʼятниця, 03 січня 2020 10:15

Загиблі на фронті 2019 року: імена і фото
107

Починаючи з 00:00 29 грудня 2018 року на Донбасі почався режим тиші у зв'язку з прийдешніми святами. 8 березня на Донбасі оголошували так зване "весняне перемир'я", відтоді кількість обстрілів скоротилася. Вже дев'ятнадцяте від початку війни. Із 21 липня на війні на Донбасі тривавало "хлібне перемир'я" – безстрокова заборона на будь-яке ведення вогню.

Отож, за 2019 рік на російсько-українській війні загинули 110 військових: 107 чоловіків і 3 жінки.

1 січня

Микола ГОЛУБЄВ

років: 20

родом: з села Вочківці Волочиського району Хмельницької області

залишилися: батьки та молодший брат

  Микола Голубєв загинув через два тижні після свого 20-річчя
Микола Голубєв загинув через два тижні після свого 20-річчя
Загинув унаслідок мінометного обстрілу поблизу селища Новотошківське Попаснянського району Луганської області.

Старший солдат, служив у 108-му батальйоні 10-ї гірсько-штурмової бригади. Контракт на службу підписав у червні 2017 року.

14 січня

Микола "Саїд" СЕМЕНЮК

років: 45

родом: із села Леляки Жмеринського району Вінницької області

залишилися: батьки, брат, дружина та двоє синів — 2004 та 2006 р. н.

  Микола Семенюк загинув на Маланки
Микола Семенюк загинув на Маланки
Загинув від несумісних з життям вогнепальних поранень отриманих унаслідок обстрілу з великокаліберного кулемета неподалік Гладосового Донецької області.

Молодший сержант, заступник командира БМП у 3-му батальйоні 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців.

З 2014 року був на війні добровольцем, а 30 березня 2016-го підписав контракт на службу. Брав участь у взятті позиції "Орел" під Авдіївкою, у боях під Старогнатівкою та на Світлодарській дузі.

Побратими розповідають, що "Саїд" був душею компанії, завжди міг знайти потрібні слова для підняття настрою, добре знав та вміло виконував свої обов'язки.

25 січня

Віталій "Батюшка" ГУБЕНКО

років: 53

родом: із Софіївської Борщагівки на Київщині

залишилася: сестра

  Віталій Губенко у своєму підрозділі був також капеланом
Віталій Губенко у своєму підрозділі був також капеланом
Загинув унаслідок обстрілу військової вантажівки з ПТРК поблизу Катеринівки Попаснянського району Луганської області.

Прапорщик, стрілець 25-го батальйону "Київська Русь" 54-ї бригади. Служив за контрактом. Свого часу закінчив духовну семінарію та богословські курси, тому у своєму підрозділі також виконував обов'язки капелана.

Близько 25 років тому чоловік дав обітницю безшлюбності. У нього не було сім'ї і дітей. Однак він завжди турбувався і дбав про інших дітей – особливо про тих, чиї батьки загинули на війні.

Віталія відспівували у храмі Казанської ікони Божої Матері і Новомучеників Православних у Софіївській Борщагівці. Поховали тут же, біля храму. Він хотів бути похованим на території церкви.

"Для мене особисто він запам'ятається як Людина, яка жила правильним життям, яка любила й турбувалася про свого ближнього. Очі з глибоким поглядом, непідробна усмішка і щире серце, у якому було місце кожному з нас..." – написав у мережі військовий капелан Анатолій Кушнірчук.

5 лютого

Сергій "Шериф" ГУЗЕНКО

років: 31

родом: із села Павлівка Верхньорогачицького району Херсонської області

залишилися: батьки, двоє старших братів та вагітна дружина

  Сергій "Шериф" ГУЗЕНКО мав 31 рік
Сергій "Шериф" ГУЗЕНКО мав 31 рік
Загинув від кулі снайпера, рятуючи пораненого побратима, неподалік селища Опитне Донецької області.

Старший сержант, служив у 1-й роті 42-го мотопіхотного батальйону "Рух опору" 57-ї бригади. Поїхав на Донбас під час першої хвилі мобілізації у червні 2014-го.

Опісля у грудні 2016 року підписав контракт на службу. Востаннє виїхав на фронт, коли наприкінці 2018-го оголосили воєнний стан.

"Між нами був договір, – каже товариш Артем Тригуб. – Якщо він одружиться першим, я був би свідком на весіллі. Якби одружувався першим я, то свідком мав би бути він. Не судилося..."

"Хороший воїн і світла людина. Гузя, ти герой, а герої не вмирають...Таких патріотів, як ти, я ще не зустрічав", – додав Данило Штаненберг.

За час своєї служби Сергій отримав чимало нагород. Серед них: пам'ятний знак учаснику "Ілловайськ-2014", пам'ятний знак учаснику подій "Дебальцево-2015", відзнаку Міністерства оборони України "За зміцнення обороноздатності України", медаль "За службу Державі", медаль "За участь в бою", нагрудний знак "57 окрема мотопіхотна бригада", медаль "За незламність духу", медаль "За взірцевість у військовій службі", нагрудний знак "Учасник АТО".

8 лютого

Ігор "Замок" НАКОНЕЧНИЙ

років: 30

родом: жив у Андріївці Волноваського району Донецької області

залишилися: мати, сестри, дружина та двоє доньок

  Ігор "Замок" НАКОНЕЧНИЙ мав 30 років
Ігор "Замок" НАКОНЕЧНИЙ мав 30 років
Загинув унаслідок кульового поранення голови в районі Авдіївської промзони на Донеччині.

Старший солдат, служив у 93-й бригаді "Холодний Яр". Впродовж 2015–16 років воював у складі 54-ї бригади, потому — у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців та 28-й бригаді. З 2018-го року — у 93-й.

Товариші згадують його як життєрадісного та веселого, був душею компанії. Захоплювався спортом, підтримував себе у добрій фізичній формі.

Після закінчення школи Ігор вступив до Темнівського навчального центру №100, який закінчив 2013 року, здобувши спеціальність токаря. Із початком російської агресії пішов захищати українську землю.

15 лютого

Руслан "Кіндрат" КОНДРАТЮК

років: 37

родом: із села Війниця Млинівського району Рівненської області

залишилися: батьки, сестра, дружина, син та донька

  Руслан "Кіндрат" КОНДРАТЮК мав 37 років
Руслан "Кіндрат" КОНДРАТЮК мав 37 років
Загинув у районі Мар'їнки на Донеччині внаслідок влучання з ворожого ПТРК в автомобіль ГАЗ-66 з українськими військовими.

Солдат, служив у 3-му батальйоні "Воля" 24-ї бригади ім. короля Данила. До контракту з бригадою воював у складі розвідувального батальйону.

"Він був побратимом, на якого можна було покластися завжди і всюди. Завдяки своїй наполегливості й відповідальності, воїн вберіг чимало життів українських захисників. Його подвиг ми не забудемо", – розповів командир батальйону майор Максим Гребеннік.

16–18 лютого 2019 року на території Млинівського району були оголошені днями жалоби.

16 лютого

Сергій ДАНІЛЕЙЧЕНКО

років: 28

родом: із села Вербовець Катеринопільського району Черкаської області

залишилися: був сиротою, брат та двоє сестер

  Сергій ДАНІЛЕЙЧЕНКО мав 28 років
Сергій ДАНІЛЕЙЧЕНКО мав 28 років
Загинув унаслідок кульового поранення голови під час бою поблизу Кримського Новоайдарського району Луганської області.

Старший солдат, служив у 108-му батальйоні 10-ї гірсько-штурмової бригади. Призваний на службу у 2015 році, згодом підписав контракт з ЗСУ.

12 березня минулоріч отримав нагороду "За зразкову службу". Загалом за час служби отримав три нагороди.

20 лютого

Василь БОГОНОСЮК

років: 38

родом: із села Васильків Чортківського району Тернопільської області

залишилися: дружина та двоє доньок

  Василь БОГОНОСЮК мав 38 років
Василь БОГОНОСЮК мав 38 років
Загинув від кулі снайпера. Він перебував на спостережному посту, помітивши рух з боку ворога, попередив побратимів та відкрив вогонь. Ворога зупинили, він відступив. Під час зміни воїном позиції його наздогнала ворожа куля. У лікарні міста Курахове йому двічі запускали серце, але поранення виявилися несумісними з життям.

Старший солдат, служив у 3-му батальйоні "Воля" 24-ї бригади ім. короля Данила. На фронт пішов добровольцем у 2014 році. Контракт на службу підписав нещодавно.

"Ми дали обіцянку один одному, що повернемось додому разом. Як прийшли удвох, то так і повернемось назад. Однак вийшло так, що він мене просто лишив одного. Важко, мені дуже важко", – сказав загиблого "Монах".

За мужність та пильність Василя Богоносюка подано до нагородження (посмертно).

23 лютого

Євген ФУРСОВ

років: 43

родом: з міста Дружківка Донецької області

залишилися: батьки, дружина та донька

  Євген ФУРСОВ мав 43 роки
Євген ФУРСОВ мав 43 роки

Загинув унаслідок прямого влучення снаряду під час обстрілу.

Військовослужбовець 122-го батальйону 81-ї аеромобільної бригади. Контракт на службу підписав у вересні 2018-го.

"Його поважали співслужбовці, довіряли командири. Він був готовий прийти на допомогу побратимам у складних задачах. Євген - перший загиблий військовий з нашого міста", - розповів громадський активіст Павло Островський.

24 лютого

Борис БОРДИНЮК

років: 31

родом: із Благовіщенки Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області

залишилися: мати та дві сестри

  Борис БОРДИНЮК мав 31 рік
Борис БОРДИНЮК мав 31 рік
Загинув унаслідок поранення голови уламком під час мінометного обстрілу поблизу Катеринівки Попаснянського району на Луганщині.

Військовослужбовець 54-ї бригади. Контракт на службу підписав у серпні 2016 року.

28 лютого Борис мав святкувати свій 32-й день народження.

25 лютого

Олександр МЕДІНЦЕВ

років: 31

родом: з міста Соледар Донецької області

залишилися: батьки та сестра

  Олександр МЕДІНЦЕВ мав 31 рік
Олександр МЕДІНЦЕВ мав 31 рік
Загинув унаслідок кульового поранення голови поблизу Новоолександрівки Попаснянського району Луганської області.

Солдат, служив заступником командира БМП і навідником-оператор у 54-й бригаді. На фронт поїхав близько року тому, нещодавно підписав контракт на службу.

"Назавжди запам'ятається його посмішка. Він був осяйним. І дуже добрим. Коли у мене в родині сталося горе, то Саня або як його ще друзі називали Меца, дуже нас з братом підтримував. М'який, чуйний, доброзичливий, завжди готовий прийти на допомогу", - розповіла подруга бійця Яна.

Олександра поховали у рідному місті 1 березня у перший день весни.

