"Найкраще почувалася, коли була робота. Працювала з пораненими й переставала відчувати страх. Під час затишшя вчилася розбирати й збирати автомат, писала щоденник", - говорить 30-річна Дар'я Зубенко.

Парамедичка розповіла Gazeta.ua про будні на передовій. Покинула аспірантуру Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" й поїхала добровольцем на фронт.

"Поїхали в Бахмут на першу ротацію. Я чергувала на кухні й допомагала у лікарні. Потім було Первомайське. На позиції "Равлик" стабілізували поранених бійців і вивозили їх у госпіталь в Красноармійськ. Там я пробула 3 тижні.

В "Аратті" чергувала на передових позиціях, вивозила поранених. Коли не працювала парамедиком, то робила все те, що й інші бійці - стояла на посту, трохи стріляла.

На "Равлику" не бачила справжньої війни. З високого даху спостерігала, як літають над Пісками трасери. У Широкиному вже інше. Коли ховалася від обстрілів у підвалі, а навколо снаряди рвалися, думала, що від мене залишиться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Називають повіями"- продюсерка про проблеми жінок-ветеранок

Мрію, аби закінчилася війна. Правда не уявляю коли і як це буде. Багатьох людей цікавить лише власна зарплатня. Не розуміють і не хочуть приймати змін. Ніяк не зрозуміють, що лише самі відповідальні за своє життя. Вважають, що прийде Путін чи Янукович і всім буде добре. Готові зробити президентом Савченко.

Люди вже доросли до того, аби не вирішувати конфлікти війною. Але є люди, які поводять себе як гопота. Я сильніший , тому заберу телефон у цього інтелігентного очкарика. І очкарик змушений іти на курси самооборони, щоб наступного разу дати в рило. І я зараз не про окремих людей,а про цілі країни", - розповіла Дар'я Зубенко.

×