середа, 22 липня 2020 11:32

У риторики "навіщо нам Донбас" ноги ростуть із-за поребрика — Олексій Біда
5

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
  Олексій Біда, 46 років, координатор правозахисних програм. Народився та жив у Луганську. Закінчив тамтешній національний університет імені Тараса Шевченка за фахом "графічний дизайнер". Зараз навчається у магістратурі — "Публічне управління та адміністрування" у Таврійському національному університеті імені Володимира Вернадського.  Працював у компанії "Схід-медіа", газеті "Молодогвардієць", був регіональним представником у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, куратором у Центр аудіовізуальних мистецтв "Луганда".  Після окупації міста росіянами у 2014 році переїхав до Дніпра, згодом до Києва.  У так званій ЛНР оголошений у розшук за проукраїнську позицію. З 2015 року — керівник Центру документування воєнних злочинів та порушень прав людини Української Гельсінської спілки з прав людини.  Під його керівництвом виходить збірка "Історія одного міста", де задокументовані злочини окупантів на Донбасі. Вийшли книги про Кадіївку, Сіверськодонецьк, Мар'їнку, Попасну, Переможне, Станицю Луганську, Слов'янськ
Олексій Біда, 46 років, координатор правозахисних програм. Народився та жив у Луганську. Закінчив тамтешній національний університет імені Тараса Шевченка за фахом "графічний дизайнер". Зараз навчається у магістратурі — "Публічне управління та адміністрування" у Таврійському національному університеті імені Володимира Вернадського. Працював у компанії "Схід-медіа", газеті "Молодогвардієць", був регіональним представником у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, куратором у Центр аудіовізуальних мистецтв "Луганда". Після окупації міста росіянами у 2014 році переїхав до Дніпра, згодом до Києва. У так званій ЛНР оголошений у розшук за проукраїнську позицію. З 2015 року — керівник Центру документування воєнних злочинів та порушень прав людини Української Гельсінської спілки з прав людини. Під його керівництвом виходить збірка "Історія одного міста", де задокументовані злочини окупантів на Донбасі. Вийшли книги про Кадіївку, Сіверськодонецьк, Мар'їнку, Попасну, Переможне, Станицю Луганську, Слов'янськ
Ми зустрічаємося з Олексієм Бідою в офісі Української Гельсінської спілки з прав людини — на вулиці Фролівській у Києві. Через карантин тут порожньо, але відчувається, що у звичайні часи буває багато людей. На книжкових полицях — література з юридичної тематики, на підлозі — гуманітарна допомога: речі, респіратори, предмети гігієни.
Олексій час від часу відволікається на телефонні дзвінки, координує дії, домовляється про терміни звітності тощо. Щоразу перепрошує: "У війни немає карантину".
Розмовляємо з ним про права переселенців, майбутнє Донбасу, реінтеграцію окупованих територій та, звісно, про можливі шляхи деокупації.
Віцепрем'єр-міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков каже, що безпечна реінтеграція Донбасу займе щонайменше 25 років. Від чого залежатиме швидкість їхнього повернення в Україну?

Незрозуміло, звідки ця цифра. Взагалі для прогнозів треба, щоб Донбас був хоча б де-юре визнаний деокупованим. Поки що це в найближчий перспективі неможливо.

В інших конфліктах, спровокованих Російською Федерацією, жодна територія не повернулася. Ні Придністров'я, ні Абхазія, ні Південна Осетія — всі вони залишаються окупованими.

Чи є в України ідеї, як реінтегрувати Донбас? Що можна робити вже зараз?

— Розмови про плани реінтеграції ведуться, але вони - під грифом "Секретно". Тож чи є вони насправді, важко сказати. Я не бачу у владі єдиного підходу до розв'язання питання окупованого Донбасу.

Що може прискорити повернення окупованих територій?

Нещодавно ми із дружиною їздили на Кіпр. Їхня столиця Нікосія наполовину окупована Туреччиною. Туристи можуть на 3 години піти подивитися, як живуть на тому боці. Контраст — разючий. З Європи потрапляєш на турецький ринок, все в занедбаному стані: будівлі закинуті, якість товару погана, підробок багато. Люди з окупованої частини їздять на Південний Кіпр працювати, бо вдома роботи немає.

Коли люди з ОРДЛО їхатимуть в Україну на роботу, за медичним обслуговуванням, іншими послугами, можна буде казати, що ми починаємо реальну реінтеграцію Донбасу. Головне, щоб місцеві розуміли: на окупованих територіях їх нічого доброго не чекає.

Коли люди з ОРДЛО їхатимуть в Україну на роботу, за медичним обслуговуванням, можна буде казати, що ми починаємо реальну реінтеграцію

Яскравий приклад — обмеження виїзду-в'їзду на окуповані території через коронавірус. Бойовики блокують, Україна йде назустріч. Місцеві невдоволені окупаційною владою, а рейтинг України росте.

Розвинена інфраструктура Луганщини та Донеччини (насамперед ремонт доріг) теж сприятиме реінтеграції. Щоб від КПВВ можна було без проблем дістатися до будь-якого пункту на підконтрольній частині. Поновлення залізничного сполучення також.

Знову згадаю про Кіпр. Через 40 років після окупації там відбувся референдум щодо повернення до складу держави з окупації. Окупована північна частина проголосувала "за", але Південний Кіпр сказав, що їм такого не треба. Бо це тягне за собою великі витрати й не звільняє від соціального напруження.

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
  Україна не має доступу на окуповані території Донбасу. Лише міжнародні місії — ОБСЄ, Червоний Хрест — хоча й обмежено, каже Олексій Біда
Україна не має доступу на окуповані території Донбасу. Лише міжнародні місії — ОБСЄ, Червоний Хрест — хоча й обмежено, каже Олексій Біда

Таке може бути в Україні?

На Кіпрі була окупована майже третина території, у нас менше, тож і фінансове навантаження слабше. Але така думка існує: "Навіщо нам Донбас?" Це результат російської пропаганди. Росіяни сегментовано обирають аудиторію, для різних груп використовують різні меседжі. Впевнений, у риторики "навіщо нам Донбас" ноги ростуть із-за поребрика.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: По Донбасу потрібні нові ідеї

Росія на окупованих територіях роздала 200 тисяч російських паспортів. З ними місцеві голосували за зміни до конституції РФ. Для чого люди беруть російське громадянство? Як це використовує Москва?

Паспорти насамперед отримують так звані держслужбовці, поліція та військові. Багато хто з місцевих просто вимушений це робити, інакше складно виживати.

У тому ж Придністров'ї люди також мають по два-три паспорти: внутрішній Придністровскої республіки, а хочеш виїхати — російський чи молдовський. Це для багатьох вимушений крок. У черговій "республіці", яка виживає за рахунок російських дотацій, немає роботи.

Чим більше людей нібито добровільно беруть паспорти РФ, тим більше в окупантів шансів переконати всіх, що вони захищають власних громадян.

Неприємно, коли інтереси дітей з ОРДЛО протиставляють інтересам дітей загиблих захисників України. Це маніпуляція

Випускникам з окупованого Донбасу дозволили вступати в українські виші за спрощеною системою. Це питання бурхливо обговорювалося, тривали справжні дискусії. Як оцінюєте це рішення?

Квота для абітурієнтів з окупованих територій існує давно. Діяла для кримчан і щодо обмеженого списку вишів. Зараз обмеження зняли.

Та подивімося, чи багато тут дітей з окупованих територій? Десь 1 відсоток, причому в них своя квота, певна кількість місць, вони не конкурують з іншими.

Неприємно, коли інтереси дітей з ОРДЛО протиставляють інтересам дітей загиблих захисників України. Це маніпуляція. Вони всі постраждали від війни. Весь цей галас був схожий на вкидання російських пропагандистів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Окупанти не випускають з ОРДЛО абітурієнтів, які хочуть навчатися в Україні

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
  Координатор правозахисних програм Української Гельсінської спілки Олексій Біда: “В інших конфліктах, спровокованих Російською Федерацією, жодна територія не повернулася. Ні Придністров’я, ні Абхазія, ні Південна Осетія”
Координатор правозахисних програм Української Гельсінської спілки Олексій Біда: “В інших конфліктах, спровокованих Російською Федерацією, жодна територія не повернулася. Ні Придністров’я, ні Абхазія, ні Південна Осетія”

Мінськ застарів. Про це кажуть українські чиновники різних рівнів. Про це йшлося на переговорах "нормандської четвірки" в Парижі. Ви з цим згодні?

Мінські угоди загальмували обмін військовополоненими та цивільними заручниками. Коли сторони напряму домовлялися, було швидше й простіше, ніж зараз. Полонені зараз роками чекають на якийсь поступ у переговорах. Обмін став предметом торгу.

Україна досі не має доступу на ті території, лише міжнародні місії — ОБСЄ, Червоний Хрест — хоча й обмежено.

А взагалі Росія не збирається виконувати будь-які домовленості. Тож жодні переговори не будуть дієві.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бойовики три роки тримають у полоні підприємця

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
  Олексій Біда:  “Росія завжди розмовляє з позиції сили. Ніякі домовленості не планує виконувати”
Олексій Біда: “Росія завжди розмовляє з позиції сили. Ніякі домовленості не планує виконувати”

До Тристоронньої контактної групи увійшли жителі Донбасу, які живуть на підконтрольній Україні території. Це правильне рішення? Що воно може дати?

Правильне. Це той голос, який не чули в ТКГ, а вимушених переселенців в Україні - понад мільйон. Є серед них представники з такими, дещо радикальними поглядами, але разом вони одне одного збалансовують.

На що найбільше скаржаться переселенці? Чи є справи у Гельсінській спілці, доведені до логічного завершення?

Переселенців найбільше хвилюють проблеми житла. На допомогу від держави вже ніхто не розраховує. Самостійно розв'язати цю проблему спромоглася мінімальна кількість людей: узяли кредит чи позичили гроші в родичів. Зовсім небагатьом вдалося продати нерухоме майно на окупованих територіях.

Багато скаржаться на відсутність чи складність отримання соціальних виплат. Люди реально від них залежать.

Юристи Гельсінської спілки здебільшого ведуть справи людей, звільнених з полону бойовиків. Їх понад 200. Дуже різні. Позови — право на життя, на заборону катувань, свободу переміщення тощо. Всі полонені піддавалися тортурам. Позови — з боку України до РФ — розглядаються здебільшого в Європейському суді з прав людини. На жаль, за ці роки жодного рішення не було прийнято. У міжнародних судах очікують на закінчення справи "Україна проти Росії", де буде визначено, чи є факт агресії з боку РФ, чи підконтрольні їй ті території, чи несе Росія відповідальність за злочини, які відбуваються на Донбасі. Саме невизначеність статусу РФ у конфлікті на сході України гальмує наші справи у судах.

У питаннях житла на державу вже ніхто не розраховує

Чи повернуться переселенці на Донбас? Як вони могли би допомогти у його реінтеграції?

Не думаю, що масово. Якби конфлікт закінчився за два, три, навіть п'ять років — тоді так. Але вже сьомий рік і кінця не видно. Люди облаштовуються на новому місці, встановлюють зв'язки, заводять знайомих...

Переселенцям дозволили голосувати за місцем проживання, в тому числі — на місцевих виборах.

Автор: Тарас ПОДОЛЯН
  Переселенці скаржаться на відсутність чи складність отримання соціальних виплат. Багато хто від них залежить, каже координатор правозахисних програм Української Гельсінської спілки Олексій Біда
Переселенці скаржаться на відсутність чи складність отримання соціальних виплат. Багато хто від них залежить, каже координатор правозахисних програм Української Гельсінської спілки Олексій Біда

Раніше вони мали право голосувати за президента та народних депутатів. Але люди, які платять податки, які занурені в життя місцевих громад, справедливо мають право впливати на ці самі громади.

Зміни по процедурі виборів торкнулися не лише тимчасово переміщених осіб, але й інших категорій громадян, які не живуть за місцем прописки. Скасування голосування лише за місцем реєстрації — крок до дотримання прав людини. Коли ще й прописки позбудемося, то станемо якнайдалі від радянщини.

Ви спілкуєтеся з людьми на непідконтрольних територіях. Вони вірять у повернення України? Які там панують настрої?

Намагаюся навіть не питати про це. Люди там виживають. Багато розчарованих політикою України, тим, що не відбулося швидкого повернення територій. Тим, що вони виїхали й не змогли тут вкорінитися, вимушені були повернутися, попри те, що їм на окупованих територіях погано. Чим більше розчарування, тим менше віри.

Позбудемося прописки — станемо якнайдалі від радянщини

Який найімовірніший сценарій повернення Донбасу?

Як мало би бути: спочатку дати по зубах, а потім домовлятися. Цього, на жаль, не встигли.

Перемовини ні до чого не приведуть. Росія завжди розмовляє з позиції сили. Ніякі домовленості вона не планує виконувати.

Найперспективніше — поступові реінтеграція та повернення своїх територій. Крок за кроком: по 100, по 200 метрів. Плюс психологічна інтеграція жителів окупованих територій. Спланувати велику операцію з деокупації, мабуть, неможливо. Спланувати невеликі операції — реально, що й робилося раніше.

Зараз ви читаєте новину «У риторики "навіщо нам Донбас" ноги ростуть із-за поребрика — Олексій Біда». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 25817
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну будь-якими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути