Коронавірус підлив бензину в усі давні тліючі проблеми, і вони раптом спалахнули. Зараз й українські тюрми, і СІЗО – на порозі спалаху епідемії коронавірусу. Люди в замкненому просторі. Вони не можуть самі себе захистити. Про це Gazeta.ua розповіла правозахисниця, керівник громадської організації "Центр громадянських свобод" Олександра Матвійчук.
З чим пов'язана зараз основна ваша робота?
Ми дуже багато працюємо для звільнення політичних в'язнів на території Російської Федерації, окупованого Криму, а також полонених на Донбасі. Намагаємося різними шляхами, дуже часто непублічними, зупинити катування, якщо йдеться про Донбас, зробити так, щоб людині надали медичну допомогу або допустили незалежного адвоката, якщо мова про Крим чи РФ.
Коронавірус підлив бензину в усі давні тліючі проблеми, і вони раптом спалахнули. У мене враження, що ми з командою під час цього періоду намагаємося одночасно загасити сотні пожеж. Зараз і українські тюрми, і СІЗО – на порозі спалаху епідемії коронавірусу. Люди в замкненому просторі. Вони не можуть самі себе захистити.
Як вдається покращити умови українських в'язнів у Росії і на окупованих територіях?
Ні для кого не секрет, що міжнародні організації не можуть зупинити масові порушення прав людини. Якби вони працювали ефективно, тоді ми не говорили б про застосування хімічної зброї проти цивільного населення в Сирії, а санкції проти Російської Федерації ввели б не 2014 року, а після Першої чеченської.
Чому міжнародні інституції зараз не працюють?
Бо увага країн звернена на себе. Під час коронавірусу уряди вирішили, що мають насамперед дбати про здоров'я і захист своїх громадян. Увага до України і до проблем, яких ми не можемо вирішити без міжнародного втручання, послабилася.
Тому ми запустили петицію Prisoners Voice – і закликаємо людей стати голосом заручників Кремля. Це спосіб наочно показати країнам і міжнародним організаціям, що проблема звільнення цих людей поміж тисячі інших, якими вони займаються, важлива. Ми закликаємо масово підписувати петицію. Це справа двох хвилин. Але без колективної допомоги буде дуже складно досягти результату наших адвокаційних дій в Раді Європи, ООН та інших інституціях.
Які негласні методи допомоги ви використовуєте?
Якщо порушуються права ув'язнених в Російській Федерації чи в окупованому Криму, ми можемо про це говорити відкрито. А коли щось стається на окупованому Донбасі, ми не можемо винести це на публіку: цю інформацію неможливо перевірити достеменно, бо до ув'язнених не має доступу навіть Міжнародний комітет Червоного Хреста. До того ж у разі оприлюднення ми можемо поставити під загрозу ті ниточки, які передають нам інформацію про те, що там відбувається.
Насправді 80 відсотків нашої роботи – невидимі для громадськості. Але своєю роботою ми допомогли дуже багатьом людям, які навіть й не здогадуються про це.
Які умови утримання наших політичних в'язнів?
Сама конструкція місць несвободи не дає змоги виконати рекомендації ВООЗ. Яка соціальна дистанція в 2 метри? Яка можливість мити руки? Я вже мовчу про забезпечення ліками. Тюремні лікарні не здатні впоратися з банальними захворюваннями. Що вже казати про виклик такого роду. Тому спалах коронавірусу в тюрмі може стати не пожежею, а вибухом. Ці люди – найвразливіші і найзагроженіші під час пандемії.
На окупованому Донбасі, крім так званих офіційних місць несвободи, є ще ціла мережа секретних. Наприклад, колишній мистецький центр "Ізоляція" перетворили на концтабір і військову базу. Коли людину утримують секретно, то ніхто не несе за неї відповідальності.
В окупованому Донбасі особливо поширена практика катувань. Людей не просто б'ють. Я опитувала кілька сотень звільнених: багато з них свідчили, що їх ґвалтували, їм ламали кістки, кришили обценьками зуби, когось забивали в дерев'яні ящики. Тортури настільки вигадливі, що порівняно з ними електричний струм видається банальністю. Думаєте, таких ув'язнених лікуватимуть у разі якщо хтось із них захворіє на коронавірус? У мене жодних ілюзій нема.