4 березня

Богдан ГАВРИЛІВ

років: 19

родом: з міста Калуш Івано-Франківської області

залишилися: батьки

  19-річний Богдан Гаврилів - воїн 80-ї десантно-штурмової бригади
19-річний Богдан Гаврилів - воїн 80-ї десантно-штурмової бригади
Загинув унаслідок мінно-вибухових травм, отриманих під час мінометного обстрілу поблизу села Лебединське Волноваського району Донецької області.

Солдат, розвідник 1-го батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади. Займався боксом. У війську служив за контрактом.

Десятки священиків і тисячі калушан та побратимів зібралися в палаці культури "Мінерал", щоб попрощатися востаннє з розвідником 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

16 березня

Руслан СЛІСАРЕНКО

років: 37

родом: жив у селі Іванівці Барського району Вінницької області

залишилися: батько, колишня дружина та двоє синів — 2006 та 2007 р.н

  37-річний Руслан Слісаренко - воїн 54-ї бригади
37-річний Руслан Слісаренко - воїн 54-ї бригади
Загинув унаслідок уламкового поранення голови під час обстрілу хутора Вільний у Попаснянському районі Луганської області.

Солдат, гранатометник 54-ї бригади. Контракт на військову службу підписав у 2016 році.

17 березня

Віктор ГРАБАР

вік: 28

родом: із села Шевченківське Синельниківського району Дніпропетровської області

залишилися: батьки та сестра

  28-річний Віктор Грабар - воїн 79-ї десантно-штурмової бригади
28-річний Віктор Грабар - воїн 79-ї десантно-штурмової бригади
Підірвався на міні поблизу Водяного Волноваського району Донецької області.

Солдат, навідник 79-ї десантно-штурмової бригади.

Під прикриттям мінометного та гранатометного вогню ворог намагався просунутися вперед. Це своєчасно помітили молодші сержанти Віктор Тимошенко і Сергій Мироненко та солдат Віктор Грабар. Вони відкрили вогонь у відповідь і ворог відступив. Прикриваючи відступ, окупанти застосували міномети. Внаслідок розриву міни українські військові отримали поранення. Для Віктора воно виявилося несумісним з життям.

"За проявлену мужність військовослужбовців буде подано до нагородження", - повідомляє прес-служба ООС.

18 березня

Євген КЕРЕЧАНІН

років: 20

родом: із села Деркачівка Недригайлівського району на Сумщині

залишилися: батьки

  20-річний Євген Керечанін - воїн 54-ї бригади
20-річний Євген Керечанін - воїн 54-ї бригади
Загинув від кулі снайпера поблизу хутора Вільний у Попаснянському районі Луганської області.

Солдат, кулеметник 54-ї бригади. Служив за контрактом.

У 2016 році Євген був прийнятий на службу за контрактом до навчального центру Національної Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в Старичах Львівської області.

20 березня

Сергій "Борода" ВАЛАХ

років: 34

родом: з Дніпра

залишися: батьки, сестра, 15-річний син та вагітна дівчина

  34-річний Сергій Валах - воїн 93-ї бригади "Холодний Яр"
34-річний Сергій Валах - воїн 93-ї бригади "Холодний Яр"
Підірвався на міні поблизу Авдіївки на Донеччині.

Старший солдат, військовослужбовець 93-ї бригади "Холодний Яр". На фронт пішов ще під час першої хвилі мобілізації.

21 березня

Максим "Шалений" СИРІН

років: 36

років: із селища Станиця Луганська Луганської області

залишилися: батьки, дружина, донька та син

  36-річний Максим Сирін - воїн 93-ї бригади "Холодний Яр"
36-річний Максим Сирін - воїн 93-ї бригади "Холодний Яр"
Загинув унаслідок наскрізного поранення голови із стрілецької зброї й районі промзони Авдіївки на Донеччині.

Солдат 93-ї бригади "Холодний Яр". Контракт на військову службу підписав у серпні 2017 року.

22 березня

Володимир МАРКЕВИЧ

років: 48

родом: із селища Старий Розділ Миколаївського району Львівської області

залишилися: мати, сестра і син

  48-річний Володимир Маркевич - воїн 24-ї бригади ім. короля Данила.
48-річний Володимир Маркевич - воїн 24-ї бригади ім. короля Данила.
Загинув від кулі снайпера поблизу села Новомихайлівка Мар'їнського району Донецької області.

Старший сержант, старший бойовий медик роти 1-го батальйону 24-ї бригади ім. короля Данила. У бригаді служив з квітня 2018 року.

29 березня

Дмитро КОСТЕНЮК

років: 29

родом: із Чернівців

залишилися: дружина та двоє неповнолітніх дітей

  29-річний Дмитро Костенюк - воїн 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ
29-річний Дмитро Костенюк - воїн 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ

Отримав смертельні осколкові поранення в районі селища Широкине на Азовському узбережжі. Його опорний пункт обстріляли з 120-мм мінометів із боку окупованого селища Саханка.

Солдат батальйонної тактичної групи 80-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.

2 квітня

Під час бою унаслідок мінометного обстрілу міна калібру 120 мм влучила у бліндаж. Двоє військовослужбовців загинули на місці, ще двоє зазнали поранень.

Яна "Відьма" ЧЕРВОНА

років: 39

родом: із Харкова

залишилися: чоловік та двоє малолітніх дітей

  Яна Червона загинула 2 квітня
Яна Червона загинула 2 квітня

Загинула за 2 тижні до 40-річчя. Старший солдат, кулеметниця штурмової роти 46 батальйону спецпризначення "Донбас-Україна" 54 механізованої бригади. З початку війни займалась волонтерством, контракт на службу підписала 2016-го.

"Для мене, як командира та друга Яни Червоної — це втрата, яка є черговим шрамом на серці. За 5 років війни, що я на перших позиціях, кожна втрата страшна. У десятки разів страшніше, коли втрачаєш однодумців, патріотів, таких, як була Яна Червона. Вона мала тверду позицію, свій погляд на ситуацію, яка склалася в Україні. Вона поклала на вівтар своє життя", — сказав командир батальйону "Донбас-Україна" В'ячеслав Власенко.

Олександр "Дєда" МІЛЮТІН

років: 50

родом: жив у Бахмуті на Донеччині

залишилися: дружина, донька та син

  Олександр Мілютін загинув 2 квітня
Олександр Мілютін загинув 2 квітня
Молодший сержант, військовослужбовець 46 батальйону спецпризначення "Донбас-Україна" 54 механізованої бригади. У цьому самому підрозділі служить сестра. Контракт на військову службу підписав у січні 2017-го.

"Познайомились ми з ним у 46 окремому батальйоні спецпризначення "Донбас-Україна". Це було 2017-го. Прослужили разом понад рік. Він не був ідеалом чи Джеймсом Бондом. Але був справжнім – людяним, добрим. Надзвичайно смачно готував. Одна з його великих чеснот – був дуже скромним.

Тут, на Сході, небагато людей, які настільки щиро та безкорисно люблять Україну. Він був саме тим діамантом, за які ми тут воюємо", — розповів Микола "Бугай" Шафалюк, повідомляє "24 канал".

5 квітня

Юрій ФАРМАГЕЙ

років: 46

родом: жив у селі Огіївка Гайсинського району на Вінниччині

залишилися: батьки, дружина, син, донька та двоє онуків

  Юрій Фармагей загинув 5 квітня
Юрій Фармагей загинув 5 квітня

Загинув від кулі ворожого снайпера.

Старший солдат, служив у 34 мотопіхотному батальйоні 57 мотопіхотної бригади. 2015-го служив за мобілізацією, згодом підписав контракт на службу. Продовжив його 29 жовтня 2018-го.

"Він не любив фотографуватися, не любив слави, дешевого непотрібного піару. Був для бійців братом, другом, побратимом і наставником. У його руках працювала будь-яка зброя. Миколайович із нею був на "ти". Учора цього воїна не стало. Московські окупанти забрали в дружини чоловіка, в дітей — батька, в онуків — дідуся, в друзів — воїна та велику людину", — написав журналіст Михайло Ухман.

6 квітня

Близько 23:30 під час бою поблизу хутора Вільний Попаснянського району на Луганщині унаслідок кульових поранень загинули двоє воїнів.

Дмитро СТРЕКНЄВ

років: 21

родом: із селища Нижня Дуванка Сватівського району на Луганщині

залишилися: батьки, дві сестри та двоє братів

  Дмитро Стрекнєв загинув 6 квітня
Дмитро Стрекнєв загинув 6 квітня

Солдат, гранатометник у 54 механізованій бригаді. Контракт на військову службу підписав 28 січня 2017-го.

Іван ЛИСИЦЯ

років: 22

родом: жив у селі Вишневе Широківського району на Дніпропетровщині

залишилися: батьки, двоє братів і сестра

  Іван Лисиця загинув 6 квітня
Іван Лисиця загинув 6 квітня

Загинув через 3 дні після свого дня народження.

Солдат, номер обслуги кулеметного розрахунку 54 механізованої бригади. Служив із 18 років. За цей час тричі підписував контракти.

8 квітня

Микола "Механ" НЕЖИВИЙ

років: 57

родом: із Хмельницького

залишилися: дружина та донька

  Микола Неживий загинув 8 квітня
Микола Неживий загинув 8 квітня
Загинув унаслідок уламкового поранення під час обстрілу з протитанкових ракетних комплексів поблизу селища Опитне Ясинуватського району на Донеччині.

Військовослужбовець 93 механізованої бригади "Холодний Яр". На фронті з 2014 року. Раніше воював у складі батальйону "Айдар".

"Миколу поважали всі побратими. Свій патріотизм він показував не словами, а діями. Був прикладом відваги для багатьох. Для молодших побратимів Микола Миколайович був як батько – ми на нього рівнялися, прислухалися до його порад", — розповів командир 93 бригади Павло Воловик.

9 квітня

Олег БОЙЦОВ

років: 39

родом: із Слов'янська на Донеччині

залишилися: дружина та двоє дітей

  Олег Бойцов загинув 9 квітня
Олег Бойцов загинув 9 квітня

Підірвався під час обстеження території "сірої зони" поблизу селища Зайцеве Бахмутського району на Донеччині. Старшина служби цивільного захисту, рятувальник-піротехнік.

11 квітня

Роман ЧИБІНЄЄВ

років: 29

родом: із Бердянська Запорізької області

залишився: брат

  Роман Чибінєєв загинув 11 квітня
Роман Чибінєєв загинув 11 квітня

Загинув під час бою на Приазовському напрямку.

Старший солдат, командир десантно-штурмового відділення 79 десантно-штурмової бригади. До лав Збройних сил вступив 2016-го.

Разом із братом — Героєм України Валерієм Чибінєєвим — виховувався у бердянській школі-інтернаті.

