Військових обстріляли з території Росії

7

Фото: memorybook.org.ua

11 липня 2014-го в результаті ворожого ракетного обстрілу біля Зеленопілля Луганської області загинуло 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, 120 українських військових отримали поранення.

У травні-липні 2014 року агресія Росії та підконтрольних їй сепаратистів на Донбасі входила в активну фазу. У відповідь Генштаб України розпочав реалізацію плану протидії агресору.

Вже тоді було ясно, що зброя та боєприпаси, які використовували проти українців прихильники "руського миру" постачалася їм Російською Федерацією через неприкриті ділянки українсько-російського кордону.

Оскільки Держприкордонслужба на той момент в силу об'єктивних причин не могла перекрити кордон у межах Донецької та Луганської областей самостійно, прикордонників вирішили підсилити армійськими частинами. Для цього у Генштабі розробили військову операцію за участю бійців аеромобільних та механізованих частин.

Спочатку операція проходила для українців успішно. Причина — у бойовиків не було достатньої кількості протитанкових засобів та підготовленого особового складу. Але саме це на початку липня змусило втрутитися у ситуацію росіян.

Перші акції з боку агресора — обстріли зі ствольної та реактивної артилерії з території РФ попри міжнародні угоди — стали неочікуваними для наших військових і привели до трагічних наслідків.

Першою такою трагедією російсько-української війни для Збройних Сил України став обстріл базового табору в районі Зеленопілля Свердловського (нині Довжанського) району Луганської області 11 липня 2014 року.

О 4-ій годині ранку в табір прикордонників зайшли бійці групи 79-ї аеромобільної бригади, які направлялися на КПП "Ізварине". Причому частина групи прийшла на добу раніше. Вони вирішили заночувати в таборі. Як згадували учасники подій, також тут були представники 72-ої та 24-ої механізованих та 17-ої окремої танкової бригад.

І вже через пів години після прибуття колони по табору вдарили реактивними системами "Град".

Учасники подій дуже добре пам'ятають звідки прилітали снаряди — з південно-західного напрямку, тобто з території Росії. Пізніше, на основі аналізу інформації з відкритих джерел, було підтверджено, що росіяни в той день вивели 14 "Градів" на прикордонному в районі села Клуникове Антрацитівського району Луганської області, й, відстрілявшись, вийшли.

Згадували ті події й місцеві жителі. До однієї мешканок Довжанська навіть телефонувала подруга з Гукова Ростовської області (РФ) і питала, чому в бік України стріляють: "Почалася війна?".

Після обстрілу "Градами" з боку РФ по табору відпрацювали реактивні установки з окупованих Ровеньків, ще з одного напряму українських військових обстрілювала як мінімум одна батарея 120-мм мінометів. Загалом обстріл тривав близько пів години, ще годину рвався боєкомплект.

Один з бійців 24-ї бригади так розповідав про ті події: "Ми всі спали. В мій намет, де було 30 людей, потрапив снаряд. 15 хлопців, які навіть не встигли прокинутися, вбило одразу. На вулиці було щось неймовірне..., з такою швидкістю та частотою падали снаряди".

Всього в результаті обстрілу загинуло 30 військовослужбовців ЗСУ та 6 прикордонників, 120 бійців отримали поранення або були контужені. Також було втрачено багато дефіцитної на той момент автомобільної техніки, а також три гаубиці Д-30.

Серед загиблих прикордонників — Ігор Момот, генерал-майор (посмертно, тоді полковник). Під час війни на Донбасі обороняв український кордон в Донецькій та Луганській області як начальник мотоманеврової групи прикордонників.

Після обстрілу вбитих і поранених зібрали в автомобільну колонну, щоб вивезти на безпечну територію, однак ворог також обстріляв її прицільним артилерійським вогнем. Один військовослужбовець загинув.

Колонна була змушена повернути назад. Лише з другої спроби українські військові добралися до позицій батальйону 79-ї бригади поблизу сел. Дьякове. Важких поранених забирали вертольоти, решту відвезли автомобілями в напрямку Амвросіївки.

Близько 12:00 бійці висунулись в найближчу лісосмугу та зайняли оборону, оскільки очікували на повномасштабний наступ росіян.

О 23:00 по цих позиціях російські "Гради" завдали нового удару. Більшість снарядів були запальними, поля навколо загорілися. Проте дерева захистили бійців від осколків, тому було лише кілька поранених, ніхто не загинув. Через пшеничне поле, що палало, українські військові відійшли до командного пункту в Дьяковому — на висоту "Дніпро".

Досі незрозуміло, чому табір під Зеленопіллям стояв посеред поля, хоча поруч були лісосмуги. Але після цього негативного досвіду до обстрілів з-за кордону почали ставитися вкрай серйозно: як мінімум, на місці ночівлі обов'язково почали обладнувати окопи та "щілини", а не просто ставити намети.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Летіли міни, "Гради", ствольна артилерія працювала" — як виходили з оточення в Лутугиному 1 вересня 2014-го

Імена загиблих під Зеленопіллям:

Момот Ігор Федорович — заступник начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України

солдати 24 окремої механізованої бригади ім. короля Данила:

Вихопень Василь Ігорович

Дишель Мар'ян Миронович

Колтун Володимир Михайлович

Костів Юрій Миронович

Лущик Віктор Федорович

Голуб Юрій Григорович

Ковалик Василь Степанович

Кратко Роман Зіновійович

Кунтий Євген Олександрович

Береза Іван-Віталій Володимирович

Борис Ігор Володимирович

Василиха Петро Степанович

Вербицький Володимир Володимирович

Логин Михайло Романович

Мисик Тарас Ігорьович

Нагорний Юрій Васильович

Попович Володимир Романович

Руснак Микола Ігорьович

Цікало Богдан Богданович

Шпирка Володимир Михайлович

солдати 79 окремої десантно-штурмової бригади:

Ладиженський Олександр Васильович

Голота Іван Іванович

Новицький Анатолій Олегович

Крук Олександр Олександрович

Платонов Сергій Сергійович

Бойко Віктор Михайлович

Волков Олексій Віталійович

Гнатуша Володимир Юрійович

Плющ Михайло Вікторович

прикордонна служба:

Луцко Анатолій Степанович

Глущак Олег Миколайович

Поляков Василь Вікторович

Сирбу Дмитро Васильович

Штолцель Вільгельм Володимирович

704 ОП РХБЗ:

Вовк Василь Ярославович

×