Організацією похорону в Америці займаються спеціальні служби. Прощаються із покійником у поминальному домі. До труни по-черзі підходять родичі, друзі, знайомі. Весь процес координують працівники організації. Дають пояснення, повідомляють розклад, що і за чим буде.
Про це у своєму блогу розповідає співзасновниця та член ради директорів американсько-української організації "Разом" Люба Шипович. Мешкає у США з 2008 року та працює в сфері освітніх ІТ-технологій. За її словами, похорони в Америці викликали у неї "культурний шок".
"Похорони - це завжди емоційно, завжди дуже інтимно, родинно і завжди боляче. В дорослому віці я намагалась уникати цього ритуалу. Із з дитинства залишились страшні спогади закривання очей, звуки оркестру, голосіння жінок, довга процесія вулицею, обличчя померлих в труні та оглушливі звуки забивання цвяхів і ударів землі об кришку, - пише Люба Шипович, - Про похорони в Америці мої знання вичерпувались кадрами з фільмів про агентів ФБР і військових. Зелена травичка, по троянді в руці родичів, друзів, чорні витримані костюми, чорні окуляри. Я і уявити не могла, наскільки вони близькі до реальності", - пише Люба Шипович.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Гречка в аптеках та будинки із шиферу: українка показала життя у країні південної Африки
"Все проходить дуже спокійно. Люди, які зібрались, згадують цікаві і смішні історії, ставлять квіти у заздалегідь підготовані сервісною службою вази, сідають на лавки. Священник розповідає про життя людини, яку проводжають в інший світ, згадує родину, називаючи всіх на імена. Далі відправляє службу, надаючи пояснення присутнім, коли потрібно встати, сісти".
Після церемонії працівники поминального дому роздають тим, хто бажає поїхати на цвинтар, наліпки на машину, щоб їхати колоною. А також роздруковані інструкції, як доїхати. Допомагають вишукувати автомобілі колоною за чорним катафалком, куди інші працівники вже поставили закриту труну і склали квіти.
"На цвинтарі колону зустрічають представники кладовища, показують, де почекати, доки все буде підготовлено. Службові машини вказують, як проїхати далі. Співробітники допомагають запаркувати автомобілі обабіч дороги, роздають кожному по троянді. Далі по розстеленій доріжці, щоб не ступати на вологий весняний ґрунт, родичі проходять до могили. Там акуратно складені квіти і на кріпленнях встановлено закриту труну. Священник завершує обряд. Беззвучно і повільно труну опускають, родичі кладуть троянди і працівники кладовища дуже чемно просять відійти почекати в машинах, поки закопають могилу, бо це не дуже приємне видовище".
3 
1
Коментарі