12 квітня

Володимир ЛИСАКІВСЬКИЙ

років: 27

родом: із села Красненьке Кривоозерського району на Миколаївщині

залишилися: батьки

  Володимир Лисаківський загинув 12 квітня
Володимир Лисаківський загинув 12 квітня

Загинув унаслідок обстрілу позицій підрозділу з протитанкового ракетного комплексу поблизу Гранітного Волноваського району на Донеччині.

Старший матрос, кулеметник 35 бригади морської піхоти. 2015-го служив за мобілізацією, через 2 роки підписав контракт на службу.

Володимир був одним із 6 морпіхів, які зазнали поранень у бою під Гранітним.

Ігор "Цум" ІГНАТЕНКО

років: 55

родом: жив у місті Василівка Запорізької області

залишилися: дружина та двоє дорослих синів

  Ігор Ігнатенко загинув 12 квітня
Ігор Ігнатенко загинув 12 квітня
Загинув унаслідок вибуху міни на позиції "Шахти Бутівка" на півночі Донецька.

Старший сержант, номер обслуги гранатометного взводу батальйону 93 механізованої бригади "Холодний Яр".

Народився у Росії. 1992-го переїхав до Василівки Запорізької області. Учасник Революції гідності, сотник 20 сотні. Після Майдану воював у батальйоні спецпризначення "Донбас", згодом у складі 56 бригади.

15 квітня

Микола "Смурфік" ВОЛКОВ

років: 20

родом: із Маріуполя на Донеччині

залишилися: батько, брати та сестри

  Микола Волков помер 15 квітня
Микола Волков помер 15 квітня

10 квітня отримав важке поранення голови кулею ворожого снайпера поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині. Було пошкоджено велику частину мозку та кісток черепа. Помер у лікарні ім. Мечникова у Дніпрі.

Доброволець-парамедик медичного батальйону "Госпітальєри" та 2 роти "Тіні" Української добровольчої армії.

На першу ротацію поїхав у липні 2018-го. Служив поблизу рідного Маріуполя. Посмертно нагороджений медаллю "Милосердя".

"Він не мав медичної освіти, але за покликом душі став парамедиком та рятував життя. Це надзвичайно щирий та одночасно мужній хлопець, який був готовий віддати найбільшу ціну за Свободу - життя", – написала Яна Зінкевич у Facebook.

22 квітня

Олександр "Студент" ЦАПЕНКО

років: 20

родом: із селища Широке Широківського району на Дніпропетровщині

  Олександр Цапенко загинув 22 квітня
Олександр Цапенко загинув 22 квітня

Загинув унаслідок розриву 82-міліметрової міни, коли бойовики атакували опорний пункт у селі Новоолександрівка Попаснянського району на Луганщині.

Солдат, навідник-оператор у 5 роті 54 механізованої бригади. Був наймолодший у підрозділі. Контракт на службу в Збройних силах підписав у 19 років.

23 квітня

Юрій КОНОВОД

років: 44

родом: із селища Ланна Карлівського району на Полтавщині

залишилися: дружина та двоє синів

  Юрій Коновод загинув 23 квітня
Юрій Коновод загинув 23 квітня

Загинув від кулі ворожого снайпера у груди поблизу селища Південне на Світлодарській дузі на Донеччині.

Молодший сержант, військовослужбовець 24 батальйону "Айдар" 53 механізованої бригади. У мирному житті викладав історію в селищній школі. Воювати за Україну пішов добровольцем. Пройшов війну в Афганістані.

Старший син полеглого — Станіслав — теж військовий. Служить під Маріуполем.

30 квітня

Володимир КУЦИК

років: 51

родом: село Стоянів, Радехівського району, Львівської області

залишилися: сестра та дружина

  Володимир Куцик загинув 30 квітня
Володимир Куцик загинув 30 квітня

Загинув в районі міста Мар'їнка на Донеччині від кулі снайпера.

Солдат знаходився на спостережному посту взводного опорного пункту одного із підрозділів бригади та виконував бойове завдання.

"Під час зміни Володимиром позиції бойовики відкрили вогонь із новітньої російської снайперської гвинтівки калібру 12,7 мм. Одна із куль поранила нашого захисника. Йому відразу було надано невідкладну медичну допомогу та розпочато евакуацію до лікарні. Але, на жаль, поранення виявилося несумісним із життям", - йдеться у повідомленні.

Солдат 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила.

Сергій ГВОЗДІЄВСЬКИЙ

років: 53

родом: жив у Могилеві-Подільському на Вінниччині

залишилися: дружина, донька і двоє онуків

  Сергій Гвоздієвський помер 30 квітня
Сергій Гвоздієвський помер 30 квітня

29 квітня на Маріупольському напрямку під час виконання завдань за призначенням 53-річний військовослужбовець отримав важкі поранення. Після надання долікарської та першої медичної допомоги одразу був евакуйований повітряним транспортом до спеціалізованого лікувального закладу міста Дніпро. Попри зусилля лікарів, сержант Сергій Гвоздієвський помер від отриманих травм.

Сержант 79 десантно-штурмової бригади.

1 травня

Денис "Дід" КОЗЬМА

років: 31

родом: із села Приозерне Кілійського району Одеської області

залишилися: мати, брат та малолітня донька

  31-річний Денис "Дід" Козьма загинув 1 травня
31-річний Денис "Дід" Козьма загинув 1 травня

Зник 1 травня під час бою поблизу села Миколаївка Волноваського району Донецької області, в районі окупованого Докучаєвська.

"Дід" служив у 137-му батальйоні 35-ї бригади морської піхоти. Пішов на фронт добровольцем у серпні 2014 року після протистоянь між проукраїнсько налаштованими громадянами та російськими колабораціоністами в Одесі 2 травня 2014 року, коли загинули 48 людей.

Восени 2015-го підписав контракт на службу у морській піхоті. Спочатку воював у 2-й роті, згодом — у розвідувальному взводі.

За сумлінне і якісне виконання завдань був нагородженим нагрудним знаком Міністра оборони "За зразкову службу".

Історія Дениса увійшла до циклу "Ультрас: шлях до волі" про футбольних хуліганів, які попри репутацію розбишак, стали ударною силою Революції Гідності, а потім одними з перших пішли добровольцями на російсько-українську війну.

6 травня

Іван САКАЛЬ

років: 24

родом: із села Завадівка Турківського району Львівської області

залишилися: батьки та молодший брат, який також служив за контрактом у зоні АТО

  24-річний Іван Сакаль помер 6 травня
24-річний Іван Сакаль помер 6 травня

Помер в обласній клінічній лікарні Дніпра після 5 днів коми.

Отримав кульове поранення 1 травня під час зіткнення із диверсійно-розвідувальною групою ворога у тому ж бою під час якого зник "Дід". Прикрив собою бойових побратимів, врятувавши їх від загибелі.

Був старшим сержантом, командиром взводу розвідки у 137-му батальйоні 35-ї бригади морської піхоти.

Контракт на військову службу підписав у 2014 році, відтоді ж і воював на Донбасі.

Займався кросфітом. Був учасником міжнародних військових навчань "Сі Бриз", їх організовують Україна та США.

"Пожертвував своїм життя, аби інші бійці могли вийти. До останнього був вірним присязі. І залишився вірним назавжди". - сказав побратим Андрій "Підлий".

7 травня

Сергій "Скіф" ДРОГІН

років: 32

родом: із Сіверського Донецька Луганської області

залишилися: мати та дружина

  32-річний Сергій "Скіф" Дрогін загинув 7 травня
32-річний Сергій "Скіф" Дрогін загинув 7 травня

Загинув у бою на спостережному посту поблизу селища Південне на Донеччині від вогнепального поранення із снайперської зброї.

Був командиром відділення 2-ї "афганської" штурмової роти 24-го батальйону "Айдар" 53-ї механізованої бригади. Воював з 2015 року.

"Завжди життєрадісний, на своїх приколах. Якщо зранку не посміємось – день пройшов марно. Серьога спочатку... Людина він універсальна, він боєць. Спочатку був військовим медиком, потім снайпером. Зараз, при виїзді з полігону, він став командиром відділення", – каже побратим загиблого "Яков".

8 травня

Володимир КОВАЛЬ

років: 51

родом: з Хмельницького

залишилася: дружина та 27-річна донька, яка також служить у Нацгвардії

  51-річний Володимир Коваль загинув 8 травня
51-річний Володимир Коваль загинув 8 травня

Загинув під час нічних обстрілів неподалік Павлополя Волноваського району Донецької області.

Був командиром відділення в 79-й десантно-штурмовій бригаді, що дислокується на Приазов'ї. До цього, служив у 92-й механізованій бригаді.

Володимира призвали на службу під час четвертої хвилі мобілізації у 2015 році. Тоді він вже не працював, був на пенсії. За словами побратима, раніше служив у міліції.

"Володя завжди був спокійним і чітко знав, чому пішов на війну. Через рік, демобілізувавшись, все хотів повернутися назад на фронт, але його не брали. Очевидно, все таки знайшов шлях", - каже сержант Дмитро Кришталь.

10 травня мав приїхати до доньки на весілля.

14 травня

Антон "Пітбуль" БЕЗВЕРХНІЙ

років: 25

родом: з Харкова

залишилися: батьки та брат

  25-річний Антон "Пітбуль" Безверхній загинув 14 травня
25-річний Антон "Пітбуль" Безверхній загинув 14 травня

Загинув унаслідок попадання кулі снайпера в шию на спостережному посту поблизу Новозванівки Попаснянського району Луганської області.

Солдат "Пітбуль" був гранатометником у 46-му батальйоні спецпризначеня "Донбас-Україна" 54-ї механізованої бригади.

Контракт на службу підписав у 2018 році. Після лікування від контузії повернувся на передову.

За декілька годин до смерті Антон написав на своїй сторінці у фейсбуці таке: "Двічі не помирають. Двічі не вб'ють. Загинути у бою — честь!".

Був земляком, напарником і близьким другом Яни "Відьми" Червоної, яка загинула внаслідок мінометного обстрілу на цьому ж спостережному пункті 2 квітня. Друзі пишуть, що він до останнього дня мстився окупантам за її смерть.

В лютому цього року "Пітбуля" нагородили відзнакою начальника Генштабу "За взірцевість у військовій службі".

На Алеї слави вже поховано 204 бійці, які загинули у війні на Донбасі.

16 травня

Василь ДЖУС

років: 44

родом: із селища Букачівці Рогатинського району Івано-Франківської області

залишилися: мати та донька

  44-річний Василь Джус загинув 16 травня
44-річний Василь Джус загинув 16 травня

Загинув під час двостороннього бою унаслідок мінометного обстрілу опорного пункту поблизу Водяного Волноваського району Донецької області.

Прапорщик, служив у 114-й бригаді тактичної авіації повітряного командування "Захід".

В зону ООС був відряджений у 79-ту десантно-штурмову бригаду на посаду навідника у 2018 році. Служив у батальйоні зв'язку.

