В українському прокаті найвідвертіша та найгучніша прем'єра року. Каннський фестиваль по праву назвав стрічку "Життя Адель" роботою трьох і вручив Золоту пальмову гілку режисерові Абделатіфу Кешишу та двом головним акторкам - Леа Сейду та Адель Екзаркопулос. Про кохання їм вдалося вибудувати історію епічну і чуттєву. Таку, що усі 172 хвилини ти ніби переживаєш стосунки з близькою тобі людиною.
Три герої: 17-річна Адель закохується в художницю Емму з блакитним волоссям. В основі історії - людські стосунки. Цей фільм про дорослішання. І про те, як важко закоханим долати суспільні стереотипи. Героїні з різних класів. Адель виховували в робочій консервативній родині, а Емма - вільна бунтарка, художниця. Еммі ніби й соромно за свою кохану перед богемними друзями. Наполягає щоб Адель займалася літературою, не помічаючи, що вона і так щаслива в роботі з дітьми. І щаслива в тому, щоб просто готувати для Емми спагетті і пропонувати тости на сніданок.
Жанр: фільм називали і порнографією (власне за тривалі еротичні сцени в Україні йому дали рейтинг 21+), і знаменом в боротьбі за одностатеві стосунки. Але лесбійське кохання та проблема сприйняття ЛГБТ-спільноти - це лише тло, на якому головна героїня шукає себе, росте, втрачає і знаходить.
Режисер дуже уважно досліджує просту і зрозумілу історію кохання. Як тіло молодої жінки відчуває дотики, як змінюються емоції на її обличчі - від вимазаних шмарклями та сльозами губ до здивованих, трохи дитячих очей.
Зйомки: сто дублів режисер витратив на 30-секундний епізод першої зустрічі Аделі та Емми. Пішохідний перехід і незнайомка з блакитним волоссям ніжно обіймає свою подругу за талію. Адель скам'яніла, відкрила рота, розгубилася.
Фільм практично вибудований на крупних планах: очі, руки, груди, вуста Аделі, які рідко щось кажуть, але з такою жагою жують і цілують, що відчуваєш на смак усі емоції.
Абзац: фільм про свободу любити, а значить про життя. Про нього можна говорити довго, можна коротко і просто, а можна жадібно ковтати їжу, кохану людину, повітря - так як це роблять героїні у фільмі. Жага - дуже непросте відчуття, яким режисерові вдалося наповнити практично кожен кадр.
Коментарі
2