Щоденні зважування та кілька годин на сон: українка розповіла, як працювала в Японії

6

 

Вікторія Верескун із Полтавської області 12 років мешкає в Японії. Як потрапила до країни та про свою першу роботу розповіла Gazeta.ua.

"Вперше в Токіо приїхала у 19 років. Друзі на той час їздили в Японію виступати в шоу-програмах. Я також вирішила попрацювати танцівницею. Але на кастингу запропонували місце моделлі у компанії, що займалася продажами "Мерседесів", - розповідає Вікторія Верескун.

Під час роботи в авто-салоні українка мала один вихідний на місяць. Часто спала по чотири години на день. Але за те отримувала досить велику на той час зарплату - 10 000 ієн в день. Тобто 2,5 тис. грн. Також давали премії.

"Графік був важким, проте робота подобалася. Головним обов'язком було стояти і посміхатися на виставках машин. Вивчала англійською мовою інформацію про автомобіль, щоб консультувати клієнтів. Згодом завчала те ж саме японською, хоч і не розуміла, що кажу. Також працювала у самому офісі. Подавала клієнтам каву чи чай. У вільний час натирала машини до блиску, прибирала пил страусовим пір'ям. Якщо були вечора для клієнтів, мене та інших дівчат запрошували як прикрасу. Начальники купували сукні і туфлі, які потім дарували".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Міла Йовович святкує день народження: епатажні фото і цитати акторки

У світі японський сервіс знаходиться на першому місці. Велику увагу роботодавці приділяли правильному обслуговуванню клієнтів, каже українка.

"Десь три місяці нас вчили правильно кланятися. Шикували в ряд і лінійкою вимірювали нахил. При зустрічі він мав бути 15 градусів. Якщо клієнт щось купував, то усі 90 градусів. Якщо наприклад забула покласти в чай цукор, як вибачення - кланяєшся ледь не до підлоги. Також під час розмови із клієнтом було важливо присідати перед ним на одне коліно. Говорити, дивлячись знизу вверх. Для нас це дико, але тут - норма. Так обслуговують навіть у найдешевших магазинах".

Фото: з архіву Вікторії Верескун

"Важливим було підтримувати зовнішній вигляд. Жила разом з іншими дівчатами та начальством у будинку, де розміщувалася фірма. Щоранку нас зважували, щоб не набрала зайву вагу. Записували найменші відхилення у грамах. Вечеряли і обідали в ресторані разом із роботодавцями. Вони не дозволяли замовляти хліб і рис. Зате не обмежували у фруктах і овочах. Якщо хтось із дівчат їв після шостої вечора, виписували штрафи від 2 тисяч гривень. Також перевіряли на чесність. Часто залишали в кімнаті з відкритим сейфом, забували на столі гроші".

За словами Вікторії Верескун, роботу моделі довелося залишити після одруження. Адже в Японії дружинам не прийнято працювати. Зате досі підтримує хороші стосунки з роботодавцями. А чотири роки в своє задоволення почала працювати викладачем в українській недільній школі "Джерельце".

"Зараз у школі 47 учнів і 7 вчителів. Наймолодшим учням по два роки, найстаршому 16 років. Діти вчать українську мову і літературу, малювання, граматику, музику, історію, народні обряди. Я викладаю театральне мистецтво, бо ще в Україні здобула освіту режисера. Вчу їх вимовляти українські звуки, танцювати та співати. Ця робота не приносить доходу. Зате отримую задоволення від того, що навчаю дітей не забувати та любити батьківщину".

×