"Сила, на яку почали зважати" - 5 років тому заснували "Правий сектор"

6

 

28 листопада 2014 року на майдані Незалежності у Києві, представники різних націоналістичних організацій об'єднались, щоб протистояти тодішній злочинній владі Януковича і спецпризначенцям "Беркут". Організацію назвали "Правий сектор".

Революція гідності

"Для мене, Майдан, став початком української національної революції. Я до цього готувався дуже довго, був членом організації "Тризуб". Там нам завжди говорили, що ми очолимо Революцію, а вона все не відбувалась. Я уже думав, що нас обманюють і просто годують розмовами. Але кінець 2014 року, виправдав мої сподівання і став початком боротьби за Україну", - розповідає Назар "Вій" Сарабун про початок подій на Майдані у 2013 році. Сьогодні, керівник Тернопільського обласного штабу ДУК ПС. –А потім з ініціативи нашого побратима Ореста Козюбчика, створився "Правий сектор", який почав координувати боротьбу, додавати їй вогню. Люди націоналістичного спрямування – об'єднувались. Багато новачків вступало у наші ряди. Це була над потужна сила, з якою почали рахуватись, слухати і боятись. Я відчув, що Революція розпочалася.

"Дуже здивували і підтримували прості кияни. Вони приходили до нас, мили підлогу, - розповідає Назар Сарабун. - І робили це з великим завзяттям. Такі банальні речі дуже об'єднували. Я на той час був комендантом однієї з будівель, де базувалися. Туди зранку до вечора йшли люди, щоб допомогти нам чи записатись в наші ряди".

Це все надихало і змушувало йти на барикади. Ми спали в коридорі, сотнями чоловік, по декілька годин. Щоб знову підійматись і боротись проти "беркутівців". В одному такому бою, мене контузило. Граната закотилась під щит і розірвалася. Перед тим, як мене вибуховою хвилею вирубало, я подумав, що вона бойова. На щастя - світлошумова. Прокинувся від того, що мене побратими тягнули головою по сходах, причому – по сходах вперед. Коли почув слово – укол, підірвався і почав втікати. Страшно ненавиджу уколи. Потім знову упав".

 

Після короткого відпочинку Назар повернувся на барикади.

"Я був в розвідці і побачив, як з Грушевського почав втікати натовп. "Беркутівці" стріляли в повітря і починали бігти на людей. Останні панічно відступали від такої психологічної атаки", - каже "Вій". - Я встиг зателефонувати другу, щоб він висилав групу бійців. Люди тікаючи, пройшлися по мені катком. І в одну мить, вони зупинились. Та побачили групу хлопців, яка вибігла з будинку Профспілок. З щитами, в шоломах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Акуратно мінували. Чекали, слухали, як вони підриваються"

"Беркутівці" теж зупинились, вони не могли зрозуміти, чому протестуючі втікали, а тепер чогось вичікують. Народ побачивши, що декілька десятків бійців ідуть проти навчених і вишколених людей у формі. Повернулися і почали гнати міліцію".

Перші бої на Донбасі

17 квітня 2014 року 3 хлопці з Майдану: Віталій Ковальчук, Юрій Дяковський, Юрій Поправка - вирішили поїхати в Слов'янськ і розвідати там ситуацію. Їх беззбройних, захопили російські терористи і почали катувати. Віталій Ковальчук – врятувався. Всі інші, були вбиті. Це трапилось

Бійці "Правого сектору" вирішили діяти, вони захотіли помститись за смерть побратимів. Представники організації вийшли на тодішнє керівництво держави, а саме на в.о президента Олександра Турчинова, який дозволив провести бойову операцію. Головною ціллю якої було знищення трансформатору для телевізійної вежі на горі Карачун біля Слов'янська.

20 квітня, близько двадцять бійців "Правого сектору", на 4 автомобілях, погано озброєні, вирушили в бік Слов'янська. І потрапили на блок терористів. Вороги відкрили вогонь. Першим був убитий український доброволець – Михайло Станіславенко. Ярослава Антонюка, іншого бійця важко поранило вибухом гранати.

