"Вулиця Грушевського у кожному містечку - це автозаміна Леніна" - історик про перейменування вулиць

У Києві планують перейменувати 279 вулиць, провулків, алей, проспектів, що мають назви пов'язані з Росією чи Білоруссю. Пропозиції щодо нових найменувань відправляли на сайт Київради до 1 травня, далі їх подадуть на рейтенгове голосування. Активісти навіть створили карту Києва із об'єктами, які потрапляють під дерусифікацію. Подібна хвиля відмови від російських назв пішла по всій Україні. Так у Дніпрі вже оновили найменування 30 вулиць, в Івано-Франківську - 25. Це місто стало першим в Україні, яке повністю звільнилося від російських топонімів. Решта населених пунктів уже обговорюють таку можливість. Загалом 65% українців підтримують ініціативу позбутись російських назв вулиць. Дане опитування провела компанія "Рейтинг" наприкінці квітня.

Медійні особи також долучились до обговорення. Так, фудблогер Євген Клопотенко запропонував назвати одну зі столичних вулиць на честь знакової української страви.

"Є такі вулиці в Україні, як Московська, Саратовська, Героїв Сталінграду і подібні, що пов'язані з Росією та радянським минулим. Чому ці вулиці не можуть існувати під такими назвами - очевидно. Процес їх перейменування вже запущений і громади заохочують долучатися до створення нових назв. Тому я хотів би подарувати вам думку, що хоча б одну з вулиць варто назвати Борщова. Ця назва має повне право на існування. Бо, по-перше, це щастя жити чи просто йти по вулиці Борщовій. По-друге, борщ для українців на цій війні робить багато", - заявив Євген Клопотенко. Він зі своєю командою подав пропозицію в КМДА, щоб у столичному районі Борщагівка одну вулицю назвати Борщова - на честь борщу.

Напередодні викликало великий резонанс обговорення перейменування столичних станцій метро. Так, наприклад, станцію Дружби народів хочуть переназвати Ботанічною, але це може призвести до плутанини через те, що в Києві два ботсади, Європейська, на думку експертів, теж не підходить - не означає, що людина вийде на Європейську площу.

Gazeta.ua розпитала історика Олександра Алфьорова про доцільність перейменування вулиць та як повинен відбуватись цей процес.

Маркери чужої культури

Активно змінювати назви, що пов'язані з Росією почали 2015 року після ухвалення закону про декомунізацію. За 5 років змінили 51 493 об'єкти топономіки. Нова хвиля перейменувань настала 2022 року на фоні повномасштабного вторгнення РФ.

"Зараз всі кинулися називати вулиці, але ніхто не подумав, що вулиці – це насправді простір, в якому виховуватимуться діти і наступні покоління. Їхні назви формують у дітей у свідомості загальну цілісну картину їхнього існування, конкретно у цьому населеному пункті. З власною перспективою на майбутнє", - каже історик.

Будь-які назви, які оточують людину - це історичні й соціальні маркери. І людина, яка живе чужими маркерами, поступово починає перейматися чужою культурою.

"Вони виробляють в людини комплекс меншовартості. Бо коли в центрі Києва є вулиця Пушкінська, Тургенєвська, а Квітки-Основ'яненка - на околицях столиці, то у кожного, хто стикається із розстановкою таких акцентів, з'являється відчуття, що рідна культура - це культура маргінес", - каже Олександр Алфьоров.

Про насадження чужої культури свідчить і той факт, що вулиця Пушкіна входить у "ТОП-10" найпоширеніших в Україні. Їх більше, ніж на честь Лесі Українки.

"У нас є свої поети, яких мають пам'ятати і на честь яких мають називати вулиці, де вони мешкали. Щоби зафіксувати їх бодай у тих місцях, де вони жили, творили. Бо коли людина живе чужими культурними кодами, то вона розчиняється у них. Вона навіть може не знати на честь кого і чого названа вулиця, але прізвище і ці дати річниці революцій, вони для неї стають не чужими, а нейтральними. Тому будь-яка окупаційна влада - Російська імперія, Радянський Союз, РФ намагається змінити полотнище ідентифікації людини в просторі. Окупант завжди насаджує назви, щоб завойований ним народ, якщо не захоплювався, то бодай ставився нейтрально, і разом із тим відчував себе менш вартісним. Відчував велич іншої столиці", - каже Алфьоров.

 

Деімперіалізація назв

Під перейменування потрапляють і об'єкти, які пов'язані з комуністичним режимом чи Російською імперією.

"Якщо подивимось в цілому на картину по Україні, то найпопулярніша вулиця – Садова (назва вулиця Садова - входить у топ-5 найбільш популярних у Росії - Gazeta.ua). Це понад 900. Перед цим був Ленін у кожному населеному пункті. Але разом із тим у Топ-10 вулиць входили вулиці Миру, 1 травня, Гагаріна, Пушкіна. І в цьому вбачається серйозний наступ чужих ментальностей та ідеологій. Навіть у Росії вулиця Миру не входила у Топ-10, тільки в Українській Соціалістичній Республіці. Бо вони так довго воювали з українцями, з Українською повстанською армією, дисидентами - терором, голодомором, війною, а паралельно намагалися впровадити термін "миру" в назви. Їм не вистачало Пушкіна - тож у Топ-10 внесли Гагаріна. Якби не було його, то ці вулиці б мали назву Русская, тощо. Це важливі процеси. І сумно, що декомунізація не змогла прояснити ці процеси і почати з 2016 року деімперіалізацію", - каже дослідник.

Велика кількість вулиць із нейтральним значення вводилась навмисно.

"На превеликий жаль, в Україні величезна кількість сірих назв. У нас сотні вулиць вишневих, яблуневих, каштанових. Вони не несуть жодного значення. Ці вулиці нічого не відображають з історії. І це теж політика Радянського Союзу, який намагався дати конкретні назви ідеологічні, або не надавати жодних. Наприклад, вулиця Нова, що входила в десятку найпоширеніших у РФ. Ось ці сірі назви вони сильно впливають в цілому на історію міста".

Спірні особистості

У столиці найбільше дискусій виникло щодо вулиці Михайла Булгакова, який був киянином, але водночас і російським шовіністом. У Львові під питанням перейменування вулиці академіка Сахарова, який був росіянином, але активно захищав українських дисидентів В'ячеслава Чорновола і Василя Стуса.

"Булгаков жив і творив у Києві. Але він маргіналізував українську культуру і навіював комплекс меншовартості. Якоїсь лояльності до таких постатей не треба мати. Якщо подивимось на його твори, то побачимо, що він російський шовініст. І зрозуміємо, що він не діяч культури, яка має викликати почуття прекрасного. Булгаков - людина, що створював політику через культуру. І наше ставлення має бути саме таким".

Історик наголошує, що варто індивідуально розглядати і радянських науковців чи представників культури.

"Сахаров мав величезний вплив на світову політику в контексті СССР. Відстоював права дисидентів. Щодо таких особистостей треба в кожному випадку мати справу з фахівцями. В чергове варто наголосити на тому, що ці спеціалісти могли б розробити в короткий термін критерії, під які потрапляє деімперіалізація. Бо сьогодні певні люди ситуативно потрапили до цієї влади. Не у всіх є кваліфікаційний рівень, не всі здатні прийняти рішення. Часто застрягають на старих назвах, що створює підміну понять, що вулиця Жовтнева це на честь місяця, а не Жовтневої революції. Але ми не знайдемо стільки березневих чи червневих вулиць. Розуміємо, що це ідеологічний маркер", - каже Алфьоров.

Спірною залишається постать російського художника українського походження Іллі Рєпіна.

"У Хмельницькому вулицю Рєпіна переназвали. В Івано-Франківську теж. А тоді зрозуміли, що це той самий художник, який намалював "Запорізькі козаки пишуть листа турецькому султану". І вони декомунізували вулицю Робітничу і назвали її на честь Рєпіна. Питання в тому, яким чином цей процес регламентується. Хто пояснить, що сьогодні не можна говорити про процес деімпереалізації у контексті білоруських назв. Це по суті культурний напад на державу, яка є потенційним сильним нашим союзником. Як це буде після смерті Лукашенка чи його відході від влади. Фахівці це все мають робити".

Викривлена картина місцевості

Некваліфікований підхід у виборі назв вулиць призведе до маргіналізації української культури та негативно вплине на формування простору міст.

"Є катастрофічна ситуація, що люди вибирають назви вулиць, не розуміючи загального тла процесів. Сьогодні будуть деімперіалізовувати вулиці, які мають російські топоніми. Наприклад, вулиці Амурів, Астрахані в приватних секторах на ґрунті народного піднесення почнуть називати на честь короля Данила, гетьмана Мазепи. І ми вчергове опинимось в ситуації, коли назви на честь цих людей будуть маргіналізуватись, розміщуючись на кривих вулицях приватних секторів. А центр залишиться невпорядкований і розірваний подекуди зайвими і непідходящими назвами. І ми вчергове створимо викривлену картину місцевості нашої історії", - каже.

Вважає, що займатися перейменуванням повинні фахівці, які добре знають місцевість та історію даного краю.

"При міському голові в Києві є комісія. Якби київська міська влада зробила запит цій комісії надати за два тижні обґрунтовані пропозиції, вони були б з усіма історичними довідками, поясненнями, але це не було зроблено. Тому ми опинились в катастрофічній ситуації. Бо йде величезна хвиля зміни назв, яка буде неунормована, буде віддана на поталу по суті ситуативному вибору людей, які ніколи не знали історії, міських топонімів".

Варто створювати робочі групи на місцях.

"На кожне місто і село знайдеться фахівець. Ми говоримо про спілку краєзнавців, місцевих активістів, про дослідників, до яких треба дослуховуватись. Необхідно розуміти, що має бути перейменовано, які є пріоритетні напрямки. Якщо йдеться про збереження історичної назви чи надання вулиці прізвища загиблого учасника війни, то у пріоритеті історичний топонім".

×