Пральна машина тут - предмет люксової розкоші, -українка про життя в африканській країні

7

Фото: bit.ua

Руанда - країна, в якій вирощують чудову каву, але зовсім не вміють її готувати. Будинки здаються разом з прислугою та охороною. Прицнято після довгого робочого дня приходити в чисту квартиру і не думати про прибирання. Країна вважається однією з найбезпечніших, після обіду на вулицях міста з'являються солдати з автоматами та охороняють мешканців.

Українка Катя Вінь розповідає про життя в африканському місті Кігалі, пишуть на ресурсі bit.ua. Її чоловік отримав запрошення на роботу від Міністерства закордонних справ столиці Руанди.

ПЕРШІ ДНІ І АДАПТАЦІЯ

Коли літак починає приземлятися, відразу розумієш, що це зовсім не та Африка, яку ми собі уявляємо. Руанда - це не безлюдна пустеля і не дрімучі джунглі. Руанда - це країна тисячі пагорбів, що нагадують українську "полонину", але з африканським акцентом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка розповіла, чому не варто їхати працювати в Чорногорію

Такий чистоти ми ще ніде не зустрічали. Доглянуті алеї, відсутність будь-якого сміття на тротуарах, хороші головні дороги без вибоїн і з яскравою розміткою.

Одним з найприємніших моментів було усвідомлення того, що середньостатистичний руандіец розмовляє на 3 мовах: французькій, англійській, киньяруанді. Тому труднощів у спілкуванні взагалі ніяких не виникає і в повсякденному житті відчуваєш себе абсолютно комфортно.

 

Дуже делікатним і смішним моментом в перший місяць були для нас імена. Одне з найпопулярніших імен - Жан від Бога ("Jean de Dieu"). Ще є Жан Любові ("Jean d'Amour"), Невинний / Безневинна ("Innocent / Innocente"), Елвіс ("Elvise"), Принц ("Prince"), Свобода ("Libérata"), Жанна д'Арк ("Jeanne d'Arc"), Благословений Богом ("Béni de Dieu"), Теобар ("Théobar"), Жадана ("Désirée"), Жан Спаситель ("Jean Sauveur"). Ну, і самим смішним ім'ям, яке ми чули, стало Жан Долар ("Jean Dollars"). Напевно, його батьки виходили з приказки: "Як корабель назвеш, так він і попливе".

ПРО ЦІНИ І ПОКУПКИ

Ми живемо в Кігалі, столиці Руанди, і тут можна купити майже все, але втридорога. Якщо ж харчуватися місцевими продуктами, то ціни нічим не відрізняються від українських, тільки асортимент трошки інший: манго, маракуя, папайя, авокадо і смачні банани. Як виявилося, на один сорт у мене навіть алергія і печаль в тому, що саме його я найбільше люблю.

Вже так повелося, що я не любитель ринків: весь колорит торгівлі мене абсолютно не приваблює і, я б навіть сказала, дратує. Тому практично всі покупки я роблю в супермаркеті "Nakumat". Але ніколи не пропускаю можливості купити свіжих фруктів у місцевих торговців, що носять на голові величезну піалу зі смакотою і просто ходять по місту в пошуках клієнтів.

Що стосується якихось дрібничок, то і тут китайці знайшли своє центрове місце. У великому супермаркеті на два поверхи можна купити все - від пластика і до взуття.

 

Руанда - країна, в якій вирощують чудову каву, але зовсім не вміють її готувати. Подається вона часто в півлітрових або літрових термосах і на цю кількість води витрачається стільки кави, скільки я додаю зазвичай на одну чашку. Зі збільшенням кількості іноземців починають відкриватися і затишні кав'ярні, але ціни, звичайно, там як в Старбаксі.

Мінімальна оренда будинку для музунгу (на киньяруанді це означає "білий", "іноземець") - близько 500 $, зняти кімнату - 250 $. У вартість входить цілодобова охорона будинку, помічниця, яка прибирає, пере, може робити покупки та навіть готувати. Відмовитися від цього всього неможливо - так не заведено. Та й погодьтеся, мало хто з нас захоче і зможе прати руками постільну білизну, рушники та одяг - пральна машина тут люксовий гаджет. Приємно після довгого робочого дня приходити в чисту квартиру і не думати про прибирання. Правда, за мною залишається приготування їжі - не довіряю я цю справу нікому.

РОБОТА І БІЗНЕС

Чоловік їхав у Руанду вже з підписаним контрактом на роботу, ну а я - як дружина "декабриста", мені не вперше. За освітою ми обидва викладачі французької мови. Філіп працює в Французькому Інституті (L'Institut Français) педагогічним координатором. У мене ж на пошуки роботи пішло два місяці. Тепер я викладач французької мови в міжнародній школі Монтессорі. Саме тут я зрозуміла, що діти можуть любити школу і що освіта це не "обов'язкове катування", що повинні пройти всі у віці від 5 до 17. Кожен день мене оточують дітки, у яких горить той внутрішній вогник, який у звичайних школах згасає вже в першому класі.

ПРО МІСЦЕВИХ

Руандці надзвичайно дружний і гостинний народ. Намагаючись забути про сумні події минулих років, кожен намагається показати себе з найкращого боку і сам шукає добро в інших. У них дуже привітні обличчя, вони здаються спокійними, але вміють веселитися від душі. Головна розвага для чоловіків - це футбол: під час ігор, особливо, коли грають англійські команди, всі бари забиті та там настільки атмосферно, що я сама полюбила туди ходити.

 

Руанда - християнська країна і погляди на життя залишаються дуже релігійними: одруження до 24, категорично не вітаються розлучення, аборти заборонені законом (до 15 л ет укладення) і ніякої нетрадиційної орієнтації.

Жінки дуже цінують свою жіночність, рідко носять штани та шикарно виглядають без макіяжу. В одязі африканки поєднують яскраві кольори й це виглядає красиво, зі смаком. До речі, африканські косички заплітають раз у два місяці. Кожен раз жінки змінюють зачіску і додають кольорові пасма, подовжують або вкорочують довжину. І найприємніше в цій зачісці то, що голову вони не миють протягом 2 місяців, тобто від одного візиту до перукаря до іншого. Кожен день на території французької школи Філіп бачить десятки розкиданих кісок. Мабуть, хлопчики й тут люблять посмикати дівчаток за кіски.

ПРО ІНФРАСТРУКТУРУ ТА БЕЗПЕКУ

Про те, що Руанда одна з найбезпечніших країн, ми читали, але те, як це підтримується, нас трошки здивувало і спочатку навіть налякало. Після обіду на вулицях міста на відстані 500 м, а в центрі та 100 м з'являються солдати з автоматами. Вони нічого не роблять, просто стоять, таким чином кажучи про контроль і захист населення. Згодом ти їх сприймаєш, як міську декорацію.

 

На вході в більшість будівель проходить перевірка безпеки: огляд сумок і прохід через металошукач. Машини теж перевіряються спеціальним приладом, що засовують під кузов. Іноді це дуже дратує, особливо, коли тобі потрібно вийти та через 2 хвилини повернутися назад. Але у світлі останніх подій починаєш цінувати таку обережність.

В Кігалі найзручніший спосіб пересування - це мототаксі. Плюсів багато: протягом 1 хвилини таксі саме тебе знаходить і не приходиться чекати, на пробки нам байдуже і на всі поїздки йде до 15 хвилин максимум, в той час, як на автомобілі це займе від 30 хвилин до години (я вже не кажу про місцеві маршрутки). Правда, про безпеку тут мови не йде: шолом тобі видають, але це, скоріше, горіхова черепушка. Деякі навіть примудряються "зшивати" тріщини на ньому дротом.

ПРО ЕКОЛОГІЮ ТА ЗДОРОВ'Я

В аеропорту після отримання багажу волонтери ввічливо просять зняти пластикове пакування з валіз і пояснюють про заборону на використання пластикових пакетів в Руанді, що діє з 2008 року. До слова, раніше місто потопало в пластиковому смітті, як і інші африканські країни, але за короткий час місто отримало нагороду, як одне з найчистіших міст Африки.

В супермаркетах видають або паперові пакети, або за 1 долар ви можете купити ганчір'яну сумку. Я вважаю за краще брати паперові, бо їх потім зручно використовувати замість пластикових пакетів для сміття, які, до речі, продаються у вільному доступі.

 

Останню суботу кожного місяця в Кігалі проходить "умУганда" - суботник. Жителі від 18 до 65 років обов'язково повинні брати участь: мести, фарбувати, стригти газони і т.д.

Тривалість суботника - з 7:00 до 12:00. У цей час не можна виходити на вулицю, якщо не збираєшся зайнятися громадською справою. Але сумлінні сусіди можуть постукати у двері та нагадати, якщо раптом у тебе вилетіло з голови. Туристи та експати, звичайно ж, не зобов'язані бути присутніми, але треба буде обов'язково спробувати й нам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець розповів про особливості роботи стоматологом у Чехії

Руанда входить в число тих країн, де можна заразитися на жовту лихоманку і малярією. Від першої напасті є вакцина, без якої в країну в'їзд заборонений. Від малярії іноземцям радять приймати таблетки. Вони досить дорогі та з безліччю побічних ефектів, які ми змогли на собі випробувати. І безсумнівний мінус в тому, що вони не дають 100% захисту. Їхавши сюди, ми накупили величезну кількість різних спреїв проти комарів.

Перший місяць перед кожним виходом на вулицю (або ж коли бачили в оточенні літаючого комара), в паніці рясно збризкували себе захисними засобами. Зараз же користуємося тільки москітною сіткою на ніч. Змінилося ставлення до застуд: якщо раніше я взагалі не ходила до лікарів через звичайну простуду, то зараз без сумніву записуюся на прийом, щоб, не дай Бог, не пропустити першу стадію будь-якої серйозної хвороби.

ПРО ВІДПОЧИНОК ТА РОЗВАГИ

Ми проводимо дуже багато часу на роботі, тому рідко кудись виходимо на протязі робочого тижня. У вихідні ми або намагаємося відіспатися, або побачити околиці. У самій столиці зайнятися, в принципі, нічим. Є три невеликих музеї, один кінотеатр, безліч арт-студій, кафе, ресторанів. Тут немає жодного парку, щоб просто погуляти, посидіти на лавочці, поїсти морозиво. Руанда займає 25 місце у світі за щільністю населення. Напевно, тому їм не до парків - економлять місце.

 

На особливу увагу заслуговує єдиний боулінг в Руанді. Все, як годиться: кеглі, кулі, екран з іменами учасників, жахлива змінне взуття. Все дуже стандартно, якби не чоловік, що стоїть в темряві за кеглями. Він дерев'яною паличкою, що нагадує ключку, прибирає з доріжки збиті кеглі. Тому перед тим, як кинути наступний шар, потрібно переконатися, що чоловік в безпеці. Ще рік тому він кожен раз виставляв всі кеглі вручну по місцях, тепер це автоматизовано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У кожному регіоні свій сир" - українка розповіла про особливості туризму в Італії

Руанда входить в число трьох країн, де ще живуть гірські горили та це одна з головних туристичних фішок країни. Прогулянка по схилах вулканічних гір довжиною о 7 годині й спостереження за горилами близько години (максимальне наближення - 15 м) туристу обійдеться в 700$ на людину, резиденту - 350$, а для місцевих - всього 35$. У день пускають не більше ніж 10 людей, а дітям до 16 років вхід заборонено.

За більш доступною ціною можна поїхати на сафарі в національний парк Акагера і побачити справжню африканську савану і різноманітних тварин в їх природному середовищі існування. Вирішивши залишитися на ночівлю, не обов'язково вибирати дорогий готель. Є чарівні місця для кемпінгу, де можна спостерігати за тваринами, які йдуть на світло вашого багаття. Кемпінг оснащений електричним парканом, тому можна спати відносно спокійно, хоча через дивні звуки це практично неможливо.

×