 

Хлопці розсипались по периметру і прийняли бій. 6 російських найманців знищили, інші відійшли в центр міста. Хлопці, зрозумівши, що подальше просування в центр міста - безглузде, втиснулись у два цілих джипи і відступили.

На жаль, тіло Михайла залишилось на цьому блокпосту. Пізніше його похоронили жителі Слов'янська.

Це був перший бій, так званої Антитерористичної операції проти московських окупантів, перший бій бійців "Правий сектор" з ворогами України. На жаль, його не визнають першим офіційним боєм, оскільки, поки що добровольці не легалізовані. І де - юре наказу ніхто не віддавав.

Добровольчий український корпус

17 липня 2014 року, бойове крило "Правого сектору" об'єдналось в Добровольчий український корпус. Його очолив Андрій Стемпіцький на псевдо "Летун". Бійці корпусу почали брати участь в повномасштабних операціях спільно з Збройними силами України.

Першим населеним пунктом, куди добровольці зайшли з бійцями 93-ї бригади стало селище Карлівка Донецької області. Але з ходу його не вдалося звільнити. Російські окупанти, прикрившись нашими військовополоненими, не дозволили провести операцію. За другим разом українські бійці взяли селище.

На дамбі, в центрі села – розташована церква. На ній засів російський снайпер і контролював усі підходи до населеного пункту. Один з бійців - знищив окупанта, чим врятував життя багатьох українських військових.

Далі було зачистки селища Піски, бої за міста Красногорівка та Авдіївка.

З іншого боку Донецька, йшла підготовка боїв за Іловайськ. В перших числах серпня 2014 року, добровольчі батальйони та інших з'єднань намагалися штурмувати місто. Вони потроху просувались, але без підтримки артилерії, не змогли нічого зробити.

12 серпня 2014 року сталася трагедія, яка боляче вдарила по всіх бійцях.

Тринадцять бійців виїхали в напрямку Донецька, щоб обміняти 4 полонених на одного вбитого бійця. З паскти по них відкрили вогонь. 10 хлопців загинуло, троє потрапили в полон. їх потім обміняли на одного російського полковника і декількох простих найманців.

11 червня 2016 року, група бійців ДУК ПС, зібралася на шахті Бутівка під Авдіївкою, щоб звідти вийти в район селища Спартак і провести розвідку боєм. Хтось здав росіянам наміри добровольців. І окупанти розстріляли воїнів з танків та важкої артилерії. Загинуло 4 бійців, ще 11 отримали поранення.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сашка демобілізували. Але додому приїхала не моя дитина"

Перекриття шахти не витримало потужних попадань і розсипалось. Все полетіло в середину. Осколки і бетонні перекриття почали падати на хлопців.

"Коли ми забігли в середину. Я почув, як хтось крикнув: "А шахта витримає удари артилерії?" Далі усе потемніло в очах від болю, осколків і піднятої снарядами пилюки. – розказує боєць Ігор Жолудь. – Коли, ми опритомніли від вибухів, почали шукати інших своїх побратимів і затягувати в яму, яка знаходилась, там в шахті, щоб заховатись від московського вогню. Першим нам попався Легат. Він лежав і не рухався. З побратимами затягнули його в цю яму і почали надавати першу допомогу. Зупиняти кров, приводити серце Андрія в дію, оскільки воно уже не билось. Проте, він уже був мертвий. Його грудна клітина, нагадувала місиво і вся була перебита".

Зміни

Під кінець 2015 року в організації сталися зміни. Провідник "Правого сектору" Дмитро Ярош – вийшов із структури.

Разом з ним вийшла частина бійців. Вони створили свою партію, бойове крило.

Операція об'єднаних сил

З початком ООС в зоні бойових дій бійці підрозділи ДУК разом з бійцями ЗСУ, спільно виконують різні бойові завдання.

 

Продовжують свою роботу медичні підрозділи. Вони лікують місцеве населення прифронтових територій, допомагають дітям сиротам. Навчають усіх бажаючих тактичної медицини.

Із введенням військового стану, всі бойові та резервні підрозділи ДУК переведені в стан підвищеної боєготовності.

×