Незважаючи на перенасичений графік перебування Іржі Менцеля в Одесі, нам все ж таки вдалось з ним зустрітись і розпитати про те, як створювалась всім відома його картина "Життя і незвичні пригоди солдата Чонкіна", про стан справ в сучасному кінематографі і про те, як з десятиліттями змінилися кіноглядачі.
- Одна з ваших найвідоміших стрічок – "Життя і незвичні пригоди солдата Чонкіна". У цьому фільмі ви намагались створити своєрідний аналог бравого солдату Швейка?
- Мені не подобається порівняння Швейка і Чонкіна, адже Володимир Войнович, який написав твір про пригоди другого – написав свій твір більш гуманно, більш сердечно. "Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна" було знято на замовлення. Спочатку я не хотів братись за цю стрічку через те, що вона була надто російською за духом. Тож, логічніше було, якщо б її зняв російський режисер. Однак в цьому фільмі багато іронії над російськими людьми. А росіяни не люблять, коли над ними шуткують іноземці. Тож, англійський продюсер цієї картини звернувся до мене. Ми знімали на радянській військовій базі, яка розташовувалась поряд з Прагою. На щастя вона на той час вже не функціонувала. Проте, коли військові лишали це місце – вони його замінували. І перед початком зйомок нам довелось розмінувати поле, на якому проходила робота над стрічкою. На цьому місці ми збудували російське село, яке згодом дуже вразило самих росіян, що приїхали на зйомки. Єдине, що їм здалось неправдоподібним, це товсті вгодовані корови. В Росії вони не настільки жирні.
- Чому сьогодні важко зустріти в кінотеатрах сучасне чеське кіно?
- У кінотеатрах по всій Європі сьогодні показується багато такого кіно, яке як на мене є повним гівном. Воно окупувало репертуари кінотеатрів буквально по всьому світі. В чеському кіно останніх років є чудові дитячі казки і комедії.
- Які теми актуальні для сьогоднішнього чеського кіно?
- В останні роки людей все менше по справжньому цікавлять якісь серйозні проблеми. Тож, і масове кіно стало дуже поверхневим. Важко визначити якийсь один набір тем в сучасному чеському кінематографі.
- Чим відрізняється кінематограф останніх років?
- У цілому, кіно останнього десятиліття стає все більш віддаленим від людей. Чим добріший фільм – тим більше його критикують.
- Фільми вашого покоління показували жахи соціалістичного режиму. Як ви вважаєте, чому сьогоднішнє покоління чеських кінематографістів стало менш критичним і вже не настільки гостро показує недоліки свого часу?
- У нас є лише кілька режисерів, які намагаються критикувати сьогоднішній стан справ у Чехії. На часі в моїй країні настільки ж поганий капіталізм, як і соціалізм в радянські роки. Я належу до того покоління, чиї діди були закріпаченими. Те ж саме може сказати більшість моїх одноліток з України, Росії тощо. Нас всіх виховували люди, які все життя залежали від якогось пана чи господаря. І це нажаль в нас лишилося. Через це сучасна людина стала нерішучою і несамостійною. Тож не має сенсу покладати надії на тих, хто зверху. Сучасним людям не вистачає впевненості. Спочатку кожна людина має виховати в собі самостійність – і тільки потім можна буде говорити про демократію.
- Як змінився кіноглядач за останні 50 років, з тих пір, як ви тільки-тільки починали свій творчий шлях?
- Глядач за цей час став більш агресивним і відстороненим. Велику роль в цьому зіграло те, що останнім часом все більшає стрічок відкрито демонструють насилля. І це суттєво впливає на тих, хто створює кіно. Те, що тоді в кіно могло шокувати і спровокувати скандал – сьогодні виглядає просто безневинно. Популярне кіно стає більш суворим і цинічним. Проте сприймайте мої слова просто, як враження старої людини…
- Чи можна в сучасному світі займатись авторським кіно і при цьому не зраджувати своїм принципам і творчим переконанням?
- Режисери будь-якої епохи зіштовхуються з цим питанням. Всі найкращі твори мистецтва створювались перш за все не задля того, щоб їх автори задовольнили свої амбіції, а саме через те, що вони комусь були конче необхідні. Фільми створюються перш за все для глядача, а не для самих режисерів. Митець має бути чесним перед суспільством, тільки в цьому випадку в нього буде чиста совість. Однак це не легко. Моя мати була швачкою, котра створювала одяг для багатих людей, а мій батько був інтелектуалом. Тож коли я тільки починав знімати кіно, то намагався зняти такі стрічки, котрі б було цікаво переглядати обом моїм батькам. Цього правила я дотримуюсь з першої своєї постановки.
- Як ви ставитесь до того, що деякі ваші та інші чеські фільми показують в Україні, порушуючи авторські права? Маються на увазі покази фільмів в кіноклубах, на провінційних телеканалах тощо.
- Це жахливо, та, нажаль, я нічого не можу з цим вдіяти.
- На своєму майстер-класі ви згадували один казковий мотив про три горішка, розкусивши кожен з яких, можна загадати бажання. Якщо б до вас в реальному житті потрапили ці три горішки, які б бажання ви загадали?
- Сценарій до фільму, в якому з'являються ці три горішка, було написано саме для мене. Я мав знімати цю стрічку, однак через те, що не був членом комуністичної партії – в мене забрали цей сценарій і віддали його режисерам, які були членами партії. Мені гірко згадувати про цю стрічку. Я б хотів загадати багато бажань. Однак, перш за все я б хотів, щоб глядач став більш вихованим…
3 
4880
Коментарі