На 43-ому Київському міжнародному кінофестивалі "Молодість" проводили конкурс дитячих фільмів "Молодість - дітям". У конкурсі змагалися 8 країн.

Учасниками журі були 7-ро дітей віком від 11-15 років, серед яких 5-ро українців, німкеня і француз. Судити стрічки їх пропонували фонди та культурні організації. За якими критеріями оцінювали стрічки і яким має бути дитяче кіно для Gazeta.ua розповіли Владислава Гречкосій (14 років), Варвара Лущик (12 років), Анна Новікова (11 років), Олександра Бернадська (15 років) та Михайло Віленський (15 років).

- За якими критеріями оцінювали фільми?

О.Б.: Оцінювали по 5-бальній шкалі. Після фільму дискутували, що сподобалося і вже тоді вирішували, які саме параметри будемо оцінювати.

- Які параметри?

О.Б.: Естетична краса.

В.Г.: Спочатку була естетична краса. Але згодом вирішили оцінювати також важливість фільму, наскільки він актуальний, як мотивує дітей. Дитячий фільм має нести добро і не бути жорстоким.

- А що таке естетична краса у вашому розумінні?

О.Б.: Це просто особисте враження. Через це у нас було багато суперечок. Фільм може просто сподобатися, тому намагаєшся його захищати. Коли ще треба оцінити якусь історичну цінність стрічки, важко залишатися об'єктивним. Крім того, ми інтернаціональне журі, потрібно було постійно перекладати. Спілкувалися водночас, українською, російською, англійською і французькою.

- Що відстоювали, коли сперечалися?

М.В.: Мораль.

В.Г.: Головне, щоб дитина після перегляду фільму зробила якісь висновки для себе, наприклад, задумалася про здоровий образ життя, спорт.

- Фільми, які до чогось мотивують не нудні?

О.Б: В "Іван Силі" (фільм українського режисера Віктора Андрієнка — Gazeta.ua) дуже мотивують до спорту, але кіно цікаве.

В.Г.: Мій 7-річний братик подивився його і якось помітила, як він у своїй кімнаті відтискався. Найважливіші фільми ті, які змушують задуматися навіть маленьких дітей.

- Але часто такі фільми надто правильні і не реалістичні.

О.Б.: Щодо цього у нас такі диспути були. Якщо фільм для дітей, то це має бути реальна історія чи казка. Фільм "Клара і таємниця ведмедів" (швейцарського режисера Тобіаса Інайхена — Gazeta.ua) — це просто легенда.

М.В.: У ньому нема ніякої мотивації. Це просто красива історія.

В.Г.: Там лише гарні пейзажі, інколи музика з'являлася. Цікава історія, але чи є якийсь там сенс? Такі фантастичні фільми більше схожі на Гаррі Поттера. Взяли один сюжет, трошки змінюють і знімають по ньому фільми. А дитячий має бути оригінальним. Я голосувала за "Івана Силу", бо фільм оригінальний, знятий на біографії, повчальний.

В.Л.: Але якщо ти прочитаєш біографію своєї мами, вона також буде цікава. Інколи ця історія була затягнута. Наприклад, на початку, де хлопчик сидить і їсть 15 хвилин кашу.

А.Н.: А мені сподобався хлопчик, який постійно їв суп у лікарні.

В.Г.: От бразильське кіно "Вони повернуться" (режисера Марселу Лурделлу — Gazeta.ua) , як і серіали, затягнуте, увага акцентується на побутових речах. Фільм надто нудний.

В.Л.: Якби його скоротити приблизно на годинку, може, він і був би цікавим.

О.Б.: На початку двох дітей батьки залишили на узбіччі. Але це розуміємо лише в середині фільму. До того часу, вони просто нудно ходять. Були довгі кадри, коли кілька хвилин з одного ракурсу дівчинка миє підлогу. Фінальна сцена - 5 хвилин брат і сестра сидять і граються телефонами. Мабуть, це репрезентує конфлікт між ними, вони не люблять одне одного, їм нема про що розмовляти. Але ж як до цього допетрати? На цьому фільм закінчується. Ми думали, невже це кінець? О давайте про Антона поговоримо? - сміється. Інші учасники журі загуділи. - Це історія про хлопчика, якого забрали у військовий табір. Фільм називається "Літо з Антоном" - запам'ятайте і не дивіться.

В.Л.: По-перше, знято, як на телефон. Якась не приємна озвучка. Наче хтось біжить і знімає, бо все трясеться. І воно таке затягнуте.

О.Б.: У фільмі нема сюжету і конфлікту взагалі!

В.Г.: Але фільм має кілька міжнародних фестивальних нагород.

О.Б.: Але дитяче журі "Молодості-43" не розуміє за що.

М.В.: Це про 9-річного хлопчика з Росії, який поїхав на літо у військовий табір. Там займається спортом і розповідає, чому це так важливо для нього.

В.Л.: "Меня в детстве с горки толкнули, я должен отомстить", - пригніченим голосом копіює персонажа.

В.Г.: Це наче реклама табору. Зі мною тато дивився фільм. Сказав, що на фестивалях такі перемагають, тому що європейці, які розкішно живуть, люблять коли їм показують, що люди можуть жити гірше. Хлопчик на камеру розповідає, що його мама пиячка.

В.Л.: Так само у фільмі "Ракета" (австралійського режисера Кіма Мордаунта, переможець конкурсу — Gazeta.ua) люди живуть бідно. Але фільм у тисячу разів цікавіший. Ви коли-небудь бачили сцену на 20 хвилин, коли діти їдять кашу і при цьому хтось ще й молиться? Так в "Антоні".

А.Н.: Це якийсь відеоблог.

В.Г: Може, це доросле кіно? Дитяче має нести мораль і радість. А цей фільм мене просто пригнічує.

О.Б: Були на зустрічі зі знімальною групою "Івана Сили", режисер сказав, що його фільм для дітей, але про дорослих. Так от "Антон" - це про дитину, але не для дітей.

В.Л.: "Ракета" - це про хлопчика з Таїланду. У нього ще був брат-близнюк, який помер при народженні. А у тому народі є таке повір'я, що він нестиме всім горе. Що тільки поганого у селищі не стається, звинувачують його. Там нема електрики, а багатії її мали. То герой вирішив якось її провести до інших. Каже, я не проклятий, торкається до проводів, його струмом шарахає і все вимикається.

В.Г.: Тут є сцени бідності. Є сцени, де герої продають квіти на ринку і радіють життю. А "Літо з Антоном" - це один песимізм.

М.В.: У фільмі нема ніякої моралі. Він показує лише реалії російської глибинки.

- Був фільм, з якого хотілося піти?

В.Л.: Француз был уснул, начинал хропеть, я ему: "Прекрати!".

- Як дитяче кіно має відрізнятися від дорослого?

М.В.: Воно має бути навчальним. Це не просто проводження часу.

В.Г: Є комп'ютери і телевізори, діти зараз не читають книжок. То хай хоч фільм подивляться, який чогось навчить. А якщо фільм повчатиме не правильному.

- Хто визначає, що правильне?

В.Г.: Кінокритики.

О.Б.: Саме суспільство. Якщо у якійсь країні пропагується канібалізм, то для них це нормально. Я оцінюю фільми за тим, чи він мені подобається. А потім вже думаю, який він.

- Які фільми ви дивитесь?

В.Г: Фільми жахів. Інколи вже як лягаю спати і починаю боятися, що хтось наді мною стоїть, то вже думаю, так завтра дивлюсь якусь комедію. Також у нас вдома є сімейні перегляди на вихідних. Якось дивилися фільм про тварин "Секретаріат", як одна дівчинка подружилася з конем. Добрі фільми підходять для всіх.

В.Л.: Люблю всі мультфільми Хаяо Міядзакі. Це не зовсім аніме, але таке реалістичне, все дуже гарне. Найбільше люблю "Ходячий замок". Якось подивилася шість схожих мультфільмів, думала, чого саме вони мені подобаються. Подивилася - у них один режисер.

А.Н: Я більше люблю серіали.

О.Б.: Люблю класику золотої ери кінематографу Голлівуду. Улюблений — Ернста Любіча "Магазинчик за рогом". Ходжу на курси по кінематографії від "Культурного проекту". Там всі дорослі, я одна такого віку. Хочу стати режисером, вже зараз готуюсь. Знімаю сімейні відео, але з сюжетом.

М.В.: "Dolce Vita" Фелліні. Це класика кінематографу. Це початок ери нашого кіно. Вперше побачив його з батьками, коли мені було 11 років.

×