"Був дуже доброю людиною. Високий професіонал, бо це батальйон зв'язку, там треба знати техніку. Він дуже хотів сам в АТО потрапити, рвався на передову. Патріот України був. Не ховався за спинами чужих людей", – розповів військовослужбовець Іван Бондарев.

"Почався мінометний обстріл. І міна залетіла просто в траншею поруч з ним. Зробили лікарі все грамотно, евакуацію провели, все швидко. Але там вже пізно було, відразу", – згадує побратим Артем Дорошенко.

22 травня

Роман ДОСЯК

років: 48

родом: із села Ліщини Жидачівського району Львівської області

залишилися: мати, сестра, дружина та неповнолітні син і донька

  48-річний Роман Досяк помер 22 травня
48-річний Роман Досяк помер 22 травня

Помер в обласній клінічній лікарні Дніпра унаслідок кульового поранення голови, отриманого 18 травня поблизу Кримського Новоайдарського району на Луганщині. Куля влучила солдатові в лоба. Вхідний отвір над правим оком. Вихідний – з лівої скроні.

Був помічником гранатометника гірсько-штурмового відділення у 10-й гірсько-штурмовій бригаді.

Контракт на військову службу підписав у вересні 2018 року.

"Не можемо повірити, що Романа більше немає. Це була особлива людина. Він один з нашого села пішов воювати на фронт. Удома залишив дружину Наталю, двох діток. Донька навчається на першому курсі у ліцеї, син – другокласник. Вони живуть у Львові, у селі мешкає мама Романа. Аби не залишалася самотньою, Роман, невістка та онуки дуже часто до неї навідувалися. Коли пані Оля дізналася, що трапилося зі сином, одразу з невісткою поїхала у Дніпро. Наталя змушена була повернутися додому, бо малий прихворів. Пані Оля залишилася біля сина", – розповіла директорка школи у Ліщині Марія Бурбела.

24 травня

Олександр ПУЗИКОВ

років: 33

родом: з Нікополя Дніпропетровської області

залишилися: дружина та малолітній син

  33-річний Олександр Пузиков загинув 24 травня
33-річний Олександр Пузиков загинув 24 травня

Загинув під час виконання службових обов'язків в районі проведення ООС на Донеччині.

Старшина, служив у 24-му батальйоні "Айдар" 53-ї механізованої бригади.

У мирному житті впродовж дев'яти років служив у військовій частині в Дніпрі на посадах водія, командира відділення, заступника комвзводу, старшини роти.

Протягом одного року був у складі українського миротворчого контингенту в Косові.

Після звільнення з військової служби працював водієм у пожежно-рятувальній частині.

Під час війни повернувся на військову службу.

27 травня

Борис СТЕПАНЧЕНКО

років: 34

родом: із села Самійлівка Олександрівського району Донецької області

залишились: батьки, сестра, дружина та двоє дітей

Солдат Борис Степанченко, сапер 1-го відділення інженерно-саперного взводу 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади ЗС України.

28 травня прес-служба 54 омбр повідомила, що напередодні, 27 травня, під час перевірки мінно-вибухових загороджень перед переднім краєм оборони одного з механізованих підрозділів в районі міста Попасна групу саперів, у складі якої був Степанченко, атакувала диверсійно-розвідувальною група противника. Зав'язався бій, у ході якого українські сапери знищили двох і поранили одного бойовика. Проте Степанченко зник безвісти. За два дні в результаті спільної роботи моніторингової місії ОБСЄ та групи "Евакуація 200" його тіло виявили та евакуювали на тимчасово окуповану територію. 31 травня Бориса Степанченка передали українській стороні.

4 червня

Унаслідок обстрілу автомобіля 17-ї окремої танкової Криворізької бригади у районі села Новоселівка Друга Ясинуватського району на Донеччині від множинних уламкових поранень загинули двоє бійців.

Едуард ЛАЗАРЄВ

років: 48

родом: із Бродів Львівської області

залишилися: дружина, донька та онуки

  Едуард Лазарєв
Едуард Лазарєв

Молодший сержант, водій-електрик мінометної батареї. До війни служив у батальйоні забезпечення. Контракт на військову службу продовжив у вересні 2015 року.

Олександр ЛИН

років: 48

родом: із села Явдохівка Софіївського району Дніпропетровської області

залишилися: мати, брат, сестра, дружина та 2 доньки

  Олександр Лин
Олександр Лин

Старший солдат, старший навідник мінометного взводу. Контракт на військову службу підписав у січні цьогоріч.

"Не побоявся, пішов захищати свою країну, свій будинок. Людина була дуже хороша, і як боєць теж дуже хороший. Веселий був, завжди жартував. Усі негаразди переводив на жарт. Трохи старший за нас. Завжди підтримував, як старший брат", - згадує товариш по службі Сергій.

5 червня

Владислав "Бєрєг" БЕРЕЖНИЙ

років: 22

родом: із Сватового Луганської області

залишилися: батьки, дружина та 2-річний син

  Владислав Бережний
Владислав Бережний

Загинув від кулі ворожого снайпера поблизу Золотого на Луганщині за 6 днів до дня народження.

Сержант, командир відділення 54-ї механізованої бригади.

Перший контракт на службу підписав 2015-го у 18-річному віці. У Попасній знайшов своє кохання та одружився 2016-го. За рік у молодій сім'ї народився син.

7 червня

Вночі 7 червня ворожа міна калібру 122 мм влучила в бліндаж на позиції спецпідрозділу "Азов" поблизу Новолуганського на Світлодарській дузі.

Двоє військових загинули на місці. Ще 11 гвардійців зазнали поранень, бойових травм, контузій.

Максим "Максон" ОЛЕКСЮК

років: 23

родом: із Козятина Вінницької області

залишилися: мати та молодший брат

Загинув унаслідок уламкових поранень голови. За кілька днів мав йти у відпустку. Сержант, із червня 2016-го проходив строкову службу. У полку служив з 2017-го.

Дмитро "Круглий" ПРУГЛО

років: 28

родом: із Полтави

залишилися: мати та дружина

  Дмитро "Круглий" Пругло
Дмитро "Круглий" Пругло

Старший лейтенант, заступник командира роти з роботи з особовим складом у полку.

"Круглий" брав участь у всіх основних боях підрозділу. Прийшов до "Азову" 2014-го.

"Дмитро ніколи не падав духом. Таких людей дуже і дуже мало. Його всі поважали, він був душею компанії. Я ніколи не бачив його розгубленим. Попри те, що 2014-го ми всі прийшли на війну, не маючи досвіду, він тримав себе так, ніби це була вже не перша його війна. Він завжди розумів, що навколо коїться, що треба робити. Більш старші товариші, побратими завжди могли до нього звернутися по пораду, чи по допомогу. Він був завжди веселою, життєрадісною, позитивною людиною", – сказав начальник штабу 1-го батальйону полку "Азов" Олексій "Подвох".

Прах воїна поховали на Алеї героїв на міському цвинтарі. Урну до могили опустила його дружина.

19 червня

Олександр ЛЯШОК

років: 24

родом: із села Михайлівка Олександрійського району Кіровоградської області

залишися: мати та двоє братів

  Олександр Ляшок
Олександр Ляшок

Загинув унаслідок множинних уламкових поранень, отриманих під час нічого бою біля Новотроїцького на Донеччині.

Старший матрос, навідник відділення 2-ї роти 137-го батальйону 35-ї окремої бригади морської піхоти.

Перший контракт на військову службу підписав ще до війни 2013-го, останній - у квітні цьогоріч.

22 червня

Анатолій "Жмурик" СОРОЧИНСЬКИЙ

років: 30

родом: із Львова

залишилися: мати і сестра

  Анатолій "Жмурик" Сорочинський
Анатолій "Жмурик" Сорочинський

Підірвався на міні поблизу селища Оленівка Волноваського району Донецької області.

Солдат 3-го мотопіхотного батальйону "Воля" 24-ї бригади ім. короля Данила.

Воював з 2015-го у складі батальйону "Айдар". Контракт із бригадою підписав 2017-го.

23 червня

Олексій "Карлсон" КАРЛАШ

років: 26

родом: із села Розкопанці Богуславського району Київської області

залишилися: мати і брат

  Олексій "Карлсон" Карлаш
Олексій "Карлсон" Карлаш

Помер у Харківському шпиталі унаслідок отриманого уламкового поранення голови, отриманого 19 червня неподалік Попасної на Луганщині. Молодший сержант, служив у 54-й механізованій бригаді. На фронт пішов добровольцем 2014-го.

1 липня

1 липня біля села Водяне Волноваського району на Донеччині російські бойовики розстріляли санітарний автомобіль "Хаммер" із військовими 36-ї бригади морської піхоти. Водій загинув на місці, лікарка померла за кілька годин. Третій член екіпажу отримав поранення.

Сергій МАЙБОРОДА

років: 47

родом: жив у селищі Билбасівка Слов'янського району на Донеччині

залишилися: дружина, донька, син та онуки

  Сергій Майборода, 47 років
Сергій Майборода, 47 років

Був старшим матросом, водієм. Військову службу почав 26 квітня 2017-го.

Ірина ШЕВЧЕНКО

років: 48

родом: із Херсона

залишилася: сестра

  Ірина Шевченко, 48 років
Ірина Шевченко, 48 років

Сержантка, парамедик. До війни працювала продавчинею на міському ринку. З перших днів окупації допомагала українським військовим. Закінчила медичні курси, викладала тактичну медицину. У травні 2015-го підписала контракт на службу в армії. За півроку отримала орден "За мужність".

4 липня

Едуард "Фугас" ЛОБОДА

років: 25

родом: із села Підопригори Лебединського району на Сумщині

залишися: батьки та молодший брат, який служить у 27-й реактивній артилерійській Сумській бригаді

  Едуард Лобода, 25 років
Едуард Лобода, 25 років

Помер у міській лікарні Курахового від отриманих 3 липня поранень поблизу Мар'їнки на Донеччині. Під час виконання бойового завдання підірвався на фугасі, прикривши собою від вибуху побратимів.

Старший солдат, служив у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Учасник Революції гідності, пішов на війну після 2-го курсу навчання в університеті на історичному факультеті.

Був добровольцем окремої тактичної групи ім. Капітана Воловика, згодом — воював у ДУК "Правий Сектор". У 24-й бригаді служив за контрактом з 2018-го.

"Коли він приїхав додому і показав медаль "За оборону Авдіївки", я запитала його: "Це тобі дали за те, що сидів тихо в тилу і нічого не робив"? Едуард відвернувся і промовчав, - розказує про свого сина Віра Павлівна. - 3 липня, коли все сталося, ми з чоловіком працювали. Прийшовши додому, думала, що відпочину і почну поратися по господарству. І тут звістка про поранення сина. Мені сказали, що в нього перебиті кінцівки. Коли їхала до лікарні, сподівалася все побачити, але тільки не звістку про його смерть. Думала, прийду, а він зустріне та жартуючи скаже: "У мене все гаразд". Тим паче мені говорили, що Едуард дорогою до лікарні жартував, навіть назвав лікарям свою групу крові. Я 5 хвилин не встигла, щоб побачити його живим. Чи він не встиг 5 хвилин, щоб побачити мене".

Олег ЖУКОВ

років: 42

родом: з Краматорська на Донеччині

залишилися: мати та брат

  Олег Жуков, 42 роки
Олег Жуков, 42 роки

Загинув від кулі снайпера поблизу хутора Вільний на Луганщині рівно за 2 місяці після дня народження. Солдат, служив у 1-му батальйоні 54-ї механізованої бригади.

7 липня

Владислав ЛОКТІОНОВ

років: 42

родом: із Дніпра

залишилися: мати та малолітній син

  Владислав Локтіонов, 42 роки
Владислав Локтіонов, 42 роки

Загинув від уламкових поранень, отриманих під час мінометного обстрілу поблизу селища Південне поруч із окупованою Горлівкою.

Солдат, служив навідником гранатометного взводу 24-го батальйону "Айдар" 53-ї бригади. Був мобілізований 2015-го.

Служив у складі 92-ї механізованої бригади: гранатометником, розвідником. 13 травня 2016-го біля села Жовте на Луганщині потрапив у полон. Його захопили, коли переправився через річку Сіверський Донець.

"Я прийняв неправильне рішення. Залишив на нашому березі людину, щоб прикривала мене, і відправився на другий берег на човні. Мав тільки гранату, але використати її не встиг. Усе сталося швидко", — розповідав Локтіонов.

У полоні провів 19 місяців. Його звільнили 27 грудня 2017-го. Локтіонов подавав до суду на частину, що вважала його зрадником. Дніпровський окружний адміністративний суд підтримав його.

"Головне, що суд визнав, що я не дезертир і не зрадник, не залишав частину самовільно", — говорив Владислав Локтіонов.

Після лікування і реабілітації підписав контракт із "Айдаром" і повернувся на фронт.

10 липня

Антон ФАКА

років: 21

родом: із селища Березанка на Миколаївщині

залишилися: мати та старший брат, який служив у морській піхоті в Криму і на початку окупації залишив півострів

  Антон Фака, 21 рік
Антон Фака, 21 рік

Загинув під час обстрілу вантажівки ЗСУ з протитанкового ракетного комплексу на виїзді з Гранітного Волноваського району на Донеччині.

Молодший сержант, служив навідником літальних апаратів у 406-й артилерійській бригаді ім. генерал-хорунжого Олексія Алмазова. Контракт на службу підписав у серпні 2016-го.

11 липня

Володимир САЛІТРА

років: 29

родом: із села Волиця Жовківського району на Львівщині

залишилися: сестра та брат

  Володимир Салітра, 29 років
Володимир Салітра, 29 років

Загинув від кулі снайпера поблизу села Тарамчук Мар'їнського району на Донеччині.

Старший солдат, служив заступником командира бойової машини у 24-й механізованій бригаді ім. короля Данила. Контракт на службу підписав у листопаді 2016-го.

Після смерті батьків оформив опікунство над молодшим братом.

Олександр "Кол" КОЛОДЯЖНИЙ

років: 45

родом: із Дніпра

залишилися: мати та дорослий син

  Олександр Колодяжний, 45 років
Олександр Колодяжний, 45 років

27 червня підірвався на міні, отримав важкі поранення. Помер у столичному військовому шпиталі, не приходячи до тями.

Старший сержант, служив у 74-му розвідувальному батальйоні.

На фронті воював з 1 вересня 2014-го. Був у групі бійців, які встановлювали український прапор над Донецьким аеропортом у дні найзапекліших боїв. Разом із батальйоном пройшов Мар'їнку, Донецький аеропорт, Авдіївську промзону.

Отримав недержавну нагороду "Народний Герой України" від волонтерів.

15 липня

Дмитро ЛІСОВОЛ

років: 31

родом: із селища Рокитне на Київщині

залишилися: батьки, двоє сестер, наречена, син і донька

  Дмитро Лісовол, 31 рік
Дмитро Лісовол, 31 рік

Загинув від кулі снайпера неподалік Авдіївки на Донеччині. Лікарі й парамедики 5 годин боролися за його життя.

Старший солдат, служив кулеметником у 92-й механізованій бригаді. Підготовку проходив у 169-му навчальному центрі "Десна".

18 липня

Богдан БІГУС

років: 28

родом: із Хмельницького

залишилися: матір, дружина і двоє дітей

  Богдан Бігус, 28 років
Богдан Бігус, 28 років

Підірвався на вибуховому пристрої з розтяжкою.

Старший солдат, був снайпером 8-го полку спецпризначення.

На війну пішов 2014-го добровольцем у складі батальйону Нацгвардії України ім. Сергія Кульчицького. Згодом підписав контракт із ЗСУ.

19 липня

Роман ДЖЕРЕЛЕЙКО

років: 30

родом: із Волочиська Хмельницької області

залишилися: батьки, брат – також учасник АТО/ООС, дружина та малолітній син

  Роман Джерелейко, 30 років
Роман Джерелейко, 30 років

Отримав важке поранення від кулі снайпера бойовиків неподалік Мар'їнки на Донеччині, помер у лікарні міста Курахове.

Солдат мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні "Воля" 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. Військову службу за контрактом розпочав 15 серпня 2016-го.

Олександр "Бармалей" БАРДАЛИМ

років: 33

родом: із міста Корсунь-Шевченківський на Черкащині

залишилися: дружина та малолітній син

  Олександр "Бармалей" Бардалим, 33 роки
Олександр "Бармалей" Бардалим, 33 роки

Разом із командиром роти евакуював Романа Джерелейка. За 15 м від позиції під час закріплення тяжкопораненого на ношах ворожий снайпер поцілив у Олександра. Він загинув на місці.

Старшина, був командиром мотопіхотного взводу 2-ї роти у 3-му мотопіхотному батальйоні "Воля" 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. На фронті воював з 2015-го. Спочатку – за мобілізацією, згодом підписав контракт на службу.

21 липня

Поблизу Щастя на Донеччині на вибухівці підірвалися солдати 25-ї десантно-штурмової бригади. Ще 2 десантника отримали поранення.

Микита наступив на міну, йому відірвало ногу. Коли побратим Шаміль намагався його витягти, стався другий вибух.

Шаміль (Семен) РУМИГІН

років: 21

родом: із Дніпра

залишилися: батьки

  Шаміль (Семен) Румигін, 21 рік
Шаміль (Семен) Румигін, 21 рік

Солдат, був снайпером. Українець татарського походження, активний член мусульманської громади. На військову службу за контрактом пішов у січні цьогоріч.

Микита "Скіф" СКІТЧЕНКО

років: 19

родом: із села Великоцьк Міловського району на Луганщині

залишилися: мати

  Микита "Скіф" Скітченко, 19 років
Микита "Скіф" Скітченко, 19 років

Контракт на військову службу підписав торік одразу після повноліття. Микита був єдиною дитиною у матері.

6 серпня

О 10:20 поблизу Павлополя Волноваського району на Донеччині унаслідок ворожого обстрілу від мінно-вибухових травм загинули 4 військовослужбовця 1-ї роти 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. Бійці саме проводили інженерне обладнання позицій. Російсько-окупаційні війська застосували заборонені міномети калібру 120 мм.

Владислав РАК

років: 20

родом: із селища Козелець на Чернігівщині

залишилися: батьки, сестра і брат

  Матрос Владислав Рак
Матрос Владислав Рак

Матрос, гранатометник. Контракт на військову службу підписав 2018-го. Завжди хотів стати військовим.

Василь КУРДОВ

років: 20

родом: із села Ганнівка Братського району на Миколаївщині

залишилися: батьки та двоє молодших братів

  Матрос Василь Курдов
Матрос Василь Курдов

Матрос. Контракт на військову службу підписав у квітні торік.

Сергій ШАНДРА

років: 24

родом: із села Торчин Хмільницького району на Вінниччині

залишилися: мати та сестра

  Солдат Сергій Шандра
Солдат Сергій Шандра

Солдат, старший стрілець. Призваний на строкову військову службу у листопаді 2018-го, 3 місяці потому підписав контракт.

Олександр ШАРКО

років: 30

родом: із села Савинка Козелецького району на Чернігівщині

залишилися: батьки та сестра

  Старший матрос Олександр Шарко
Старший матрос Олександр Шарко

Старший матрос, помічник гранатометника. Контракт на військову службу підписав 2017-го.

"Матір говорила, що він служить у Миколаєві, все у нього добре. Навіть не знала, що Саша воює. Розповідала, що навесні він приїжджав і нарубав їй дров на всю зиму. Вона так раділа, що взимку у неї буде тепло. І як тепер уявити, що бідна жінка щодня братиме це поліно і згадувати свого загиблого сина", – каже знайома родини.

10 серпня

Роман "Біч" РОМАНЕНКО

років: 25

родом: із Дніпра

залишилися: мати

  Молодший лейтенант Роман "Біч" Романенко
Молодший лейтенант Роман "Біч" Романенко

Підірвався на фугасі поблизу Світлодарська на Донеччині.

Молодший лейтенант, командир відділення снайперів у полку "Азов". Займався боксом, любив подорожувати, захоплювався фотографією, був фаном ФК "Дніпро". У складі полку воював із 2015-го.

У березні 2019-го на передовій Світлодарської дуги рятував із товаришами командира групи снайперів, який отримав важке поранення.

Звання офіцера отримав нещодавно.

"Кажуть, що про життя людини можна сказати тільки після її смерті. Дуже шкода, що я зараз маю говорити про життя 25-річного хлопця, який у своєму віці став одним із найкращих воїнів, я не посоромлюся цього слова, в усіх Збройних силах України. Друг Біч із 2015-го пройшов шлях від звичайного бійця-снайпера до офіцера, заступника командира снайперської групи. Він був не тільки бійцем, справжнім другом і побратимом, він був справжнім братом по зброї для кожного з нас, із яким ми виконали не одне завдання. І до останньої секунди його життя він захищав свою землю, він знаходився поряд зі своїми побратимами. Я присягаюся, я даю слово офіцера, що тепер, як і завжди, ми будемо бити ворога ще жорсткіше, ще агресивніше, і вдосконалюватимемо свої навички, вміння та ставати ще більш професійними бійцями. Ворог дуже дорого заплатить за свою поведінку, яку він проявив протягом останніх днів", - сказав командир снайперів полку, друг "Хват", якому Роман і врятував життя у березні цьогоріч.

14 серпня

Василь ЄВСТЕГНЕЄВ

років: 38

родом: із села Дорожинка Вільшанського району на Кіровоградщині

залишилися: дружина та дві доньки

  Солдат Василь Євстегнеєв
Солдат Василь Євстегнеєв

Загинув під час обстрілу хутора Вільний на Луганщині.

Солдат, командир відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців.

