Війна Росії проти України об'єднала діаспору - експерт

 

Об'єднуються представники різних міграційний хвиль?

- Зазвичай емігранти гуртуються за певними регіональними характеристиками. Але війна Росії проти України об'єднала усю діаспору, незалежно від віку чи регіону проживання. Ще на початку подій утворився масштабний волонтерський рух. Українська громада почала активно надсилати на фронт гуманітарну допомогу, спорядження, техніку. Це стосується не лише Іспанії, а й представників української діаспори з усього світу.

У чому важливість асоціацій, які утворюють українці за кордоном?

- У випадку, коли трапляється якась біда, переважна більшість українців телефонують не до посольства, а шукають лідерів української громади та просять про допомогу. Тобто фактично такі організації відіграють роль консульств.

У яких напрямах вони найсильніші: культура, освіта, політика?

- Такі об'єднання - багатопрофільні. По-перше, вони забезпечують нагальні побутові потреби українців. Допомагають у пошуку житла, роботи, проблемами зі здоров'ям, коли хтось помирає із громади. По-друге, ведуть активну просвітницьку діяльність. Накопичують досвід перебування українців у певній країні. Тобто представники організацій щоразу можуть надати важливу інформацію - куди звертатися за конкретної потреби, які документи підготувати, куди та яким чином їх подати тощо.

Ще один напрям - це освітні послуги. У місті Мурсія, де проживає близько 400 тис. жителів, на 10-тисячну українську громаду існує 3 суботні школи. У найбільшій із них навчається близько 150 дітей із першого до одинадцятого класів.

Вони перебувають на батьківському фінансуванні. Навчають дітей за символічну суму українські вчителі, які поїхали в Іспанію на заробітки.

Ці школи не варто плутати із недільними, котрі існують при парафіях церков. Це справжні навчальні заклади, які щосуботи відвідують українці. Діти навчаються за програмами двох країн. 5 днів ходять до звичайних іспанських шкіл та один день - до української. Там проходять усе, що в Україні викладають за тиждень. Це не лише вивчення та практика української мови, але і можливість в майбутньому здати ЗНО. Адже деякі з них поїдуть вступати до українських вузів.

Ще один важливий напрям - співпраця з місцевими громадами. Українські організації беруть участь у реалізації спільних проектів із місцевими муніципалітетами. Це освітні, соціальні, культурні заходи. Подаються на конкурси задля отримання різноманітних грантів. Наприклад, українська організація у Мурсії зараз працює над тим, щоб отримати ґрант на відкриття українського дому чи українського центру у місті.

Виходить, українці не просто адаптуються до місцевих правил і законів, а прагнуть показати себе саме через Україну?

- Так, але український світ за кордоном дуже неоднорідний. Є більш активні громадяни, які часто за власний кошт проводять волонтерські акції. Окрім облаштування власного життя, родини та роботи, ці люди витрачають багато часу на організацію українського життя. Довкола них і створюються організації, які об'єднують сотні активних людей. Це відносно невеликі групи. Але вони заохочують інших брати участь у своїй діяльності. Коли у когось виникає біда, працює колективна взаємовиручка. Так чи інакше український соціум за кордоном крутиться довкола цих організацій. Україна перебуває в стані війни і не має можливості щедро фінансувати діаспору, як це робить Росія. Зважаючи на це, українці популяризують Україну за власний кошт.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стів Кріплані після переїзду в Україну почав шити костюми президентам

Кількість емігрантів стрімко зростає, особливо тепер, коли відкрилися можливості безвізового режиму. Що повинна зробити у цій ситуації українська влада?

- Еміграція необов'язково пов'язана із кризою в економіці, погіршенням рівня життя. Це, швидше, сучасні глобальні тенденції, коли світ стає відкритим і кожен може спробувати себе за межами своєї країни. Ми повинні з великою увагою ставитися до українців, які живуть і працюють за кордоном, але залишаються громадянами своєї країни.

Українські політики, державні діячі приділяють недостатню увагу трудовій міграції. Можемо втратити контакт із великою частиною людей, яка поїхала за кордон. Зараз потрібно робити все, щоб комунікація між державою Україна та діаспорою була якнайактивнішою. Мова необов'язково про гроші. Урядовці повинні зробити так, щоб українці мали короткий і постійний контакт із Україною у всіх сферах.

Якщо діти навчаються за програмою українських загальноосвітніх шкіл і збираються здавати ЗНО, повинна бути співпраця із Міністерством освіти і науки. Потрібно вирішувати проблеми, які продовжують виникати та накопичуватися. Вони стосуються статусу вчителів, статусу цих шкіл, методик викладання. Це збільшить шанси на те, що частина цих дітей буде вступати до українських вузів.

Ще один канал комунікацій, який потрібно налагодити, - надання адміністративних послуг. В українців досі виникають проблеми з отриманням довідок для роботи, оформленням паперів. Не завжди зручно їхати назад в Україну, щоб зробити ці документи. Бюрократичні труднощі в житті українця за кордоном можуть заохотити його до відмови від українського громадянства. Коли таких проблем накопичується критична маса, виникає бажання думати про те, як влаштувати своє життя за кордоном та відокремитися від України.

 

Щодо хвилі нових емігрантів із України, як вони змінюють "клімат" у суспільстві?

- Лідери українських організацій говорять, що утворилася певна хвиля нових мігрантів, які їдуть у країну з метою отримати політичний притулок. Певні кола в Україні вирішили робити на цьому бізнес. Відбувається реклама виїзду за кордон із набуттям статусу біженця. Такі фірми вводять в оману українців. Адже ймовірність отримання політичного притулку дорівнює нулю відсотків. Ще не було випадку, щоб хтось цього домігся. Такі люди стають додатковим тягарем для громади. Адже зазвичай їдуть цілими сім'ями і в розрахунку на допомогу не шукають наперед роботу, житло, садочки чи школи для дітей. Виникає цілий комплекс проблем, які лягають на плечі керівників об'єднань.

Чим загрожує зростання кількості прохань про політичний притулок?

- Небезпека в тому, що таким чином вони сприяють недругам України у Європі, зокрема в Іспанії. Кожне чергове прохання про притулок повинне чимось обґрунтовуватися. Люди розповідають про умисне переслідування, утиски тощо. Ця статистика працює проти України. Багато проросійських сил, діячів, агенцій в Іспанії використовують її, щоб наголосити, що у нас йде кривава громадянська війна, неспокій, голод, відбуваються репресії, людей переслідують. Якщо процес не сповільниться, згодом можемо отримати заклики до скасування безвізу під приводом, що у нас небезпечна та неспокійна країна.

Як об'єднання українців протидіють російській пропаганді в Іспанії. Наскільки вона потужна ?

- Росіяни настільки багато уваги приділяють українському питанню за кордоном, що це не обмежується лише публікаціями в пресі чи підтримкою проросійських політиків. Вони інтегруються в українські громади та середовища. Створюють фейкові організації, щоб перетягти до них українців. Це так звані об'єднання вихідців із Радянського союзу, які перебувають під контролем російських спецслужб.

У мене виникають підозри, що росіяни зараз діють більш вишукано. Українці скаржилися, що в Іспанії активно почали працювати неопротестантські секти. Вони отримують бази даних із адресами, місцем роботи українців. Заходять додому та агітують їх гуртуватися довкола протестантських церков. Пропонують безкоштовні медійні школи, табори для дітей. Це переважно російськомовні проповідники, які приїжджають з Америки чи то Німеччини. Не виключаю, що це може бути одним зі способів дезорганізації українського руху за кордоном.

Протидія російським пропагандистам дається дуже важко. Люди роблять це переважно за власним покликом. Іноді допомагає консульство, зокрема, зараз фінансувалися заходи, пов'язані із популяризацією правильного погляду на Голодомор. Багато акцій просвітницького характеру українці проводять за власний кошт. Це флешмоби, круглі столи, фотовиставки тощо. Вони проводяться не лише власними зусиллями, але й під пресом з боку російської агентури, якої вистачає серед іспанських політиків, активістів, радикальних елементів. Вони пробують зірвати такі заходи, застосовують погрози. Знаю про конкретні випадки протидій у мадридських університетах. Коли українці намагалися розповісти правду про війну, приходили росіяни, студенти активісти, місцеві політики переважно лівого спрямування і намагалися чинити перепони.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Майже половина Росії та частина Польщі — це Україна"

У самих академічних, університетських середовищах часто поширені антиукраїнські та проросійські настрої. Це стосується не лише студентів, а й викладацького складу, що створює дискомфорт для українських учнів. На жаль, ліві екстремістські погляди охоплюють зараз університетські кола на Заході, де зростає майбутня політична еліта цих країн. Це матиме вплив на становлення західних політиків.

Українці показали, що упродовж останніх 2 тижнів у передових іспанських виданнях на передовицях вийшло 2 публікації. В одній із них розповідалося, що всю Україну охопила гуманітарна катастрофа. В іншій - про те, що у нас почалися репресії проти російськомовного населення. У росіян вистачає коштів на те, щоб профінансувати публікації таких текстів навіть не як рекламу, а як редакційні статі. Є поодинокі іспанці, які намагаються доносити співвітчизникам правду про Україну. З одним із таких вдалося познайомитися - це молодий науковець із Мадриду Алехандро Лакомба Мартін, який навчався у Москві та став великим шанувальником України. Він активно розміщує правдиву інформацію про Україну та спростовує фейки.

Чи можуть українці впливати на місцеві ЗМІ? Як саме?

- Впливати на пресу українці можуть хіба що своєю активністю - проведенням різних заходів, акцій, на кшалт підтримки Революції гідності, які привертають увагу журналістів. Тому українці ідуть іншим шляхом - створюють сторінки у соціальних мережах, де поширюють новини про Україну іспанською мовою. Їх читають громадяни усіх іспаномовних країн. Таким чином залучають на свій бік союзників серед іспанців.

Що робить діаспора, щоб влада країни співпрацювала з Україною?

- Завдяки своїй активності у громадському житті українці знаходяться на хорошому рахунку у місцевої влади. Лідери громад спілкуються із представниками та керівниками муніципалітету, які дуже часто ставлять наших громадян у приклад місцевій громаді та діаспорам інших країн.

Був випадок, коли представник однієї з латиноамериканських спільнот поскаржився, що їхній громаді приділяють мало уваги з боку місцевої влади. Представники муніципалітету привели йому в приклад Ларису Пономаренко, яка очолює об'єднання українців у місті Мурсія. Сказали, що українці - це люди, які не лише гинули під прапорами ЄС на Майдані (таке міркування поширене на Заході). Вони спілкуються місцевою мовою та проводять заходи, які отримують позитивні відгуки від місцевих жителів. Це свідчить про авторитет українських організацій. Українці, які, живучи за кордоном, залишають паспорт своєї країни, - це також елемент потужної дипломатії України за кордоном, вплив якої лише зростатиме.

Які настрої зараз переважають в українській громаді? Люди хочуть повернутися в Україну? За яких умов це можливо?

- Українцям за кордоном теж не солодко. Лише в Мурсії живуть 300 українських безхатьків. Багато українців, з якими довелося поспілкуватися, розглядають можливість повернення в Україну, якщо ситуація тут буде покращуватися. Про це говорять навіть ті, хто живе там по 20 років і непогано облаштувався. Серед них батьки, які працюють і розглядають можливість повернутися на пенсії в Україну. Вони приїдуть із іспанськими виплатами і витрачатимуть їх тут. Це школярі, які можуть вступити до наших університетів. А значить, батьки фінансово допомагатимуть їм тут навчатися. Інвестуватимуть гроші у житло для дітей і можуть нарешті повернутися за ними додому.

Ми не знаємо, що буде із Західним світом та Європою через 5-10 років. Тенденції дуже неоднозначні. Люди, які живуть там, бачать не лише 2 тижні на морі, розваги і веселощі. Для них це - рутина та будні. Тож мають більш реалістичний погляд на те, що відбувається там разом із плюсами та мінусами. Ми повинні над цим працювати, щоб якомога більше українців захотіли повернутися назад.

×