"Мінські угоди не відображають нинішніх реалій щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. Заходу варто підтримати їх перегляд. Лінія фронту з 2015 року змінилася. Росіяни захопили 1,8 тисячі квадратних миль (майже 3 тис. кв. км. — ГПУ) української землі. Це позбавляє логіки весь Мінський процес, — пише віцепрем'єр і перший заступник голови української делегації в Тристоронній контактній групі з врегулювання 54-річний Олексій Резніков для американського видання "Атлантик Кансел".
— Україна доклала значних зусиль — відвела війська від лінії зіткнення, переформатувала свою делегацію в Тристоронньої контактній групі. Та прориву не відбулося. Російські колеги продовжують порушувати угоду про припинення вогню, а це фундаментальний момент усього Мінського процесу.
Раніше Організація з безпеки й співробітництва в Європі ніколи не розміщувала миротворців у великих масштабах для нейтралізації конфлікту. Можливо, настав час.
Потрібно розширювати співробітництво між Україною та державами, що вкладають кошти у відновлення миру в Європі. Київ отримав статус партнера Північноатлантичного альянсу з розширеними можливостями. Це може означати визнання України головним союзником, який не входить у НАТО.
— На милування нема силування. Але вихід України з Мінських переговорів не сподобається ні Берліну, ні Парижу, ні Москві, — заявив прессекретар російського президента Дмитро Пєсков, 52 роки. — Для альтернативного документа необхідний діалог із представниками самопроголошених республік. А Київ відмовляється.
— Найочевидніший варіант врегулювання конфлікту на Донбасі — повернення до Будапештського меморандуму. Окрім Росії, США й Велика Британія гарантували Україні безпеку та суверенітет в обмін на відмову від ядерної зброї, — говорить учасник Тристоронньої контактної групи від України, журналіст Сергій Гармаш, 46 років.
— Звернутися до них треба було ще 2014-го. Очевидно, влада сподівалася вирішити конфлікт вужчим колом. Можливо, через недостатню підтримку з боку Заходу. Не відчували, що можемо говорити з Кремлем на рівних. Обставини змінилися. Робота Тристоронньої контактної групи теж. І Зеленський налаштований закінчити війну на вигідних для нас умовах.
Проте Мінські перемовини й "нормандський формат" (переговори між лідерами України, Німеччини, Франції та РФ. — ГПУ) навряд допоможуть. За п'ять років на цих майданчиках не змогли досягти суттєвих результатів. Та це не означає, що від них варто відмовитися. До "Мінська" прив'язані багато технічних і практичних питань. Наприклад, під час пожеж у Луганській області (6 липня поблизу села Осколонівка Новоайдарського району виникла лісова пожежа. Вогонь поширився на село Смолянинове. Вигоріли майже 5 тис. га. Загинули п'ятеро людей. — ГПУ) саме на рівні ТКГ домовлялися, щоб українська сторона могла гасити без ризику бути обстріляною бойовиками. Підготовка до обмінів і звільнень полонених також відбувається в цьому форматі.
Росіяни намагаються нав'язати нам у співрозмовники маріонеток з окремих регіонів Донецької та Луганської областей. А на себе приміряють роль нейтральної сторони. Тож для політичного врегулювання потрібні нові ідеї. Щоб оживити Будапештський договір, варто звернутися з відповідною заявою до керівників США та Великої Британії. Провести саміт підписантів, обговорити ситуацію й спільно шукати варіанти вирішення. Україна має проявляти ініціативу. Ми недавно стали ближчі до НАТО. Штати можуть посприяти проведенню такого саміту.
2 
1
Коментарі