25 серпня

Тихон "Тихон" КУРБАТОВ

років: 26

родом: із міста Сєвєродонецьк на Луганщині

залишилися: батьки і сестра

  Старший сержант Тихон "Тихон" Курбатов
Старший сержант Тихон "Тихон" Курбатов

Загинув унаслідок кульового поранення голови під час обстрілу окупантів із кулемета під Горлівкою на Донеччині.

Старший сержант, командир взводу батальйону "Айдар" 53-ї бригади.

На строкову службу пішов 2013-го. За д2 роки підписав контракт, служив у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців. У складі "Айдару" воював із 2017-го.

У травні 2019-го нагороджений медаллю "За військову службу Україні".

"Весь час батькам обіцяв, що берегтиметься, ну, знаєте, що снайпер, це така професія військова, який ховається, який вичікує довго-довго і в один момент він робить один постріл. А зараз, як трошки перемир'я, мабуть, ми трошки розхолодилися з цим перемир'ям", – розповідає побратим Микола Матвієвський.

30 серпня

Сергій "Сава" САВІНОВ

років: 23

родом: із села Мар'ївка Баштанського району на Миколаївщині

залишилися: мати

  Молодший сержант Сергій Савінов
Молодший сержант Сергій Савінов

Загинув від кулі ворожого снайпера.

Молодший сержант, військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.

1 вересня

Олександр ГРИЦАЮК

років: 47

родом: жив у місті Христинівка на Черкащині

залишилися: мати, дружина та четверо дітей

  Олександр Грицаюк мав 47 років
Олександр Грицаюк мав 47 років

Помер в обласній лікарні Дніпра.

25 серпня потрапив під мінометний обстріл біля міста Мар'їнка на Донеччині, уламки посікли живіт, кишківник, порвали ноги й руки.

Сержант 24-ї окремої механізованої бригади ім. короля Данила. У листопаді йому мало виповнитися 48 років.

До війни працював на зализниці. На фронт пішов добровольцем 3 роки тому.

"Це була дуже товариська і позитивна людина. Надійний друг і побратим, який хотів і вмів воювати. У колективі користувався неабияким авторитетом, а до служби ставився відповідально та сумлінно", – таким згадують Олександра товариші.

"Дуже добра, чуйна людина. Хороший батько, хороший чоловік. Ніколи ні у чому не відмовляв", - розповіла знайома загиблого Надія.

2 вересня

Андрій ПРОЦЕНКО

років: 24

родом: із села Бохоники на Вінничині

залишилися: батьки та молодша сестра

  Андрій Проценко мав 24 роки
Андрій Проценко мав 24 роки

Загинув від кулі ворожого снайпера у шию поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині.

Військовослужбовець 138-ї радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних сил України, на фронт відряджений до 36-ї бригади морської піхоти. 30 вересня Андрію виповнилося б 25.

"Воював Андрій, я не побоюся сказати цього слова, героїчно. Він був надійним товаришем і справжнім воїном", - говорив заступник комбата капітан Євген.

"Андрія Проценка завжди чекали. І коли мав народитись, і коли біг зі школи додому. Особливо ж чекали з фронту. Та хто ж міг подумати, що доведеться сину, брату, другу, сусіду, знайомому, побратиму, воїну - нашому українському захиснику, військовослужбовцю ПС ЗСУ повертатись ось так до Бохоників?! Шляхом, освітленим для нього свічками та ставшими на коліна вдячними жителями навколишніх населених пунктів", - написали на сторінці Командування Повітряних сил ЗСУ у Facebook.

4 вересня

Едуард "Шах" ШАХОВ

років: 26

родом: із села Долинське Чаплинського району на Херсонщині

залишилися: батьки

  Едуард Шахов мав 25 років
Едуард Шахов мав 25 років

Загинув унаслідок поранення грудної клітки від кулі снайпера окупантів на Світлодарській дузі Донецької області.

Молодший сержант, командир відділення 3-ї роти 2-го батальйону полку "Азов". На війні з літа 2015-го.

"Він був безстрашний і дуже мужній. Завжди готовий захищати своїх. В одному бою, коли розпочався ворожий обстріл, Шах сказав нам залишатися в укритті, а сам схопив кулемет і пішов відстрілюватися. Ми, звичайно, не залишили його в тому бою.

Але він був такою людиною, був готовий віддати життя, прикриваючи інших", - розповів побратим.

Над могилою лунала Молитва українського націоналіста.

5 вересня

Михайло ТКАЧИШИН

років: 30

родом: із Херсона, жив із сім'єю на Львівщині

залишився: батьки, дружина та 5-річний син

  Михайло Ткачишин мав 30 років
Михайло Ткачишин мав 30 років

Загинув від кулі російського снайпера неподалік окупованої Горлівки на Донеччині.

Сержант, гранатометник 53-ї механізованої бригади. Служив у ній з квітня цьогоріч.

До 31-го дня народження Михайло не дожив 15 днів.

"Ви бачили як плачуть чоловіки? Сльози накочуються, коли ми згадуємо побратимів, які пішли від нас, коли потрібно поглянути в очі дітям, яких війна зробила сиротами... коли смерть забирає своїх. Як сьогодні під час прощання із загиблим від рук снайпера сержантом-гранатометником Михайлом Ткачишиним. У херсонця-побратима, який загинув у Донецькій області, залишився син. У такі моменти хочеться стиснутися в кулак, побути наодинці з собою. Ми зібралися на прощанні разом, але все, що на душі, не висловиш. Скільки ще буде таких героїв? Війна нещадна. Ми любимо їх, ми пам'ятаємо. Героям Слава!" - написав член виконавчого комітету Херсонської міськради Садіяр Мамедов у Facebook.

11 вересня

Від куль снайперів під Павлополем Волноваського району на Донеччині загинули двоє морських піхотинців. Намагаючись витягнути пораненого матроса Лінчевського, кулю в голову отримав прапорщик Микола Обуховський.

Олександр ЛІНЧЕВСЬКИЙ

років: 21

родом: із села Матусів Шполянського району на Черкащині

залишилися: батьки, брати й сестри

  Олександр Лінчевський мав 21 рік
Олександр Лінчевський мав 21 рік

Боєць 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.

Після строкової служби підписав контракт.

"Олександр був хорошим учнем. Добрий, чуйний, він завжди всім допомагав. Завжди був ввічливий, спокійний, працьовитий. Це хлопчина, який виріс у нас на вулиці, ходив із нашими дітьми до школи. Саша герой, патріот України, адже він віддав своє життя за державу, за незалежність. Серце розривається від того, що така молода людина пішла і віддала своє життя за нас", - сказала класна керівниця Олександра Катерина Голуб.

Поховали хлопця у рідному селі поруч з могилою капітана Сергія Лифаря, 45 років, який загинув 7 серпня 2014-го.

Микола ОБУХОВСЬКИЙ

років: 32

родом: із села Велика Мечетня Кривоозерського району на Миколаївщині

залишилися: мати, сестра, дружина та 2-річна донька

  Микола Обуховський мав 32 роки
Микола Обуховський мав 32 роки

Боєць 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського.

На фронті воював від початку війни, учасник боїв за Дебальцеве.

"Дуже, дуже гарна людина. Справжній морський піхотинець. Був фахівцем екстракласу. Почав себе розвивати в парашутному спорті. Був фахівцем у тактиці. Загинув, як справжній герой. І це не пусті слова. Це не кліше, це наша реальність зараз", - розповів побратим Сергій.

Прапорщик Обуховський загинув за місяць до свого дня народження.

12 вересня

Валерій "Череп" ШАТУРСЬКИЙ

років: 45

родом: із Херсонщини, жив у Хмельницькому

залишилися: дружина та діти

  Валерій Шатурський мав 45 років
Валерій Шатурський мав 45 років

Загинув унаслідок обстрілу бойовиками позицій українських військових на Донеччині.

Молодший сержант, снайпер батальйону спецпризначення "Донбас". Служив у ньому з 2015-го.

"Валерій був спокійним і врівноваженим. Любив, щоб все було чітко та якісно. Між іншим, мав золоті руки та постійно щось ремонтував, будь-то ноутбук чи, приміром, стіл. Усе робив з душею", – розповів майор Артем Івченко.

"Снайпери Національної гвардії України – це особлива каста. Дуже професійні, мовчазні, спокійні, непублічні бійці. Постійно залучаються як снайперські групи для армійців на позиціях по всьому фронту. Ефективно вражають живу силу ворога. Дуже рідко, але, на жаль, і гинуть також від ворожого вогню", – написав речник МВС Артем Шевченко у Facebook.

13 вересня

Михайло ЦИМБАЛІСТИЙ

років: 34

родом: із села Увисла Гусятинського району на Тернопільщині

залишилися: батьки, брат, сестра та дружина

  Михайло Цимбалістий мав 34 роки
Михайло Цимбалістий мав 34 роки

Загинув від кулі снайпера. Майор 74-го розвідувального батальйону Збройних сил.

Із родини військових, батько і брат - підполковники. Воював із 2014-го.

Майор нагороджений найвищою відзнакою воєнної розвідки України - нагрудним знаком "Зірка слави".

"Мав загострене почуття справедливості", - так про військового говорять друзі та знайомі.

"Михайло був одним із найкращих курсантів нашої Академії, порядним, дисциплінованим та цілеспрямованим юнаком, справжнім патріотом України. І це не дивно, адже він походить із офіцерської сім'ї, де патріотизм і любов до Батьківщини виховувались із самого народження. Ці якості стали основою його становлення як офіцера-лідера, який завоював авторитет як серед командирів, так і серед бойових побратимів", - написав начальник Академії Сухопутних військ України Павло Ткачук у Facebook.

Поховали Михайла на Алеї героїв Микулинецького цвинтаря у Тернополі.

14 вересня

Максим КОНДРАТЮК

років: 26

родом: із міста Красилів на Хмельниччині

залишилися: батьки, вагітна дружина та 3-річна донька

  Максим Кондратюк мав 26 років
Максим Кондратюк мав 26 років

Помер у Харківському військовому шпиталі. Підірвався на міні 10 вересня.

Старший сержант 8-го окремого полку спецпризначення. Учасник антитерористичної операції на Донбасі з 16 травня 2014-го.

"Максим — мій друг! Він справжній, чесний, відвертий, вірний у всьому і щирий патріот своєї Батьківщини. Ми з ним призвалися на контракт і прийшли до полку майже одночасно. Певний період служили в одному підрозділі. Він зазнав дуже важких поранень. Інший на його місці, певно, відразу б загинув. Макс боровся за життя ще чотири дні і помер у Харківському шпиталі 14 вересня. Від імені своїх бойових побратимів висловлюю щирі та глибокі співчуття його рідним і близьким. Ми своїх, а тим паче тих, хто полетів на Небо, не кидаємо! Ми обов'язково помстимося ворогу за брата і завжди підтримуватимемо його доньку і вагітну дружину, яка скоро має народити", - казав про свого бойового товариша сержант Олександр.

