Позиційна війна на Донбасі та відсутність наступальних дій негативно впливають на психологічний стан бійців. Про це Gazeta.ua розповів командир роти 8-го окремого батальйону Української добровольчої армії друг "Тихий".

"Зараз пішла активізація боїв, почастішали обстріли з важкого озброєння. Але хлопці засмучуються, бо не рухаємось уперед і не звільняємо територію. Армія має робити маневри. Постійно сидіти в окопі – великий психологічний тиск для бійця", - каже він.

У добровольців частіше бувають ротації. Натомість ЗСУ зобов'язані стояти на передовій, поки буде наказ.

"Як командир нікого силою на "передку" не тримаю. Коли боєць каже, що треба відпочити, отже, треба відпочити. Можемо собі це дозволити. Потрібно, щоб людина поїхала на базу, відпочила, помолилася, поспілкувалася з побратимами, морально себе розвантажила. Кому треба – їде додому, вирішує свої питання і повертається на бойові виходи. Є люди, які постійно воюють. Хтось приїжджає у відпустку чимось допомогти. Жертвує вільним часом замість приділити його дітям і внукам. Кожен вносить свою лепту. У нас двері для всіх відкриті. Ми тут як одна сім'я", - розповідає "Тихий".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Сепарознищувач" і кулемет із Другої світової: бійці УДА показали, чим стріляють по ворогу

Запевняє, що добровольці УДА не відступлять.

"Наші предки завжди боролися за незалежну Україну. У нас це в крові. Будемо тут постійно. І так забагато поставили – скільки побратимів лягло і української крові пролилось. Не маємо морального права опустити руки й забути їхню пам'ять. Хто, як не ми? Не повинні гинути діти по 18-19 років. Їм ще жити і вчитися. Хто підніматиме з руїн Донбас? Це все ляже на плечі молоді", - каже командир роти.

"Шкода, що багато українців уже забули, що в країні йде війна. Яку пам'ять залишать своїм внукам? Рано чи пізно дитина запитає – а де в цей час були ви, що робили? Їм із цим жити", - говорить "Тихий".

×