Сім'ю у Грузії забезпечує чоловік. 60% грузинських жінок не працюють. Вони ведуть домашнє господарство, куховарять і виховують дітей.

Про це розповідає українка Любов Петровська, яка 5 років живе у Грузії. Одружена з місцевим чоловіком. повідомляє 20minut.

"Оселя для грузинів – це святе. Там прийнято, що родину забезпечують чоловіки. У сім'ях переважно по троє-четверо дітей, рідше - по п'ять-шість, навіть десять. Все залежить від можливостей. Нас - шестеро: батьки і четверо дітей. Живемо разом у великому триповерховому будинку, - розповідає Любов Петровська. - Окрема тема - гостинність по-грузинськи. Якщо людині ніде зупинитися, її приймуть як найкращого друга. Нададуть нічліг і нагодують. Йому навіть не знадобляться гроші".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "За громадянство дають $3,5 тисячі" - українець переїхав в Ізраїль через гомосексуальність

Жодне застілля у Грузії не обходиться без тостів. Перший тост – за мир, другий – країну, третій та четвертий – за іменинника. Далі – за батьків, сестер, братів, та померлих.

"Коли звучить такий тост, всі стоять. Тости виголошують довго, навіть до 20 хвилин, красномовно, з душею. Мені дуже сподобалися тости за жінок. Вони для грузинів - святе. Незалежно, чи то сестра, сусідка чи незнайома дівчина. Якщо місцеву дівчину образять, за неї неодмінно заступиться хтось із перехожих. І тут - без варіантів. Адже це – чиясь сестра або дочка".

За словами жінки, весілля у Грузії молоді влаштовують окремо. Спершу - хлопець, потім - дівчина. Запрошують від 200 до 300.

"Буває накривають столи не 900 осіб. Смажать поросят, баранів. Але бійок немає. На весіллі два тамади. Головний - лише один. Там не так, як у вас – випили, закусили і до танцю. Гості роблять усе, що скаже тамада. Скомандує танцювати - всі танцюють, пити- п'ють. Кожен тамада має свій ріг. Вони усе весілля змагаються, хто кого переп'є, - розповідає жінка.

Одна з народностей Грузії - свани. У них свої традиції. Коли чоловіки сідають за стіл, жінки заносять всю їжу і виходять. За стіл разом не сідають. У давнину в них був один дуже цікавий звичай. Коли гість лягав спати, біля нього клали дочку господаря. Довіряли найдорожче. Він не мав права її зачепити. Зранку, коли гість ішов митися, дівчина мала винести йому рушник. Якщо вона його кидала – отже, вночі щось було. Дім у них – як фортеця. Міліція не потрібна. Збираються старійшини і вершать суд: хто правий, а хто ні".

×