Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у листопаді

17

Публікуємо поіменний список полеглих у листопаді захисників України.

Нам відомо про смерть 41 бійця. 15 - бойові втрати. Інформація про деяких - неповна.

Наймолодшому із загиблих воїнів було 20, найстаршому - 49.

4 бійців Україна втратила 23 листопада - найбільше за добу. Того ж дня 4 воїнів були поранені.

Найспокійнішими на фронті були 9 з 30 днів листопада. У ті дні обійшлося без поранень, за даними прес-штабу АТО.

За даними зведень прес-центру штабу АТО, за листопад 2017-го на Донбасі:

загинули 13 бійців, 45 - отримали поранення.

621 раз російсько-окупаційні війська порушували режим "тиші".

БОЙОВІ

1 листопада

Сергій "Третій" СИРОТЕНКО

років: 39

родом: з села Вільховець Звенигородського району Черкаської області, жив у Черкасах

залишилися: мати, брат, дружина та 3 дітей

 

Підірвався на міні неподалік Мар'їнки на Донеччині.

Майор Сиротенко був заступником командира батальйону спецпризначення "Донбас".

Наприкінці 90-х закінчив Академію прикордонних військ ім. Богдана Хмельницького.

Впродовж 5 років, до 2004-го, служив у частинах Північного територіального командування внутрішніх військ МВС України.

Відправився на фронт влітку 2014-го. Воював у Вуглегірську, Широкиному. На рахунку офіцера також трофейна БМП-2. Саме під керівництвом "Третього" у серпні 2015-го в Широкиному рота бійців "віджала" у озброєних сепаратистів БМП-2 з повним бойовим комплектом.

Він завжди був зі своїми бійцями, залишався з ними у будь-яких ситуаціях. На фронті його вважали везучим і сміливим.

"Я сюди не по винагороди приїхав, а відстоювати інтереси Батьківщини", - казав Сергій.

"Він подавав приклад, що треба менше боятися і мати трохи спокою, такого, злегка пофігістичного. Він крутий був! "Третій", буду нудьгувати за твоєю ухмилкою в спокої", - розповідав Дмитро Незамдінов.

"Офіцер, який умів ризикувати, вмів берегти солдатів. Солдатів беріг, а сам себе не встиг - не зміг. Напевно поспішав перемогу наблизити. Але несподівано - заступник командира батальйону і на передовій. Він просто хотів навчити інших, спішив це зробити", - говорив товариш по службі Сергій Філіпов.

Сергія посмертно нагородили відзнакою "За гідність Черкащини". Відзнаку вручили рідним.

Протягом 4 років в АТО загинули більше 150 жителів Черкащини.

2 листопада

Станіслав "Адвокат" КУРБАТОВ

років: 37

родом: з міста Ізюм Харківської області

залишилися: дружина та донька

 

Підірвався на міні неподалік Мар'їнки на Донеччині разом із Сергієм Сиротенком. Отримав важкі осколкові поранення. Помер у Маріуполі під час реанімаційних заходів.

Служив за контрактом у Нацгвардії України. Старший стрілець, водій-санітар в батальйоні спецпризначення "Донбас".

Бойові побратими кажуть, що Станіслав був неймовірно добрим душею і, йдучи на своє останнє завдання, передчував що воно стане для нього фатальним.

"Дуже боляче. Пробач, Друже, що не вберегли. Пробач, що не почули тебе, Брате. Пробач за непрофесіоналізм", - написав Марат Грушевський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена всіх воїнів АТО, загиблих у жовтні

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у серпні

7 листопада

Внаслідок мінометного обстрілу поблизу траси "Бахмутка" на Луганщині загинули 2 військовослужбовців 15-го батальйону "Суми" 58-ї бригади. У складі зведеної групи вони мали зупинити прохід ворожих диверсантів неподалік сіл Сокольники, Пришиб та Жолобок. І зупинили. Ворог не пройшов.

Валентин НИЧВИДЮК

років: 28

родом: з Конотопа Сумської області

залишилися: батьки, дружина та малолітня дитина

 

Старший лейтенант, командир взводу 1-ї роти.

Закінчив Національну академію внутрішніх справ. За освітою - юрист. Служив у спецпідрозділі "Барс", конвойній службі в Києві.

Був кандидатом у майстри спорту з боксу, мав 1-й розряд із кікбоксингу.

До війни працював помічником нотаріуса в Конотопі та юрисконсультом у компанії "ПроКонсалтинг".

Поховали Валентина на Вирівському кладовищі.

З метою вшанування пам'яті захисників України, військовослужбовців 58-ї бригади 8-10 листопада 2017 року в Конотопі оголосили днями жалоби.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у вересні

Антон "Тоха" МИШКО

років: 32

родом: з Києва

залишилася: мати

 

Старший сержант. Воював з 2014 року. До війни працював машиністом баштового крану.

"Завдання виконано. Ворог не пройшов. Але сьогодні за це заплачено дуже високу ціну. Чи хтось і дотепер вважає, що війну в нас закінчено?" - написав у Facebook журналіст Андрій Цаплієнко.

8 листопада

Ростислав ДАНІЛОВ

років: 27

родом: жив у місті П'ятихатки Дніпропетровської області

залишилися: мати та вагітна дружина

 

Отримав смертельне поранення у живіт від кулі снайпера неподалік шахти "Бутівка" на Донеччині, помер дорогою до лікарні.

Солдат, кулеметник у 25-й Дніпропетровській повітрянодесантній бригаді.

Закінчив вище професійне училище у Жовтих Водах, де отримав спеціальність токаря. Працював спочатку в Дніпрі. Потім перейшов до локомотивного депо у П'ятихатках, був зварювальником.

Любив автомобілі, мототехніку та історичну літературу.

Служив за контрактом. Перша ротація на війні тривала з листопада 2016-го до червня 2017 року. Повернувшись, у серпні 2017-го Ростислав одружився. Наприкінці жовтня знову поїхав на Схід.

Поховали воїна на Шевченківському кладовищі у Дніпрі.

Ростислав - другий воїн 25-ї бригади, який загинув, відколи бригада заступила на зміну 72-й бригаді в Авдіївку на Донеччині: 28 жовтня тут загинув 31-річний Олександр Жуков.

Десантники не помирають, вони йдуть на небо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх воїнів АТО, які загинули у липні

17 листопада

Андрій ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ

років: 20

родом: із села Тустань Галицького району Івано-Франківської області

залишилися: батьки, молодший брат, сестра та дружина

 

Отримав кульове поранення голови на Світлодарській дузі у Луганській області, за годину помер у лікарні.

Андрій служив у 8-му батальйоні 10-ї гірсько-штурмової бригади. Був командиром бойової машини і займав посаду командира відділення.

Батько юнака – Омелян, свого часу також воював в АТО – служив у прикордонних військах. Після його демобілізації на фронт добровольцем пішов син, у лютому 2016-го.

Юнак закінчив школу чотири роки тому. Навчався в ліцеї на спеціальності машиніста. Займався альпінізмом.

Нещодавно створив свою родину з 18-річною Оксаною. Молодята не встигли відгуляти весілля – лише розписалися під час нетривалої відпустки.

"Нестерпно боляче дивитися, коли батьки хоронять такого красивого, розумного, доброго, порядного сина...Коли молода дружина, яка ще не встигла насолодитися сімейним життям, проводжає в останню путь свого коханого чоловіка, коли бабуся хоронить свого улюбленого онука, коли учні сільської школи усвідомлюють силу патріотизму через призму героїчної загибелі свого, ще донедавна, товариша із шкільної лави?", - каже журналіст Володимир Теслюк.

Андрій загинув через 7 днів після повернення на Схід з відпустки.

Прикарпатці на колінах зустрічали загиблого воїна.

Олександр ЯРОЦЬКИЙ

років: 33

родом: народився в РФ, жив у Старокостянтинові на Хмельниччині

залишилися: батьки, сестра, дружина та син

 

Загинув на Луганщині, від наскрізного поранення в груди.

Служив у 128-й Закарпатській бригаді.

Мати бійця - росіянка, військовий кухар. Батько - українець, старшина армійського підрозділу.

Олександр закінчив Старокостянтинівський профліцей, отримав спеціальність кухаря.

З 2010-го працював слюсарем-ремонтником у міській філії Хмельницькгазу.

На війні був з 2014-го року - його призвали під час другої хвилі мобілізації. Потрапив у 51-шу, нині – 14-ту Володимир-Волинську механізовану бригаду.

Пройшов бої у Луганському аеропорту, Іловайську, Дебальцевому.

Після демобілізації повернувся додому, на довоєнне місце роботи. Згодом підписав контракт із 128-ю бригадою. Служив кухарем, потім попросився на передову.

У лютому 2016-го отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня.

"Він розмовляв з мамою по телефону о дев'ятій ранку того фатального дня. Обіцяв, як повернеться, неодмінно приготує вареники, бо кухар – першокласний," - пише газета "Подільські вісті".

20 листопада

Олександр "Смурфік" СМУРАГА

років: 28

родом: жив у місті Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області

залишилися: тітка, сестри та дружина

 

Загинув від кулі снайпера під Павлополем на Донеччині.

Старший солдат 59-ї бригади. Підписав контракт на службу у травні 2016-го.

Народився у багатодітній сім'ї. Але вже у 6 років став сиротою.

Останній рік свого життя мешкав у Помічній із цивільною дружиною та її двома дітьми від першого шлюбу. Спільних дітей у подружжя не було.

Олександр - третій з воїнів з Помічної, що загинули в АТО протягом останніх півтора року.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Усі воїни АТО, які загинули упродовж червня: імена, історії, фото

23 листопада

У 8-годинному бою під Кримським на Луганщині загинули четверо військовослужбовців 16-го батальйону. Спершу стало відомо про Дениса Кривенка. Троє інших вважалися зниклими безвісти до моменту підтвердження їх осіб та факту смерті. Через дві доби тіла трьох бійців передали на територію, підконтрольну Україні.

Денис "Ніндзя" КРИВЕНКО

років: 35

родом: з Дніпра

залишилися: дружина та троє неповнолітніх дітей - 12-річна донька та сини 10 і 5 років

 

Молодший сержант 3-ї роти "Донбас" 16-го батальйону 58-ї бригади.

У 2014-му служив у лавах батальйону "Донбас", обороняв Маріуполь. Підписав контракт на службу і долучився до 58-ї бригади.

"Мій чоловік - герой. Він загинув героїчно. Звісно, залишились у нас троє дітей, проте ми впораємося. Він був світлою, доброю людиною, і його забрала війна. Хлопці, бережіть себе! Янгола-охоронця вам!", - каже дружина загиблого Жанна Кривенко.

"Він поліз прикривати своїх товаришів, поліз рятувати поранених хлопців. На сьогодні є хлопці, які живі саме завдяки йому. Вони вижили у тій ситуації - він закрив їх собою", - розповідає побратим загиблого Микола Ворошнов.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена всіх бійців АТО, які загинули у травні

Олександр "Тюмень" ТЮМЕНЦЕВ

років: 39

родом: народився у селищі Піонерське Тюменської області РФ, жив у Лубнах на Полтавщині

залишилися: мати, донька та син

 

Старший лейтенант, командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки у 16-му батальйоні 58-ї бригади.

З дитинства мріяв стати військовим. Наприкінці 90-х Олександр закінчив у Військову академію в Одесі. Служив у Володимир-Волинському на посаді командира механізованого взводу.

Після звільнення працював у Лубнах. Займався підприємницькою діяльністю.

З серпня 2014-го служив за мобілізацією у складі 831-ї бригади тактичної авіації. Контракт на службу у ЗС України підписав у травні 2017-го.

"Він був дуже хорошим товаришем. Ще зі школи ми дуже дружили. Нічого поганого про нього не можна сказати, ба більше, навіть згадати. Завжди ми про нього згадували тільки хороше. Був "заводієм" у класі. Зазвичай він сидів на останніх партах та розповідав, як треба вести урок.