17 вересня

Владислав РОЙ

років: 25

родом: із села Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області

залишилися: мати і молодша сестра

  Владислав Рой мав 25 років
Владислав Рой мав 25 років

Загинув під час обстрілу бойовиками опорного пункту українських військових із протитанкового гранатомета поблизу Торецька на Донеччині.

Призваний до лав Збройних сил у грудні 2018-го.

У батальйоні "Айдар" 53-ї механізованої бригади воював із березня 2019-го. Служив помічником гранатометника у 3-й штурмовій роті.

24 вересня

Андрій СТОРОЖУК

років: 27

родом: із села Педоси Хмільницького району на Вінниччині

залишилися: дружина та 2-річний син

  Андрій Сторожук мав 27 років
Андрій Сторожук мав 27 років

Загинув від кулі снайпера окупантів неподалік Мар'їнки на Донеччині.

Старший солдат 28-ї механізованої бригади. На війну вперше потрапив 2015-го як доброволець. Після повернення працював водієм у районному військовому комісаріаті.

Знову на фронт пішов наприкінці 2018-го.

Тоді воював у складі протитанкового дивізіону 26 артилерійської бригади ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича.

27 вересня

Олександр "Чумак" МАРКІВ

років: 38

родом: з міста Обухів на Київщині

залишилися: батьки, дружина та 9-річний син

  Олександр Марків мав 38 років
Олександр Марків мав 38 років

Загинув від кульового поранення обличчя на Світлодарській дузі Донецької області. Старший лейтенант 4-ї бригади оперативного реагування Національної гвардії України.

На фронті воював з 2014 року. За віросповіданням – православний рідновір-язичник. Був членом клубу військово-історичної реконструкції "Повстанець". Учасник боїв у Амвросіївці, Зеленопіллі, Гранітному.

"Сашко прийшов добровольцем до лав Збройних сил України, взявши участь у бойових діях у районі Гранітного, а згодом долучився і до лав НГУ, пройшовши відбір до Бригади швидкого реагування. Він був вірним другом і блискучим командиром для своїх підлеглих – рішучим, щирим та відкритим. Під час російського обстрілу позицій бригади у зоні проведення ООС, рятуючи побратимів від ворожого вогню, Олександр здійснював коригування вогневих засобів Бригади й дістав смертельне поранення. Він загинув як воїн, захищаючи своїх ближніх та свою родину", - кажуть товариші по зброї.

28 вересня

Володимир "Аджа" АДЖАВЕНКО

років: 24

родом: із Маріуполя Донецької області

залишилися: мати, бабуся, брат, сестра і дружина

  Володимир Аджавенко мав 24 роки
Володимир Аджавенко мав 24 роки

11 вересня поблизу Пісків Ясинуватського району на Донеччині отримав наскрізне поранення голови від кулі російського снайпера. Після операції був на апараті штучної вентиляції легень. Помер в обласній клінічній лікарні ім.Мечникова у Дніпрі. Старший сержант 56-ї окремої мотопіхотної Маріупольської бригади.

"Аджа, спочивай Брате. Кілька тижнів ти боровся за своє життя. Але так і не виграв цей бій зі смертю", - написав побратим Микола "Канада" Ворошнов у Facebook.

"Якось Аджа ходив у сіру зону вішати червоно-чорний прапор. Розмістив стяг національно-визвольних змагань на приміщені покинутої ферми. Думав, що він "різатиме" сепарні очі і чекав, коли вони прийдуть його знімати. Мабуть, таки дочекався. Побачив у тому напрямку якесь тіло та життєрадісно гатив зі свого кулемету. Я пам'ятатиму його як бадьорого непосєду та абсолютно ідейного хлопця", - сказав побратим Олег "Рускій" Мудренко.

3 жовтня

Юрій ТИШИК

років: 28

родом: із села Мизове Старовижівського району Волинської області

залишилися: мати, сестра, дружина та малолітній син

  Юрій Тишик
Юрій Тишик

Загинув від кулі снайпера окупантів під час чергування на блокпосту на Луганщині.

Старший солдат, служив у 2-му батальйоні 14-ї механізованої бригади. 2016-го був у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Другий контракт підписав улітку цьогоріч.

4 жовтня

Олег РЕМІННИЙ

років: 33

родом: із міста Шпола на Черкащині

залишилися: мати, брат і донька

  Олег Ремінний
Олег Ремінний

Загинув під час обстрілів неподалік Мар'їнки на Донеччині.

Старший солдат, служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Контракт на військову службу підписав 13 травня 2017-го.

6 жовтня

Іван ДЕЙКУН

років: 41

родом: із міста Южноукраїнськ Миколаївської області

залишилися: мати, дружина та 16-річний син

  Іван Дейкун
Іван Дейкун

Загинув під час кулеметного обстрілу позицій поблизу Красногорівки на Донеччині.

Старший солдат, заступник командира бойової машини у 28-й окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу. Із квітня 2018-го проходив службу за контрактом у 179-му об'єднаному навчально-територіальному центрі військ зв'язку. У складі 28-ї ОМБр воював понад рік.

10 жовтня

Юрій ВОЛК

років: 22

родом: із села Себине Новоодеського району Миколаївської області

залишилися: батьки та 7 сестер і братів

  Юрій Волк
Юрій Волк

Загинув від кульового поранення в шию ворожим снайпером.

Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. Бригада воює в Донецькій області на південь від Докучаєвська. Призваний на строкову службу наприкінці жовтня 2017-го. Згодом підписав контракт. 2018-го був поранений, після лікування повернувся на фронт. Боєць загинув рівно за місяць після дня народження - 10 вересня.

11 жовтня

В'ячеслав "Куля" КУБРАК

років: 33

родом: із села Миролюбівка Нововоронцовського району Херсонської області

залишилася: дружина, побралися 11 липня цьогоріч - за 3 місяці до смерті

  В'ячеслав Кубрак
В'ячеслав Кубрак

Помер у Дніпрі в обласній клінічній лікарні ім. Мечникова. 8 жовтня він підірвався на невстановленому мінному пристрої.

Командував інженерно-саперним взводом у 36-й окремій бригаді морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. До війни був миротворцем на Балканах, служив у Криму до анексії півострова Росією. На Донбасі воював із весни 2014-го. У червні 2015-го один із перших нагороджений недержавною нагородою - орденом Народний герой України. Тоді служив старшиною роти 2-го батальйону у 95-й десантно-штурмовій бригаді.

15 жовтня

Ярослава НІКОНЕНКО

років: 36

родом: з Миргорода Полтавської області

залишилися: мати, 13-річна донька та сестра - теж військовослужбовиця ЗСУ, на фронті від 2014-го

  Ярослава Никоненко
Ярослава Никоненко

Загинула від кулі ворожого снайпера поблизу Мар'їнки на Донеччині.

Солдатка 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Службу за контрактом розпочала 2018-го, доти активно займалася волонтерством. Ярослава - донька Сергія Ніконенка, добровольця батальйону "Айдар", який загинув у січні 2015-го на Луганщині від обстрілу "Градів". Поховали жінку поруч із батьком.

Юрій ГРОМОВИЧ

років: 36

родом: із Харкова

залишилися: батьки, дружина та 6-річний син

  Юрій Громович
Юрій Громович

Загинув від кулі снайпера окупантів неподалік Авдіївки на Донеччині.

Солдат 92-ї механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка. Військову службу за контрактом розпочав наприкінці березня цьогоріч. У 2014-15-х служив за мобілізацією.

"Побратими та командування характеризують його як самовідданого та виваженого воїна. Не мав поганих звичок. Був дуже сімейною людиною. Обожнював родину", - кажуть у прес-службі бригади.

"Він був дуже чуйний. Дуже була смілива людина і прекрасний був він. Його дуже любили бойові побратими. Вважалося за повагу з ним дружити", - розповів капелан 92-ї ОМБР отець Григорій.

16 жовтня

Степан КРИЛЬ

років: 26

родом: із села Байдівка Старобільського району Луганської області

залишилися: тітка і син

  Степан Криль
Степан Криль

Загинув від кулі ворожого снайпера поблизу Водяного на Донеччині.

Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. У Збройних силах служив із 2015-го. Сирота, виховувався в інтернаті.

22 жовтня

Віталій НОСКЕВИЧ

років: 35

родом: із Коломиї Івано-Франківської області

залишилися: батько та молодший брат

  Віталій Носкевич
Віталій Носкевич

Загинув від кулі снайпера окупантів поблизу Красногорівки на Донеччині.

Сержант, служив у 28-й окремій механізованій бригаді ім. лицарів Зимового походу. Контракт на військову службу підписав 2017-го.

"Він був веселим, життєрадiсним та надiйним другом. Ми знались з дитинства. Усi його сприймали легко. Дуже любив дiтей. Я вiрив, що пiсля цiєї вiйни в нього буде своя сiм'я. Він про це вiн мрiяв", - сказав товариш Андрій Балацький.

7 листопада

Неподалік Авдіївки на Донеччині бійці 92-ї механізованої бригади ім. отамана Івана Сірка розвантажували деревину для обладнання позицій. Бойовики двічі вистрілили по них із протитанкового ракетного комплексу. Одна ракета поцілила в "Урал". Один військовий загинув на місці, ще троє отримали поранення.

Герман "Фріц" БРОДНІКОВ

років: 23

родом: із міста Чугуїв Харківської області

залишилися:мати, сестра й наречена

  Герман Бродніков. 23 роки
Герман Бродніков. 23 роки

Старший солдат. Незадовго до загибелі заручився. Планував узяти відпустку й одружитися.

У складі бригади воював із квітня 2016 року.

"Він дуже гостинний, дуже добрий, привітний, працьовитий. Так як він був єдиним чоловіком в сім'ї, тому завжди допомагав мамі, дбав про свою сестру", - каже шкільна вчителька бійця Світлана Голік.

"Ми з Германом були не лише друзями на службі, а й поза нею. Ми близько дружили. Ходили разом на один і той самий пост, заступали завжди в парі. І я завжди знав, що це така людина, яка не кине, в будь-якій ситуації залишиться до останнього", - говорить побратим Євген.

Батько Германа загинув на війні 2014 року. Ховали Германа у закритій труні.

8 листопада

Геннадій МОТОРІН

років: 37

родом: із Краматорська на Донеччині, останні 10 років жив у Чернівцях

залишилися: двоє молодших сестер, брат і 8-річний син

  Геннадій Моторін, 37 років
Геннадій Моторін, 37 років

Отримав опіки, множинні уламкові поранення, переломи кісток, його доставили у шпиталь Дніпра. Врятувати захисника лікарям не вдалося.

Геннадій був сапером. До лав Збройних сил України приєднався у лютому цьогоріч.

"Геннадій був хорошою, доброю людиною, надійним другом. Завжди міг підставити своє плече, допомогти, багато чого радив", – розповів боєць 92-ї бригади Олександр Форгов.

Поховали Геннадія Моторіна поряд із могилою батьків.

14 листопада

Юрій ХОМІК

років: 56

родом: із міста Володимира-Волинського на Волині

залишилися: дружина та ­донька

  Юрій Хомік, 56 років
Юрій Хомік, 56 років

Помер від кульового поранення снайпером окупантів у голову у лікарні міста Гірське Попаснянського району на Луганщині.

Солдат 14-ї механізованої ­бригади ім. князя Романа Великого. Вона тримає оборону в Новоайдарському і Попаснянському районах на Луганщині.

Служив за контрактом з 20 листопада 2017 року.

Попрощатися з Юрієм Хоміком прийшли сотні володимирчан, перед труною люди ставали на коліна. Відспівали загиблого у храмі Віри, Надії, Любові та матері їх Софії.

Захисник загинув невдовзі після свого дня народження, яке мав 1 листопада.

16 листопада

Артем СОКОЛОВ

років: 32

родом: із села Сущани Кагарлицького району Київської області

залишилися: дружина і двоє дітей

  Артем Соколов, 32 роки
Артем Соколов, 32 роки

Загинув від кулі російського снайпера. Сержант 14-ї механізованої ­бригади ім. князя Романа Великого.

На війні воював з 2015 року. За час служби отримав п'ять відомчих нагород.

У 2006 році він закінчив Ржищівський гуманітарний коледж за спеціальністю вчителя трудового навчання, креслення та фізкультури. Після строкової армійської служби працював водієм, охоронцем на приватних підприємствах, з 2012 - водієм-експедитором, а згодом менеджером з логістики на підприємстві "Райський джерело".

Загинув невдовзі після свого дня народження — 6 листопада.

Поховали Артема Соколова на кладовищі біля могил батьків.

19 листопада

Євген КОРОСТЕЛЬОВ

років: 41

родом: з Сум

залишилися: мати, дружина, донька і син

  Євген Коростельов, 41 рік
Євген Коростельов, 41 рік

12 листопада командир 128-ї Закарпатської гірсько-штурмової бригади полковник Євген Коростельов підірвався на міні під час обходу передових позицій у районі Новотроїцького на Донеччині. 19 листопада у Харківському військово-клінічному центрі він помер.

Полковнику відірвало стопу й перебило гомілку, йому ампутували кінцівку. Офіцер, що його супроводжував, отримав поранення середнього ступеня.

"Командир не вимагав від підлеглих неможливого. Раз-два-три, все чітко, дисципліновано. Його ж тільки у вересні призначили на посаду. Спочатку був у штабі в Мукачевому. До нас приїхав недавно. Його представили особовому складу 29 жовтня - за два тижні до поранення. Одразу взявся керувати бригадою", - розповів прес-офіцер бригади Богдан Петрик.

Полковник керував розведенням військ на ділянці Богданівка - Петрівське 9 листопада - неподалік від місця, де отримав поранення.

До війни Євген Коростельов служив начальником артилерії та заступником командира в 25-й Дніпропетровській повітрянодесантній бригаді.

З перших днів АТО на Донбасі брав участь у бойових діях. Воював під Слов'янськом, Краматорськом, Червоним Лиманом, Ямполем на Донеччині. Був серед тих, хто влітку 2014 року звільняв окуповані Лисичанськ і Сіверськодонецьк. На початку 2015-го десантники 25-ї бригади провели операцію з ліквідації бойовиків на околицях Донецька. Їхня артилерія знищила два танки, бойову машину піхоти, бронетранспортер і чотири протитанкові гармати з розрахунками й тягачами. Також - чотири автомобілі та склади з артилерійськими боєприпасами в селищі Спартак. У тому бою Коростельов отримав контузію.

"Хороший був офіцер, грамотний. Навесні ­2015-го біля Опитного саме артилерія 25-ки прикривала наші передові позиції. Працювали, як годинник. Одного разу арта накрила ворожий танк у нас під носом. Ледь не до воріт бази доїхав. Думали, будемо відбиватися, що під руку попаде. Але в критичний момент у нього влучили з "Нони", самохідної артилерії", - сказав ветеран російсько-­української війни Олексій Голубєв.

Поховали Євгена Коростельова на Алеї героїв центрального кладовища у Сумах.

29 листопада

Олексій "Капуста" КАПУСТЯН

років: 26

родом: із села Кринички Гощанського району Рівненської області

залишилися: мати, брат і 3-річна донька

  Олексій "Капуста" Капустян, 26 років
Олексій "Капуста" Капустян, 26 років

Загинув від кулі снайпера окупантів у Мар'їнському районі на Донеччині.

Служив у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді ЗСУ. На війні з 2014 року. Ще цього літа воював під Мар'їнкою у лавах 24-ї механізованої бригади ім. короля Данила. Але, коли її вивели на ротацію, перевівся до 8-го батальйону 10 огшбр, щоб залишатися на передовій.

"Олексій копав окопи на опорнику, коли почався обстріл. Ворожий кулеметник прицільно бив по наших позиціях. На вогонь треба відповідати, адже під його прикриттям противник може піти в атаку і застати зненацька. Капустян піднявся до кулемета і відкрив вогонь у відповідь. Він не знав, що це пастка - і російський снайпер зайняв зручну позицію. Пролунав постріл", - розповів журналіст Юрій Бутусов.

"Останній раз ти казав, що з тебе вистачить, але знову підписав контракт, який став останнім, я навіть не знаю який він був за рахунком, але ти повертався назад на війну", - написала ветеранка Галина Клемпоуз.

1 грудня

У ніч на 1 грудня під час виконання бойового завдання з протидії ДРГ противника поблизу окупованого села Староласпа Бойківського району Донецької області на міні підірвалися двоє полковників Служби безпеки України. На фронті виконували завдання із контрдиверсійної та контрснайперської боротьби. Посмертно нагороджені Героями України.

"Це тяжке горе для рідних і непоправна втрата для бойових побратимів. Це нагадування, що бійці "Альфи" — не "маски-шоу" на обшуках, а захисники Батьківщини. Я добре знав Дениса і Дмитра. Ми разом пройшли через багато випробувань і виконали немало завдань. Це були сильні, надійні і мужні воїни", - написав підполковник СБУ Роман Костенко.

Денис ВОЛОЧАЄВ

років: 37

родом: з Ірпіня Київської області

залишились: батьки

  Денис Волочаев
Денис Волочаев

Загинув за три тижні до дня народження.

Дмитро КАПЛУНОВ

років: 38

родом: з Києва

залишились: батьки та молодший брат

  Дмитро Каплунов
Дмитро Каплунов

Майже тиждень проросійські окупанти не віддавали родині тіло Дмитра. Провести його в останню путь прийшли тисячі людей – керівництво СБУ, колеги по службі, бойові побратими, друзі, небайдужі кияни.

Був одним з таємних свідків у справі Майдану. Міг свідчити проти колишніх бійців "Беркуту", які били активістів Євромайдану 20 лютого 2014-го року

Загинув за три днів до дня народження.

7 грудня

Дмитро ТЕМНИЙ

років: 28

родом: із села Малий Бузуків, жив у селі Хацьки на Черкащині

залишилися: батьки, дружина та 3-річна донька

  Дмитро Темний
Дмитро Темний

Загинув унаслідок ворожого мінометного обстрілу. Молодший сержант служив у 72-й окремій механізованій бригаді ім. Чорних Запорожців.

Тієї ж доби двоє бійців отримали поранення та один — бойову травму. "Чорні запорожці" тримають оборону поблизу райцентру Попасна на Луганщині.

9 грудня

У районі Золотого на Луганщині унаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої під час переміщення на позиціях в межах взводно-опорного пункту загинули три воїни 14-ї механізованої бригади ЗСУ.

  Молодший сержант Андрій Войтович, молодший сержант Віктор Пруський, старший солдат Сергій Сирота
Молодший сержант Андрій Войтович, молодший сержант Віктор Пруський, старший солдат Сергій Сирота

Сергій СИРОТА

років: 22

родом: із села Щурин Рожищенсьокго району Волинської області

залишилися: батьки та двоє братів

Старший солдат. За контрактом служив з 2016 року.

Андрій ВОЙТОВИЧ

років: 29

родом: із села квітневе Рожищенського району Волинської області

залишилися: дружина та двоє синів

За кілька тижнів мав приїхати додому у відпустку.

Його дружина - волонтерка з організації "Волинь SOS" Світлана. Переселилася до Луцька із Краматорська з двома дітьми від першого шлюбу. Активно допомагала українським військовим. З Андрієм побралася 2017 року.

12 грудня у Волинській області оголошували Днем жалоби.

Віктор ПРУСЬКИЙ

років: 49

родом: з Рівного

залишилися: мати і сестра

Молодший сержант, командир бойової машини піхоти. Раніше служив у десантних військах. Зокрема, виконував завдання в Грузії. Служив за контрактом з 2016-го, оборонець міста Щастя.

Останній контракт підписав 22 травня цього року.

14 грудня

Сергій МИХАЛЬЧУК

років: 21

родом: з Харкова

залишилися: батьки і старший брат

  Сергій Михальчук
Сергій Михальчук

Загинув під час артилерійського обстрілу, який вели бойовики по українських позиціях, у районі Світлодарської дуги на Донеччині. Сержант бригади швидкого реагування Національної гвардії України.

"Під час вибуху сержант Михальчук прийняв на себе основну кількість уламків, прикривши своїм тілом побратима. Незважаючи на юний вік, Сергій гідно бився з російсько-терористичним окупантом і загинув у бою, як справжній воїн", - написав прес-офіцер бригади Андрій Куліш у Facebook.

За проявлений героїзм Сергія Михальчука представлять до державної нагороди.

Бригада швидкого реагування створена 2016 року. Базується у селищі Гостомель на Київщині. Виконує бойові завдання в районі Зайцевого на Донеччині та на Світлодарській дузі.

17 грудня

Василь ЛІСІЦИН

років: 27

родом: з Кропивницького Дніпропетровської області

залишились: мати, дружина і малолітня дитина

  Василь Лісіцин
Василь Лісіцин

Загинув від кулі снайпера. Старший солдат 28 ОМБр ім. Лицарів Зимового.

Cолдат був нагороджений відзнакою президента України "За участь в антитерористичній операції". Пішов служити за контрактом торік в 40-ву артилерійську бригаду.

22 грудня

Герман "Маяк" СОЛОВЙОВ

років: 29

родом: із міста Кам'янське, жив у Дніпрі

залишилися: батьки

  Герман "Маяк" Соловйов
Герман "Маяк" Соловйов

Загинув під час перестрілки з проросійськими найманцями. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді "Холодний Яр" на посаді механіка-водія. Формування саме повернулось на передову після п'ятимісячної ротації.

До лав Збройних сил долучився у вересні 2018-го.

Зараз ви читаєте новину «Загиблі на фронті 2019 року: імена і фото». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 11882
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну будь-якими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути