У червні під час відходу із Золотого на Луганщині військовослужбовці двох українських бригад ризикували опинитися в "котлі" рівня Іловайська чи Дебальцевого.
Але уникнути оточення вдалося з мінімальними втратами. Деталі цієї операції в Telegram оприлюднив голова Луганської ОВА Сергій Гайдай.
З району Золотого – Гірського в червні довелось відходити військовим 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила та 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Тоді російські терористи з обох боків оточували українське військо.
Зі слів командира першого механізованого батальйону 24-ї ОМБ ім. короля Данила Сергія Мазорчука, з його підрозділу вийшли 350 бійців, з інших – майже 1,5 тисячі. Під час виходу в його батальйоні загинули лише три військовослужбовці, п'ятеро отримали поранення.
При цьому українські позиції були під постійним прицілом великої кількості російської артилерії та авіації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росія не отримала бажане на Луганщині. Що буде далі
"Коли росіяни взяли Новотошківське, ЗСУ були змушені перегрупуватися й розвернутися лівіше. Якщо до того наші військові утримували п'ять кілометрів, то після маневру довелося майже десять. Далі окупанти взяли Світличне, Нижнє і вийшли до Тошківки. На початку червня вже й Попасна, яку Збройні сили України мужньо обороняли більше трьох місяців, опинилася під контролем ворога. Після Попасної вороги захопили Комишуваху та Врубівку. Тож, 19 червня, коли відбувся прорив у Тошківці, стало зрозумілим, що потрібно залишати Золоте через загрозу кільця", – пише Гайдай.
20 червня уже було розпорядження відходити через Гірське. Водночас у Тошківці агресори тоді зайняли кругову оборону й фактично перегородили центральну трасу, якою українським бійцям підвозили допомогу. Залишалася тільки польова дорога протяжністю 10 км.
"Українські бійці намагалися їхати через Новоіванівку, де залишалася підконтрольною частина дороги. Тоді ж хотіли евакуювати наших поранених. Їхали двома машинами й потрапили під артилерійський обстріл. Одна машина згоріла. На щастя, всі залишилися живі. Після того почали планувати для виходу іншу дорогу", – додає Гайдай.
Під час відходу із Золотого українські війська спочатку зайняли оборону на околицях Гірського. Це був підготовчий етап виходу в бік Лоскутівки – Лисичанська. Але того ж дня загарбники польовими дорогами вийшли в селище за два кілометри від Лоскутівки. Тоді коридор залишався лише в 4–5 км.
"Виходили вночі, в кілька етапів. З 20:00 21 червня підрозділи вже почали помалу відтягуватися з Золотого – Гірського. Піхота їхала автомобілями "Пікап" кілька кілометрів, а далі йшли пішки до Лисичанська – орієнтовно 17-20 кілометрів. Групи нараховували не більше сорока людей. О 3:20, коли почало світати, на позиціях ще залишилася техніка й 70 військових. Це була остання група – піхота виходила на броні. Усіх на техніці не вивозили, бо колону зазвичай обстрілює артилерія. Техніку теж виводили двома колонами. Зробили маневр, який мінімізував вплив ворожої артилерії на колону", – пише голова ОВА.
Але між Вовчоярівкою та Лоскутівкою бійці знову ледь не потрапили в оточення. В ЗСУ був на позиції танк у якості вогневої засідки. Він встиг підбити три танки та один БТР противника. Завдяки цьому вдалося вийти.
Якраз після цього росіяни зайшли в Лоскутівку, й кільце зімкнулося.
Наприкінці червня російські терористи захопили Гірське на Луганщині.
Окупанти знищували з вертольотів дороги та мости, що ведуть до Лисичанська.
З боку Тошківки і Золотого ворог просувався до Лисичанська.
2 
25817
Коментарі