Був аж надто добрий, ми завжди знали, що він прийде на допомогу.

Два роки тому, через 20 років після випуску, ми зустрічалися, і тоді він вперше повернувся із зони АТО. Цьогоріч, у травні, він поїхав на навчання, а звідти вже знову у зону АТО. Вдруге він туди поїхав, бо мабуть відчував, що його обов'язок, як воїна, ще не закінчений. Але не так ми хотіли його зустрічати з війни, як зустрічаємо сьогодні", – розповіли виданню "Новини Полтавщини" однокласниці Олександра Лілія та Ірина.

Він мужньо рвався у свій останній бій. Хотів витягнути поранених. Але сам потрапив під обстріли, отримавши множинні травми голови.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена всіх бійців АТО, які загинули у квітні

Сергій "Шева" ШЕВЧЕНКО

років: 43

родом: із селища Новопокровка Чугуївського району Харківської області

залишилися: дружина

 

Солдат, гранатометник 3-ї роти "Донбас" 16-го батальйону 58-ї бригади.

Воював у складі батальйону спецпризначення "Донбас", в окремому розвідвзводі 72-ї бригади. Потім перейшов на військову службу за контрактом до 58-ї бригади.

Побратими розповідають, що Сергій завжди був з гарним настроєм, жарти супроводжували його по життю.

"Ми неодноразово ходили за лінію. У всіх ситуаціях завжди був витриманий, урівноважений, спокійний. З ним можна ходити в розвідку. Справжній воїн, справжній чоловік. У чоловічому колективі інші у нас не приживаються".

Жетон Сергія Шевченка показували на камеру озброєні сепаратисти ЛНР, які виявили тіло військового на місці бою.

Поховали воїна у Харкові на алеї Слави.

Олександр "Баня" СУХІНІН

років: 45

родом: з Макіївки на Донеччині

залишилися: дружина, дочка та син

 

Сержант, командир гранатометного відділення 3-ї роти "Донбас" 16-го батальйону 58-ї бригади.

Воював у складі батальйону спецпризначення "Донбас", у лавах "Правого сектору", а з 2017-го році був у складі 58-ї бригади.

З початком російської окупації Донбасу Олександр із сім'єю переїхали до Києва. Дочка вчиться у Запоріжжі, син працює і живе разом з матір'ю у столиці.

"Братику Баня, ти живий? Так друже - живий..." Я згадую ту розмову у часи маленького пекла. Я питаю ці слова зараз, а відповіді не почую, у відповідь тиша.. Ця тиша, тиша відчаю і скорботи, тиша пам'яті, тиша болю", - пише у Facebook побратим Сергій Недашківський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пам'ятаємо: імена усіх бійців, які загинули на Донбасі у березні

25 листопада

Дмитро ЛИТВИНЧУК

років: 25

родом: з села Крученець Черняхівського району Житомирської області

залишилися: батьки та молодша сестра

 

Загинув від кулі снайпера поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області. Один із побратимів, який намагався врятувати Дмитра, теж загинув.

Сержант, начальник радіостанції 2-го батальйону у 95-й Житомирській десантно-штурмовій бригаді.

Коли у червні 2014 року в АТО загинув кращий друг Дмитра 22-річний Олександр Голяченко, хлопець вирішив їхати на фронт. І вже 4 вересня того ж 2014-го підписав контракт на службу.

"Він за власним бажанням тричі туди просився, хотів піти самостійно. Батьки відмовляли, але він наполегливо, проявляючи свій характер, хотів показати, на що він здатен", - каже військовий Валентин Стаховський.

"Дмитро не підписував новий контракт, він у нього був з 2014-го по 2017 рік. Поставив умову: я їду в АТО і підписую контракт. Він дуже хотів поїхати в АТО", - додає військовослужбовець Руслан Ганчук.

Максим ПЕРЕПЕЛИЦЯ

років: 26

родом: з Житомира

залишилися: батьки та сестра

 

Загинув у бою поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, рятуючи Дмитра Литвинчука.

Молодший сержант роти снайперів у 95-й Житомирській десантно-штурмовій бригаді.

Після проходження строкової служби у Десні у 2011 році підписав контракт і служив в 30-й Новоград-Волинській бригаді. З 2014 року - у 95-й десантній.

Прощалися з Максимом 28 листопада, у день його народження. Він не дожив до 27-річчя трьох днів.

На знак вшанування пам'яті полеглих воїнів триденну жалобу з 25 до 27 листопада оголосили в Конотопі на Полтавщині і одноденну 27 листопада у Глухові на Сумщині. Хоча жоден з воїнів не є родом з цих міст, і ніколи там не жив, але місцева влада вчинила саме так.

28 листопада

Віктор "Бача" МАСЛОВ

років: 49

родом: з міста Прилуки Чернігівської області

залишилася: батьки та донька

 

Загинув від кулі снайпера неподалік від Авдіївки на Донеччині.

Старший солдат, розвідник-гранатометник у 25-й Дніпропетровській повітрянодесантній бригаді.

НЕБОЙОВІ

2 листопада

Сергій "Камаз" КОЧЕМАЗОВ

років: 39

родом: з міста Берислав Херсонської області

Скоїв самогубство. Демобілізований учасник АТО, служив у 79-й бригаді. Захищав Донецький аеропорт.

3 листопада

Валерій НЕСТЕРЕНКО

років: 53

родом: з Івано-Франківська

Помер вдома від серцевого нападу. Кадровий військовослужбовець 114-ї бригади тактичної авіації. З 2016-го служив у 95-й Житомирській десантно-штурмовій бригаді.

Сергій КОРЕНОВСЬКИЙ

років: 38

родом: з села Василівка Снігурівського району Миколаївської області

Обставини смерті невідомі. Учасник АТО, за контрактом служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді.

4 листопада

Ігор ПАЩЕНКО

років: 43

родом: з Чернігова

залишилися: мати та донька

Помер після тривалої хвороби, яка стала наслідком контузії. Її отримав у бою в середині січня 2015-го неподалік селища Опитне Ясинуватського району Донецької області. Служив солдатом у 80-й десантно-штурмовій бригаді.

Юрій ТЮРЕНКО

років: 48

родом: з Умані Черкаської області

залишився: син

Помер у Головному військовому госпіталі від раку шлунку. Учасник АТО. Майор, військовослужбовець ЗСУ. З весни 2014-го служив у 44-й бригаді. З 2016 року - в одеській в/ч А1629.

Андрій СВЯТНИЙ

років: 50

родом: з Ічні Чернігівської області

залишилися: діти та онуки

Помер від серцевого нападу. Кадровий військовий, учасник АТО. Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Мобілізований навесні 2014 року. Наприкінці жовтня 2017-го, по закінченню контракту, звільнився у запас і повернувся додому.

9 листопада

Олег КОСТИШИН

років: 27

залишилася: дружина

Помер вдома. Обставини невідомі. Демобілізований учасник АТО, повернувся з фронту у 2016-му. Молодший сержант, служив у 57-й бригаді.

Олександр РАЙБЕДЮК

років: 27

родом: із села Вища Кропивна Немирівського району Вінницької області

залишилися: мати, дружина та малолітній син

Загинув від удару ножем під час сутички. Підозрюваного у вбивстві затримали. Олександр повернувся із зони АТО у 2016 році.

10 листопада

Микола ПОВАЛЯЄВ

років: 38

родом: жив у Запоріжжі

Загинув в аварії. Капітан поліції, старший інспектор-кінолог. Учасник АТО.

12 листопада

Олексій ІОРГОВ

років: 32

родом: з міста Овідіополь Одеської області

залишилася: мати

Загинув в аварії. Учасник АТО, командир відділення у 137-му батальйоні морської піхоти. 1 липня 2017 року повернувся з фронту на ротацію.

Дмитро "Давид" ДАВИДЕНКО

років: 35

родом: з села Більськ Котелевського району Полтавської області, жив у Запоріжжі

залишилися: мати, дружина та донька

Помер від лейкемії. Підполковник, начальник фізичної підготовки і спорту 23-ї бригади охорони громадського порядку у в/ч 3033. З 2014-го мав три ротації у зону АТО.

13 листопада

Сергій НІКОЛАЄВ

родом: з села Трудолюбівка Снігурівського району Миколаївської області

залишилися: дружина та син

Помер від інсульту. Сержант, служив за мобілізацією. З 2016-го продовжив службу за контрактом.

14 листопада

Андрій КВІТКО

років: 1968 р.н.

родом: із села Деремезна Обухівського району Київської області

залишився: син

Помер після тривалої хвороби. Демобілізований учасник АТО. Був старшиною у 1-й роті 72-ї бригади. Повернувся з фронту у квітні 2016 року.

17 листопада

Павло КОРОЛЬКОВ

років: 27

родом: жив у Вінниці

залишилася: дружина

Загинув у результаті вибуху гранати у власній квартирі. Подію кваліфікували як нещасний випадок. Служив за контрактом у 40-му полку Нацгвардії, неодноразово виїжджав на виконання завдань в зону АТО.

19 листопада

Юрій ГАВРИЛЮК

років: 26

родом: жив у Чукалівці Тисменицького району Івано-Франківської області

залишилися: батьки та наречена

Загинув в аварії. Молодший сержант, служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді.

19 листопада в АТО загинуло троє українських військовослужбовців. За попередньою інформацією, це сталося внаслідок необережного поводження з пічним обладнанням. Причини і подробиці надзвичайної події з'ясовуються.

20 листопада

Віктор МОТИШЕН

років: 34

родом: із села Тавричанка Каховського району Херсонської області

залишилися: сестра та дружина

Загинув неподалік селища Невельське Ясинуватського району Донецької області. Обставини не уточнені. Молодший сержант, водій у роті вогневої підтримки 17-го батальйону "Кіровоград" 57-ї бригади.

Олег ЗАЄЦЬ

років: 42

родом: із села Люхча Сарненського району Рівненської області

залишилися: дружина та три доньки

Демобілізований учасник АТО. Раптово помер вдома.

21 листопада

Богдан ЛЕВИЦЬКИЙ

родом: із села Стоянів Радехівського району Львівської області

залишилися: дружина та троє дітей. Один з синів - офіцер, проходить службу в АТО.

Загинув в аварії. Капітан, у 2015-му пішов на фронт добровольцем.

23 листопада

Дмитро РЕЗНИК

років: 34

родом: з села Ушня Менського району Чернігівської області

залишилися: мати та сестра

Помер внаслідок раптової зупинки серця. Демобілізований учасник АТО. 2016-го повернувся з фронту, з важкою пневмонією.

25 листопада

Євген МАЛИШ

років: 37

родом: із Знам'янки Кіровоградської області

Був у числі перших добровольців - на передовій у складі 30-ї бригади з серпня 2014 року. Потім служив за контрактом у 54-й бригаді. Важкі контузії, які Євген отримав на війні, призвели до тяжких наслідків для здоров'я.

26 листопада

Боєць "Акела"

років: 45

родом: із села Зарічани Житомирської області

Помер від отриманих травм. Між чоловіком та його колишньою дружиною виникла сварка, під час якої жінка вбила чоловіка. У нього діагностували черепно-мозкову травму, забої та рани голови, політравму, а також кульові поранення грудної клітини та плеча.

27 листопада

Сергій ОРЛОВ

років: 1972 р.н.

родом: з Нікополя Дніпропетровської області

Раптово помер вдома. Демобілізований учасник АТО.

30 листопада

Віктор "Студент" МАРИНИЧ

років: 56

родом: з Олександрії Кіровоградської області

залишилася: донька

Помер від раку. Афганець, демобілізований учасник АТО, доброволець батальйону "Донбас". Служив за мобілізацією з березня 2015-го по квітень 2016 року.

×