Президент Зеленський пишається тим, що робить обмін полоненими. Наскільки цей обмін рівноцінний?
Зеленський хоче показати якісь результати і тому намагається звільнити людей із списків ув'язнених. Але поки Крим і Донбас не будуть деокуповані, ці списки постійно зростатимуть. Кремль може звільнити всіх 92 осіб, які є у списках правозахисників за політичними мотивами, і сьогодні ж арештувати вчетверо більше. На території окупованого Криму живуть 2 з половиною мільйони людей. Що заважає Росії запустити машину вповну?
У Мінських домовленостях не йдеться про обмін. Ми давно пішли по неправильному треку. Обмін – це економічне поняття, яке передбачає торги: кого, на кого, скільки. А в Мінських домовленостях вимога про одночасне звільнення.
Для Росії ув'язнені люди – це товар, який вона використовує для трьох цілей.
Перша ціль – це створити образ ворога. По російському телебаченню періодично показують українських "карателів, диверсантів, шпигунів". Наприклад, студент Павло Гриб – "терорист, який хотів підірвати школу в Сочі". Насправді поїхав на зустріч з дівчиною, з якою познайомився в соцмережах, був викрадений і обвинувачений в терористичному акті. Навіщо проводити такі складні спецоперації із затримання? Бо масмедіа в Росії за поодинокими винятками – це елемент військово-промислового комплексу. Їм потрібно накачувати людей пропагандою.
Для чого робляться показові звірства? Це технологія ведення війни. Це сигнал активній меншості: якщо хочеш зберегти своє життя - тікай. І сигнал пасивній більшості: мовчи, не роби активних рухів. Цей терор дає Росії змогу дуже швидко встановити контроль над регіоном. Страх сильніший за бойові дії
Друга причина – це технологія ведення війни. Пам'ятаєте жорстоке вбивство Решата Аметова у Криму? За даними судмедекспертизи, смерть настала внаслідок удару в око гострим предметом, який досяг мозку. Або Володимир Рибак із Горлівки: з розпоротим животом, гаком підчеплений за ребро і кинутий ще живим у річку. Для чого робляться такі показові звірства? Це технологія ведення війни. Це сигнал активній меншості: якщо хочеш зберегти своє життя - тікай. І сигнал пасивній більшості: мовчи, не роби активних рухів. Цей терор дає Росії змогу дуже швидко встановити контроль над регіоном. Страх сильніший за бойові дії. На Донбасі припинилися масові мітинги за єдність України, коли в березні 2014-го прямо на мітингу зарізали Дмитра Чернявського. Раптом люди зрозуміли, що їх ніхто не захистить. Люди, які раніше виходили на мітинги з дітьми і повітряними кульками, перестали це робити.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Громадянське суспільство втрачає контроль над владою - правозахисниця
Третя причина, чому РФ використовує полонених, - це спосіб шантажу. Для Росії люди не важливі. Вона всі ці роки не турбується навіть про своїх військових, які були офіційно арештовані в Україні. Путіну не потрібні люди, власні - теж. Путіну потрібні геополітичні поступки. Тому він використовує долі цих людей і біль їхніх рідних для того, щоб видушити з України звільнення наприклад ключового свідка у справі МH17 Володимира Цемаха. Або змусити віддати обвинувачених у розстрілах на Майдані беркутівців. Проти трьох із 5 беркутівців були зібрані вагомі докази. Справа вже йшла до свого кінця. Тож цей обмін був потрібний, щоб її розвалити.
Росія поводиться як держава-терорист. Вона висуває вимоги і віддає захоплених заручників в обмін на виконання цих вимог.
Повний текст інтерв'ю з Олександрою Матвійчук читайте в журналі "Країна".
У перші роки організація "Центр громадянських свобод" займалася виключно освітнім напрямком у сфері прав людини, проводячи тренінги та семінари. Пізніше зайнялася моніторингом політичних переслідувань в Україні, а згодом і в країнах пострадянського простору.
1 
25817
Коментарі