субота, 26 березня 2022 15:23

Спецтема: Війна Росії проти України

"Театри зараз грають вистави у бомбосховищах" – Ірма Вітовська

Із початком повномасштабного вторгнення Росії українські митці активно протистоять окупантам і всьому, що несуть путінські вбивці. З перших днів бойовий дух української армії і народу піднімає актриса театру і кіно, продюсерка й громадська діячка Ірма Вітовська. Артистка залишилась на батьківщині й як і всі ховається у бомбосховищі при сигналах повітряної тривоги. Записує мотивуючі відео, волонтерить, бере участь у міжнародних культурних проєктах, щоб розказати світові про страшну реальність війни в Україні.

Gazeta.ua поговорила з артисткою про її бачення культурних процесів під час війни, настрої населення та майбутнє України після перемоги.

Сьогоднішнє протистояння українського народу – це подія XXI сторіччя. Той рівень нашого духу і супротиву ввійде в історію. Це дивує весь світ. І вражає нас самих, наскільки багато маємо сили. Якийсь Божий промисел відбувається з народом і його звільненням. І це справжня війна за Незалежність. За те, щоб Україна відбулася, як дуже сильний суб'єкт на мапі світу.

Світ має здати іспит з приводу цінностей, які декларував весь час. І Україна стає дзеркалом для світу – чи відповідають їхні декларування діям. Цей іспит зараз проходить кожна країна у її ставленні до ситуації в Україні.

Українці прозріли і зрозуміли, що марно плекати надію на якісь ілюзії. Бульбашка "братерських народів" розпалася вже остаточно. Ми народжуємося як політична нація.

Автор: gazeta.ua
  Ірма Вітовська – акторка театру й кіно, продюсерка, громадська діячка. Народилась у місті Івано-Франківськ. Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів у Івано-Франківську. У 1998 році закінчила Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака. Того ж року почала працювати у столичному Молодому театрі. Стала популярною завдяки ролі в серіалі «Леся плюс Рома». Грає в українському кіно. Має ряд відзнак на українських та міжнародних кіноконкурсах. Стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. Дворазова лавреатка національної кінопремії «Золота дзиґа» (2019, 2020). У  2018 року отримала відзнаку національної премії «Кіноколо» за головну роль у фільмі «Брама», де виконала головну роль 86-літньої мешканки зони відчуження. У 2019-му – таку саму відзнаку за роль матері головного героя в українській трагікомедії «Мої думки тихі». У 2013—2014 роках — активістка Революції гідності. Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками. З початком повномасштабного вторгнення Росії – записує мотиваційні відео, що піднімають бойовий дух українців. Пише звернення до матерів російських солдатів у соцмережах. Веде активну волонтерську діяльність, організовує культурні акції з міжнародними партнерами.
Ірма Вітовська – акторка театру й кіно, продюсерка, громадська діячка. Народилась у місті Івано-Франківськ. Мріяла стати археологинею, кілька років поспіль намагалася вступити до Прикарпатського інституту ім. Стефаника. Відвідувала театральний гурток при Палаці піонерів у Івано-Франківську. У 1998 році закінчила Львівську національну музичну академію імені Миколи Лисенка за спеціальністю «Актриса драматичного театру», курс народного артиста України Богдана Козака. Того ж року почала працювати у столичному Молодому театрі. Стала популярною завдяки ролі в серіалі «Леся плюс Рома». Грає в українському кіно. Має ряд відзнак на українських та міжнародних кіноконкурсах. Стала першою лауреаткою Премії Women in Arts від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. Дворазова лавреатка національної кінопремії «Золота дзиґа» (2019, 2020). У 2018 року отримала відзнаку національної премії «Кіноколо» за головну роль у фільмі «Брама», де виконала головну роль 86-літньої мешканки зони відчуження. У 2019-му – таку саму відзнаку за роль матері головного героя в українській трагікомедії «Мої думки тихі». У 2013—2014 роках — активістка Революції гідності. Після російської збройної агресії проти України Ірма Вітовська відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками. З початком повномасштабного вторгнення Росії – записує мотиваційні відео, що піднімають бойовий дух українців. Пише звернення до матерів російських солдатів у соцмережах. Веде активну волонтерську діяльність, організовує культурні акції з міжнародними партнерами.

