На сході України зростає покоління дітей, яке не знає нічого, окрім війни.

Вони найслабші у цьому європейському конфлікті, який не має кінця. Таку думку висловив журналіст німецького видання Zeit.online.

"14-річний Олексій Агапін протягом чотирьох років чує зброю та снаряди з дому його сім'ї у Воздвиженці. Хлопчик знає, як звучать кулі, які пролітають повз нього. У будинку немає електрики, немає газу, немає води - всі наслідки війни тут, на сході України", - йдеться у повідомленні.

Олексій – один із 200 тис. дітей, які живуть, за оцінками ЮНІСЕФ, по лінії розмежування української армії та терористів ДНР.

 

"Раніше область була бідною, війна лише погіршила ситуацію. Батьки Олексія не можуть працювати: його батько був сильно поранений у 1990-х роках, під обвалом вугілля. Мати страждає шкірним захворюванням. Обоє страждають на алкоголізм. Олексій з братами і сестрами робить пастки для кроликів, ловлять рибу", - зазначається.

Олексій знайшов нерозірваний знаряд, який вибухнів у нього в руці, відірвавши кілька пальців.

Це сьогодні Європа.

"Лінія розмежування, прописана Мінською мирною угодою, відокремлює бійців обох боків від буферної зони. Це новий кордон між Європою та Росією", - пише видання.

"Діти тут бачили все"

"На початку було багато стрілянини, і ми боялися, але тепер вони стріляють менше, і я більше не боюся", - розповіла 13-річна Анна Єсаулова.

Будинок Анни розбитий 2 снарядами. Першим вбило бабусю і зруйнувало дах. Після ремонту друга граната зруйнувала стіни будинку. Сьогодні Аня живе з сестрами та матір'ю в будинку бабусі.

 

"Діти тут бачили все, навіть ракетні установки "Град". Наші учні можуть відрізнити різну зброю. За звуком можуть розпізнати, з чого стріляють", - каже Ольга Миколаївна, вчителька у Авдіївці.

Через обстріли, у багатьох школах навчання скоротилось до 2 годин на день, 3 дні на тиждень.

За статистикою дитячого фонду ООН "Юнісеф", 40 тис. сімей втратили житло. Понад 700 шкіл та інших навчальних закладів були пошкоджені під час бойових дій. Більше як 700 тис. школярів зазнали психічної травми, зокрема посттравматичний стресовий розлад.

"Я не пам'ятаю, як було перед війною. Я пам'ятаю літо, і як йшов під теплим дощем зі своїми друзями", - говорить 9-річний Вадим Ігнатенко з Авдіївки.

Коли Вадиму було 6 років, у нього влучила шрапнель, коли він грався з братом на вулиці. Через рік, внаслідок обстрілу, у нього була зламана нога. Він отримав серйозні травми голови.

 

"Гранати вибухають за 1 кілометр від місцевої школи", - відзначив журналіст.

"Що б вони не робили, врешті-решт, вони вбивають людей"

Для дітей, які живуть тут, бо їхні сім'ї не можуть через бідність переїхати в безпечне місце, не має значення, хто натискає спусковий гачок або запускає гранату.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Її викупили за $10 тисяч: полонянка розповіла про знущання терористів

Вадим може назвати воюючі сторони, які займали рідну Авдіївку, але він не розуміє, чому воюють люди. Він лише знає, що боїться.

"Що б вони не робили, врешті-решт, вони вбивають людей", - каже він.

×