- Разів десять сам спускався у шахту. В одну з таких поїздок потягнув трьох своїх головних персонажів не просто у забій, а у лаву– місце, де безпосередньо рубають вугілля, - розказує режисер Руслан Батицький про зйомки короткометражного фільму "Уроки українською".
У п'ятницю, 14 грудня, фільм презентують в кінотеатрі "Київ" разом з іншими шістьома українськими короткометражками.
"Уроки української" тривають 30 хвилин. В ролях - Дмитро Ярошенко, Віктор Марвін, Анна Сергєєва, Євген Сосновський. Знімали близько трьох тижнів. Стрічку профінансована бюджетними коштами. За сюжетом до шахтарського містечка приїжджає молода вчителька Анна. Між нею та місцевим молодиком Стволовим спалахує почуття.
- Як вибрали місце для зйомок?
- Я народився в селі недалеко від Кривого Рогу, тож ідея для фільму виникла виключно з особистого досвіду. Знімали ми в місті Дзержинськ навесні. Я довгий час займався підбором натури. Обдзвонював знайомих, щоб порадили якісь містечка на Донеччині. Місяців шість витратили на підготовчий період. Декілька разів на місяць приїжджав до Дзержинська. Роззнайомився з багатьма місцевими жителями. У Дзержинську живе близько 35 000 людей. Серед них ми знайшли маму нашого головного героя. Знімали її будинок.
- Багато залучили у фільм місцевих?
- Коли знімали дискотеку – то там усі місцеві, крім наших чотирьох акторів. А шахтарі насправді дуже скромні і не було великого ажіотажу знятися в кіно. Вони радше усьому дивувалися. Пам'ятаю, мене знімали для короткого епізоду. Робимо двохвилинний план і я розумію, що мене обступила не тільки знімальна група, а з усіх куточків виглядають шахтарі і шепочуть: "А чого це шахтаря стрижуть прямо на шахті?"
- Знімали фільм безпосередньо всередині шахти?
- Зйомки були на трьох шахтах. На шахті "Південній", якій вже десь під 140 років, відзняли двір. Там навіть деякі будинки залишилися ще від самого її започаткування. На шахті "Дзержинськ" - чималий вміст метану, вона більш вибухонебезпечна. Тому там неможна нормально зняти всередині. Робили тільки загальні плани її інфраструктури, ствольного двору. А от в середині шахти знімали на "Торецькій". Спускалися в коридор та в забій. Для проби залазили навіть під "лаву" – місце, де безпосередньо рубається вугілля. У шахті є основний коридор і від нього вгору пробурюється діра під кутом. Її діаметр всього 80 сантиметрів - щоб людина могла лежачи пролізти. Вгору вони - на 200-300 метрів, місцями взагалі вертикальний. Один неправильний рух і можна зірватися. І по цій лаві шахтарі повзають щодня, рубають вугілля.
- Мабуть у шахтах було найдорожче знімати?
- Так. Через складні умови, витрачали багато часу на очікування потрібного режиму чи потрібних умов. Так, наприклад, внизу в забої шахти "Торецька" можна було знімати тільки з 10.00 до 14.00. В інших час там - підривні роботи і стороннім знаходитись взагалі не можна. А ще в клубі місцевому теж вийшла одна з дорогих сцен.
- Як одним реченням охарактеризували основну ідею фільму?
- Ідея народилася з важливості комунікації між людьми і зрештою любові. За відсутності цих речей – світ перетворюється в місце, в якому неможливо існувати.
Серед діалогів у фільмі є фактично два речення. Це кілька слів розмови Анни та Стволового у фіналі.
- Мені дуже хотілося зняти сцену як один із персонажів піднімається на світанку на терикон. Поїхали о 5 ранку. Піднялися на терикон і за дві хвилини все повністю затягнуло туманом. На висоті 300 метрів ми стоїмо над туманом. Бачимо тільки верхівки териконів і "море". Це фінальний кадр фільму.
1 
4880
Коментарі