понеділок, 21 січня 2013 10:21

"Вбити людину - непросто" - топ-10 кращих вестернів

"Вбити людину - непросто" - топ-10 кращих вестернів
Кадр з фільму "Непрощенний". Фото: kinopoisk.ru

Найяскравіша кінопрем'єра останнього тижня – "Джанго вільний" Квентіна Тарантіно – містить в собі цитати з багатьох вестернів. Для того, щоб перегляд цієї стрічки був цікавішим, ми відібрали десять найяскравіших вестернів в історії кіно, цитати з яких можна побачити в творінні Тарантіно.

Ну, а ті, кому "Джанго…" не сподобається, знайдуть в цій статті інші фільми цього жанру, які задовольнять будь-який смак.

Пошукачі (1956)

"Історія про людей, які йшли до своєї цілі незважаючи ні на які труднощі" - проголошує постер цієї стрічки. Головний герой стрічки – Джон Уейн – викликає водночас симпатію і антипатію. Жорстокий ксенофоб і цинік, він, тим не менш, вміє любити по-справжньому. Ця стрічка стала однією з перших, в якій була показана жорстокість білої людини. Візуально ця картина дуже близька до ідеалу, тому без неї не обходиться буквально жоден рейтинг кращих вестернів в історії.

Червона ріка (1948)

"В світі є тільки дві речі, які кращі за гарний пістолет: швейцарський годинник та жінка" - говорить досвідчений ковбой своєму напарникові. Ця стрічка потрапила в п'ятірку найкращих вестернів за версією Американського кіноінституту. Цей фільм особливий тим, що конфлікт в ньому будується не між трафаретними "добром і злом", а між бажаннями та цілями двох позитивних персонажів. Після цієї стрічки жанр вийшов на новий якісний рівень.

Дилижанс (1939)

- Обіцяєш мені, що не збіжиш?

- Я вже колись вам це обіцяв, тому і сиджу зараз зі зв'язаними руками – відповідає протагоніст стрічки. Разом з цієї стрічкою вестерн, як жанр, перейшов з банального кіно, в якому чоловіки стріляють один в одного – в психологічну драму. Стрічки з ковбоями стали більш розумними, колізії – складнішими, а портрети головних героїв – тоншими. Саме після цього фільму його режисера Джона Форда визнали живим класиком вестерну.

Дика банда (1969)

"Так, ці автомобілі дійсно вміють літати – до них прикріплюються крила і вони можуть розігнатись до 60 миль на годину" - говорить дикуватий ковбой, який вперше в житті бачить автомобіль. Відмінною рисою цієї стрічки стало насилля, яке виходило за рамки як широких екранів, так і тогочасних моральних принципів. Через це режисера Сема Пекінпа неофіційно назвали "Пікасо насильства".

Особливе значення вся ця жорстокість в картині набула через те, що її прем'єра відбулась під час війни у В'єтнамі. Тому глядачі проводили паралелі між стріляниною на Дикому Заході та тим, що відбувається на Далекому Сході. Надзвичайно складний монтаж, вражаюча операторська робота і надзвичайний музичний супровід створили стиль, який в майбутньому часто копіювали інші режисери.

Маленька велика людина (1970)

"Це було на диво вражаюче" - ділиться індіанець своїми враженнями від тільки-но отриманої пулі. До цієї стрічки індіанці з'являлись в фільмах виключно, як негативні персонажі. Тож глядачі вперше пройнялись співчуттям до корінних жителів Америки. Картина детально показує побут індіанців, їх закони, традиції і моральні устої. Головний герой фільму – старий, якому 120 років. Він згадує найяскравіші епізоди свого життя, поступово відкриваючи глядачам іншу сторону "героїчного завоювання Заходу".

Одного разу на Дикому Заході (1968)

"Замість того, щоб говорити – він грає. А коли йому треба було б пограти – він говорить" - характеризують головного героя стрічки. Напевне, саме через це музики в фільмі більше ніж реплік, а пострілів – більше ніж слів. Вражаючий стиль, який з часом став візитівкою Серджіо Леоне, тут розкрився в повній силі.

Ефектність, яскравість, іронічність, красота стрілянини і, звичайно, вишукана музика Еніо Моріконе – все це зустрічається в цій стрічці. Тарантіно неодноразово зізнавався, що йому дуже хотілось постійно цитувати цю стрічку, що він, власне, і робить в багатьох своїх фільмах.

Буч Кессіді и Санденс Кід (1969)

"Йому стане легше, коли він обчистить кілька банків" - говорять про самопочуття одного з персонажів стрічки. По сьогодні ця стрічка лишається наймасовішим вестерном. В ньому поєдналась сильна жорстокість та витончена лірика. Крім того, сюжет фільму насичений легким гумором. Все це і зробило цю картину зовсім несхожою на інші вестерни. Це надзвичайно пронизливий фільм про дружбу двох героїв, яка відома багатьом за своїм пронизливим саундтреком.

Рівно опівдні (1952)

"Я не знаю, що готує мені доля…" - співається в позитивній пісні з цієї стрічки. Проте сам фільм лишає не настільки веселі емоції, як ця пісня. Картина виходить далеко за межі жанру вестерн. Це водночас і мелодрама, і психологічна драма, і трилер, і гостросоціальна алегорія на американське суспільство за часів макартизму. Режисер звів до мінімуму стрілянину та бійки, зробивши акцент саме на психологічних портретах головних героїв. Не зустрінеш тут й інших банальностей: ковбоїв, що їдуть на захід сонця чи боротьби з індіанцями.

Хороший, поганий, злий (1966)

"Люди діляться на дві групи. Одні – тримають в руках зброю, а інші в цей момент копають яму" - блиснув головний герой своєю кухонною філософією. Ця стрічка вкоренила новий на той час жанр спагеті-вестерн. По-перше, ці стрічки знімались на в США, а в Іспанії та Італії. По-друге, в них з'явився негативний протагоніст, що було геть неприйнятно для класичних вестернів. Проте, незважаючи на всю свою жорстокість і мізантропічність, герой суворо дотримувався негласному моральному кодексу.

Непрощенний (1992)

"Вбити людину - непросто. Ти забираєш все, що в неї є, в тому числі і її майбутнє" - говорить один з головних героїв. Довгий час після премєри цієї стрічки на екрани не виходило жодного настільки ж сильного вестерну. З тих пір жанр вестерну пішов на спад. Протагоніст, показаний тут не героїчно, а максимально людяно, не попадає в мішень з першого пострілу, не застрибає на коня і не винищує поганців, захищаючи при цьому дітей та жінок. Головний герой тут дуже неоднозначний. Важко сказати: добрий він чи злий. В цій картині Клінт Іствуд показав в повній мірі як свій акторський, так і режисерський талант.

"Золота ера" вестерну припадає на другу половину ХХ століття і майже все, що було знято останніми роками – лише повторює прийоми, відпрацьовані старими режисерами. Зайвий доказ тому – "Справжня мужність" (2010) братів Коенів та "Джанго вільний" (2012) Тарантіно.

Зараз ви читаєте новину «"Вбити людину - непросто" - топ-10 кращих вестернів». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі