Вічна пам'ять - тонке проміння, що пливе через всі часи: 5 віршів до Дня Героїв Небесної сотні

 

В Україні вшановують пам'ять Героїв Небесної сотні. Під час найжорсткіших протистоянь у лютому 2014 року загинули 98 учасників Революції гідності. Постраждали 622 людини.

Напередодні Дня Героїв Небесної сотні Gazeta.ua зібрала п'ятірку віршів, написаних 2014-го під впливом подій на Майдані. Усі твори поети повторно опублікували на своїх Facebook-сторінках цього тижня.

Катерина Бабкіна

Пам'яті Небесної Сотні

Коли помираєш, слід пам'ятати про

те, що, звісно, перемагає завжди добро,

але це не одразу помітно;

що дерева срібні і ріки солодкі хоч десь та є,

і що тільки те, що ти віддав, назавжди твоє,

навіть якщо це – усе в тобі світло;

що любити не боляче і не страшно навіть тоді,

коли від любові тебе охоплює страх і біль,

що його і не побороти.

І у жодному разі не слід уявляти, як

будуть після тебе інші жити чи помирати, так

і не взнавши, хто ти.

Тож коли, очікувано чи ні, настає та мить

в місті, де очевидно забагато всього горить,

у країні, котра забагато від тебе хоче –

краще швидко перелічити імена дорогих і тих,

хто з любов'ї обережно йтиме тепер по шляхах твоїх,

і не закривати очі.

Вічна пам'ять – тонке проміння, що пливе через всі часи,

дорогоцінний дзвін у повітрі, голубі голоси,

відблиски золоті у чужих зіницях.

Коли помираєш – слід проспівати собі мерщій:

перетікає життя в життя як моря в дощі,

і тому воно не скінчиться.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зіграв музику над місцями розстрілів Героїв Небесної сотні

Юлія Мусаковська

ЗАЛІЗО

куля що була цвяхом

куля що була шилом

куля що була голкою

куля що була

ножицями кравецькими

куля що була зубом від борозни

куля що була ложкою

куля що була скобою

тою що з'єднувала ніжки й стільницю

куля що була не була

куля що була небула

з якої вдихаєш смерть

і видихаєш життя

любов журбу генетичну інформацію

групу крові імена друзів і родичів

цитати з книжок і пісень улюблених запахи

бузку жасмину поту попутників у метро

краєвиди впіймані поглядом

землю землю землю

пісок пісок пісок

попіл

цвяхи

голки

ножиці

зуби

скоби

все що в тобі й поза тобою

кулю що була

кулею

залізом

тепер залізо – це ти

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Створили освітній відеоролик про Революцію гідності

Галина Крук

носимося зі своїми мертвими

як діти

поскладали їх на майдані

обступили колом

на морозі, на снігу, розгублені

ніби ніхто з нас досі не знав,

що померти так просто

кожен все ще надіється,

що полежать і встануть

бо що казати їхнім мамам?

що казати їхнім дітям?

хто їм скаже про найгірше?

людина біжить назустріч кулі

із дерев'яним щитом

із гарячим серцем

із головою в лижному шоломі

повному крові

мамо, я в шапці, -

кричить у мертву трубку

мамо, у нього надто тонка шапка,

сичить куля

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На виставці про Революцію гідності показали боєприпаси "Беркута"

Ія Ківа

Ця труна от — твоя, мій маленький, лягай, не бійся, дитя,

Затискаючи кулю між пальців, що зветься життям,

Ми не вірили в смерть, бачиш — хрестики, що з фольги,

Чуєш — нині дзвіниці усі зірвали собі язики?

Ми тебе не забудемо, віриш нам, віриш нам, ві…

Віра кров'ю в землю стікає вздовж шва в рукаві,

Клубком в горлі стають святі співи, псалми, молитви

Серед вбраної в хакі сучої дівки зими,

І цей лютий, чорнила виймаючи, плаче ридма,

І горить на столі і горить свічка в пітьмах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Укрпошта вшанувала подвиг Героїв Небесної сотні

Василь Махно

Лютнева елегія

нині муза -- оця медсестра

із пораненням в шию

на майданівських зимних вітрах

на війні для якої пора

й наші крила пошили

і студент що убитий лежить

вже в небесній перині

музо нині мені підкажи

і потримай медичний зажим

в цій смертельній годині

у навиліт пробитих серцях

у розірваних шлунках й легенях

ну ось музо і ти вся в синцях

янгол смерті тримаючи цвях

переписує всіх убієнних

хто волоче поранених вбік

й сірником до запалу черкнув

бачу як ще продовжує бій

розриваючи плащ на собі

двохсотлітній Шевченко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Почався найтрагічніший етап Революції гідності

×