Переломний момент у свідомості українців уже відбувся. Це процес незворотній. А у війні все вирішуватиметься залежно від того, наскільки довго триматимемо удар. Ми його витримаємо. Назад дороги вже нема, дуже багато жертв, багато покладено. Тепер питання, як доміно спрацює на країну агресора і на Білорусь. Хотілось би, щоб процеси пошуку свободи людини, демократії, переформатування Росії й Білорусі в нормальні, адекватні цивілізовані держави - перейшли туди пошвидше. Вони реальні, просто треба їх дотиснути.

Володимир Зеленський переміг себе. Він виграв війну з колишнім собою

Зеленський вже абсолютно сформований політик. Лідер, біля якого об'єдналися всі. Опозиція і влада зараз працюють разом. Сподіваюсь, після перемоги всі недоліки будуть враховані і вже не повторяться. Перемога дає йому дуже багато плюсів як політичному лідеру. Зараз ми усі підтримуємо президента. Хоча 2019 року я була до нього в опозиції.

Володимир Зеленський переміг себе. Він виграв війну з колишнім собою.

Можна сказати, що я готувалась до війни. Проходила різні тактичні тренінги. Але цивільному населенню, на відміну від військових, можна довго готуватись до таких подій, але ніколи не бути до них готовими.

Війну очікувала на свій день народження - 30 грудня. Це річниця створення радянського союзу. Потвора Путін любить символи. Потім була переконана, що 23 лютого. Але вони, видно, відсвяткували і полізли 24-го.

Дозволила собі розревітися, коли впав театр у Маріуполі

З початком війни стала як робот всередині, не відпускала емоцію. Все відбувалось так, як із початком війни на Донбасі. Перші жертви – це завжди страшно, емоційно. Згодом психіка починає захищатись - дані про смерті сприймає вже як цифри, статистику. Проте ця емоція періодично проривається. Дозволила собі розревітися, коли впав театр у Маріуполі. А далі знову зібралась, всередині є якась холодність і сталевість.

Свідомість, пам'ять актора - спрацьовують як кіноплівка. Ти сприймаєш страшну історію і просто її запам'ятовуєш. Кожні тексти, навіть ті смішні історії, які відбуваються на війні, – ти вже бачиш у вигляді сценаріїв. Знаєш, які фільми створять в майбутньому - драми, трагедії, комедії.

Окупанти палять літературу, знищують історію. Сподіваюсь, що культура після перемоги буде в пріоритеті, як і відбудова країни

Йде втручання ворога в наш культурний простір. На окупованих територіях знищені певні музеї, артефакти. Окупанти палять літературу, знищують історію. Сподіваюсь, що культура після перемоги буде в пріоритеті, як і відбудова країни. Ми отримаємо багато для цього інвестицій і нове дихання. Але перед цим ми маємо зрозуміти, на чому ми стоїмо.

Культура – невід'ємна стратегічна галузь у часи війни. Надихає і створює сенси, змісти. Насичує людей зброєю, спротивом. Це те, що нас ідентифікує. Наш маркер.

Ми з колегами вводимо в ізоляцію галузь кіно країни-окупанта. Боремося, щоби позбавити їх будь-яких можливостей узяти участь у міжнародних фестивалях. В Управлінні кіноакадемії дуже просунулися у цьому. Держкіно цьогоріч презентуватиме у Європі багато українських фільмів. І ці кошти від благодійних внесків передадуть нашим військовим. Весь мистецький світ Європи так само об'єднався навколо України.

Багато чоловіків і жінок зі сфери культури взяли в руки зброю, волонтерять

Театри зараз грають вистави у бомбосховищах. Цим підтримують людей, надихають. Це треба робити на тих територіях, де можливо. Нещодавно з німцями поставили онлайн "Лісову пісню" Лесі Українки. Така робота все більше і більше привертає увагу до нашої країни.

Митці долучаються до боротьби чим можуть. Багато чоловіків і жінок зі сфери культури взяли в руки зброю, волонтерять. Знайомі митці, що виїхали в Європу з маленькими дітьми, об'єднуються там у культурні або волонтерські спільноти. Працюють далі на Україну. Ніхто з них статус біженця не взяв, всі хочуть повернутися додому.

Ті, хто були більш-менш лояльні до якогось спільного з РФ виробництва зараз монолітно єдині в протистоянні окупантам

Вдячна Заходу за ту допомогу, яку надають. 100 років тому ми взагалі залишились самі. Нині в нашої держави є нова можливість відбутися, а в нас – захистити її. Україна відстоює зараз європейські цінності. Від нашої перемоги залежить – чи буде світ далі таким. Чи буде світлим. Чи стане темрявою. Вдячна простим громадянам, які дають нашим дітям прихисток, фінансово допомагають військовим. Єдине, нам зараз надалі треба буде все більше і більше.

Втішилась, що навіть ті, хто були більш-менш лояльні до якогось спільного з РФ виробництва, гастролей, ринків - зараз монолітно єдині в протистоянні окупантам. У тих, в кого була розчарована, то ще раз пересвідчилась у цьому. Здивували кілька російських колег, в яких ще рік тому були в друзях і нібито підтримували Україну. Зараз стали недругами. Мабуть, в цілях безпеки.

Якщо росіяни не перечать діям чинної влади - розділяють вину

"Хороших русских" хочуть відділити від режиму. Тому з'являються у пресі відповідні матеріали. Можливо, несуть меседж, щоби таких громадян ставало більше. Щоби брали сміливість і відповідальність протистояти своєму режиму, війні.

РФ має нести політичну відповідальність. Вона незворотна. Згідно з російською конституцією, народ є джерелом влади. Якщо росіяни не перечать діям чинної влади - розділяють вину.

Російський інформаційний простір – це криве дзеркало. Воно все перевернуло з ніг на голову. Поки там пропаганда травить і вбиває мізки росіянам - досі є можливим те, що більшість підтримують цю "спецоперацію". Росіяни несуть політичну відповідальність, зокрема, і за це. Багато років вони дозволяли вбивати свій мозок. Мали альтернативні джерела інформації, але ніхто пропаганді не протистояв. Це якийсь певний інфантилізм або незрілість країни.

Не вірю у примирення поколінь з Росією на десятиліття. Мене мало обходить, у яких формах сусід залишиться існувати. Цікавить, як з ним комунікувати в майбутньому. Мабуть, доведеться вести діалог з тими людьми, що підтримували нас починаючи з 2014 року. Зараз їх прибуло, вони протистоять своєму режимові. Це стосується і білорусів.

Хотіла б, щоби військові злочинці, їх недофюрер і вся кагорта сиділа в Гаазі

Дуже мало голосів з Росії на боці України в кількісному плані. Але вони дуже цінні в якісному сенсі. Ті голоси, що ми чули вже давно, ми їх запам'ятали. Ті, хто мовчать - ми їх не пробачимо. Ті, хто коїть злочини - повинні нести відповідальність.

Пропагандони, можливо, більші злочинці, ніж сам режим. Хотіла б, щоби військові злочинці і їх недофюрер і вся когорта сиділа в Гаазі. А з цими шавками і чорноротими людьми - хай росіяни сотворять все, що захочуть.

Автор: gazeta.ua
  Ірма Вітовська: "Свідомість, пам'ять актора - спрацьовують як кіноплівка. Ти сприймаєш страшну історію і просто її запам'ятовуєш. Кожні тексти, навіть ті смішні історії, які відбуваються на війні, – ти вже бачиш у вигляді сценаріїв. Знаєш, які фільми створять в майбутньому - драми, трагедії, комедії"
Ірма Вітовська: "Свідомість, пам'ять актора - спрацьовують як кіноплівка. Ти сприймаєш страшну історію і просто її запам'ятовуєш. Кожні тексти, навіть ті смішні історії, які відбуваються на війні, – ти вже бачиш у вигляді сценаріїв. Знаєш, які фільми створять в майбутньому - драми, трагедії, комедії"

Росіяни, які хочуть отримати наше громадянство, мають пройти сильну перевірку, щоби до нас не зайшли вовки в овечих шкурах. Бо у військовий час можна отримати в середині країни людей, які згодом почнуть діяти проти нас. Ті, хто тут хочуть будувати світоглядну державу, повинні впроваджуватись в українську культуру. Це знання мови, історії. Мають стати нашими громадянами, а не будувати тут Росію. Можна приймати також тих росіян, які потребують політичного прихистку, поки в Росії не зміниться режим. Тоді вони повернуться і будуватимуть нову Росію без імперства.

Є три варіанти падіння режиму Путіна

Перелам в Росії станеться, коли буде усунена верхівка. Тоді все буде швидко. Є три варіанти падіння режиму. Або це зроблять вузькі політичні еліти, як це завжди відбувається в історії російської імперії. Або це зробить холодильник - доведена до зубожіння країна. Тоді там буде хаос. Або ж помалу почнуться процеси всередині військ. Бо багато там використаних призовників. Закинули пацанів, які тільки школу закінчили. Дивує, чому їхні батьки не реагують так довго. Це питання, певно, довшого кріпацтва і рабської ментальності. Але колись їх це захлисне.

У 2013 році мала більше погроз, ніж тепер. Зараз погрожують нам всім – цілій країні. Я розумію, що за мою публічну діяльність буду одразу знищена. Ще в 2014 році я була внесена в якісь російські сайти-трибунали.

Ще відкриємо дуже багато трагічних сторінок. Треба розуміти, що жертва більша, ніж ми думаємо

Після перемоги зіграю Аллу Горську (Алла Горська - українська художниця, громадська діячка, одна із засновниць руху шістдесятництва, одна з перших представниць андерграунду, відома діячка правозахисного руху 1960-х років в Україні. Аллу Горську вбили 1970 року. За деякими версіями, КДБ так помстились мисткині за оприлюднення разом з Лесем Танюком та Василем Симоненком фактів масових розстрілів киян у Биківнянському лісі – Gazeta.ua). Мала втілити її навесні цього року. Після перемоги вона звучатиме ще сильніше. Якщо знайду більше глибини для втілення. Бо ми приєднались до минулих жертв, втрат, а сьогоднішні герої народжуються на очах, як епічні твори.

Ми звільнимо всі наші землі. Але ще відкриємо дуже багато трагічних сторінок. Треба розуміти, що жертва більша, ніж ми думаємо. В нас точно нема дороги назад. Переступивши через кров родинну, будемо кровити далі.

Україна після перемоги буде дуже сильним суб'єктом у Східній Європі. Ми можемо дати Європі другу легеню

Після перемоги дозволю собі довгий і безперервний сон. Будемо жити без схованок, без стресів. І подивлюсь якийсь хороший фільм. Бо зараз ми всі дивимось тільки новини.

Україна після перемоги буде дуже сильним суб'єктом у Східній Європі. Ми можемо дати Європі другу легеню. Одна у неї є сильна, але потрібна нова молода. А це і капітал, і амбіції, ріст економіки, яка допомагатиме старій Європі трошки передихнути. Київ буде одним із потужних центрів цього процесу. Для нас це великі перспективи, які ми заслужили.

Зараз ви читаєте новину «"Театри зараз грають вистави у бомбосховищах" – Ірма Вітовська». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі